36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.09.2020 Справа № 917/235/19
за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАВІТ АГРО», 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1, Адреса для листування: 03057, м.Київ, проспект Перемоги, 42, секція Б Код за ЄДРПОУ 38463127
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКРІС-АГРО", 40009, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ПУТИВЛЬСЬКА, будинок 3
про стягнення 12 350 729,35 грн.
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО»
про визнання договору недійсним
та за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро"
про визнання недійсним Договору поставки
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Рябченко В.В., док. в справі
представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Теслюк І.А., Севідова Г.Г., док в справі
представник третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору: не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ АГРО" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" про стягнення 12 350 729,35 грн. заборгованості за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 в розмірі 12 350 729,35 грн, у тому числі: заборгованість за договором - 10 104 732,16 грн., пеня - 947 633,70 грн., штраф - 606 219,24 грн., дооцінка товару - 692 144,25 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.02.2019 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 07.03.2019 р., запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
13.03.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив повністю.
Суд прийняв відзив та залучив долучив його до матеріалів справи.
Також, від відповідача 13.03.19 надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. № 2470), в задоволенні якого відмовлено ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 р.
19.03.19 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява без сплати судового збору в установленому розмірі, яка ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.03.2019 р. залишена без руху.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 р. суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №917/235/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.04.19
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 р. суд повернув зустрічну позовну заяву без розгляду.
15.04.2019р. до господарського суду Полтавської області через канцелярію суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 03.04.2019р. у справі № 917/235/19, в якій ставиться питання про скасування ухвали про повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 р. суд ухвалив зупинити розгляд справи №917/235/19 до перегляду ухвали господарського суду Полтавської області від 03.04.2019р. в порядку апеляційного провадження.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.19 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року по справі № 917/235/19 про повернення зустрічної позовної заяви скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
20.06.2019р. до господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/235/19.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.06.2019 р. суд ухвалив поновити провадження у справі, призначити справу в засіданні суду на 16.07.19 11:30, ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКРІС-АГРО" надати матеріали зустрічного позову з доказами сплати судового збору в розмірі 1 871,00 грн. (на виконання ухвали про залишення без руху).
27.06.19 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" надійшли матеріали зустрічного позову з доказами сплати судового збору в розмірі 1 871,00 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 р. суд ухвалив прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом, призначити засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом.
10.07.2019р. до господарського суду Полтавської області через канцелярію суду надійшла касаційна скарга ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКРІС-АГРО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.19.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.07.2019 р. суд ухвалив зупинити розгляд справи №917/235/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Ухвалою від 25 листопада 2019 року відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 917/235/19.
02.12.2019р. до господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/235/19.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.12.2019 р. суд ухвалив поновити провадження у справі, призначити справу в засіданні суду на 19.12.19, викликати учасників справи в судове засідання.
13.12.19 від відповідача за первісним позовом надійшла заява про винесення ухвали, якою повернутися до підготовчого засідання по справі.
Також, 13.12.19 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 по справі №917/235/19 надійшла позовна заява, яка за своїм змістом є заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій заявником заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року, що заключений між ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро".
19.12.19 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх. № 14102).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 р. суд ухвалив повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 917/235/19, підготовче засідання призначити на 27.12.19, викликати учасників справи в судове засідання.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1 - до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року, що заключений між ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро" до розгляду у справі №917/235/19, вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору об'єднати в одне провадження з первісним позовом та зустрічним позовом шляхом залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; запропонувати, зокрема, ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро" протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
27.12.19 від ТОВ "Укравіт Агро" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 12 350 729 грн. 35 коп. та судового збору 185 260 грн., 94 коп., які обліковуються на розрахункових рахунках Відповідача, яка ухвалою від 27.12.19 судом задоволена.
В підготовчому засіданні 27.12.19 представник відповідача за первісним позовом просив суд задовольнити заяву про зупинення провадження у справі.
Судом у підготовчому засіданні 27.12.2019 розглянуто заяву про зупинення провадження у справі та вирішено відмовити в її задоволенні.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.12.2019 р. суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.01.20, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
В судовому засіданні 16.01.20 представник відповідача за первісним позовом заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу від 27.12.19 про забезпечення позову.
Клопотання про зупинення провадження у справі відхилено судом.
В судовому засіданні 16.01.20 представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Сумської області в зв'язку з тим, що 09.01.20 р. відповідачем за первісним позовом змінено місцезнаходження.
Клопотання про передачу справи за підсудністю відхилено судом.
В судовому засіданні 16.01.20 подана заява про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/235/19.
В судовому засіданні 16.01.20 суд оголосив перерву до вирішення питання про відвід.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого судді Киричуку О.А. відводу, тому ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.01.2020 р. суд ухвалив провадження у справі № 917/235/19 зупинити до вирішення питання про відвід, матеріали справи № 917/235/19 передати уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.01.20 р. у задоволенні заяви позивача про відвід судді Киричука О.А. відмовлено.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.01.2019 р. суд ухвалив провадження у справі №917/235/19 поновити, підготовче засідання призначити на 11.02.20 р. (з врахуванням ухвали про виправлення описки).
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів по справі, а саме: зобов"язати ТОВ "УКРАВІТ АГРО" надати роз"яснення та пояснити методику здійснення дооцінки товару та розрахунку заборгованості за договором, витребувати в ТОВ "УКРАВІТ АГРО" письмову згоду від ТОВ "Інкріс-Агро" на здійснення відшкодування курсових різниць, що передбачено п.1.15. Генерального дистриб"юторського договору № 21-Д-18 від 24.10.2017.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів (обгрунтування наведене в ухвалі від 11.02.20).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.02.20 р. суд відклав підготовче засідання на 20.02.20, постановив запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, ТОВ "УКРАВІТ АГРО" надати суду роз"яснення та пояснити методику здійснення дооцінки товару та розрахунок заборгованості за договором.
13.02.20 від третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 надійшла заява про залишення його позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки, яка розглядається в межах справи № 917/235/19, без розгляду.
18.02.2020р. до господарського суду Полтавської області через канцелярію суду надійшла касаційна скарга ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКРІС-АГРО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.19.
20.02.20 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" надійшли пояснення (вх. № 2135).
22.02.20 суд направив справу до касаційної інстанції для розгляду касаційної скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКРІС-АГРО".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 р. у справі № 917/235/19 скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.19 про забезпечення позову.
06.04.20 до господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/235/19.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2020 р. суд ухвалив призначити підготовче засідання на 07.05.20.
Ухвалою від 07.05 20 р. відкладено розгляд підготовчого засідання на 26.05.20 р.
22.05.20 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" надійшла заява про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/235/19, в задоволенні якої відмовлено заявнику ухвалою від 25.05.20.
Ухвалою від 26.05.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/235/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 23.06.2020.
16.06.20 р. на адресу господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/235/19 (вх. № 6308 від 16.06.20 р.).
Ухвалою від 17.06.2020р. (суддя Киричук О.А.) суд постановив визнати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/235/19 необгрунтованою, матеріали справи № 917/235/19 передати уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Автоматизованою системою розподілу справи № 917/235/19 заяву про відвід судді Киричука О.А. передано судді Білоусову С.М.
Ухвалою від 22.06.2020р. (суддя Білоусов С.М.) суд постановив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/235/19 відмовити.
Ухвалою від 23.06.2020р. суд постановив відкласти розгляд справи на 06.08.2020.
Судове засідання, призначене на 06.08.20 не відбулося у зв"язку з направленням справи до Східного апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Верховного Суду, оскільки ТОВ "Інкріс-Агро" повторно подана касаційна скарга (вх. № 285) ТОВ "Інкріс-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 р. по справі № 917/235/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання договору недійсним (зустрічний позов).
06.08.20 від ТОВ "Інкріс-Агро" надійшли доповнення до відзиву до позовної заяви (вх. № 8434).
До господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/235/19.
Ухвалою від 10.08.2020р. суд постановив призначити розгляд справи на 03.09.2020.
В судовому засіданні 03.09.20 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого первісного позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого первісного позову, вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого зустрічного позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого зустрічного позову, з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Позивачем первісні позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідач просить у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.
Позивачем за зустрічним позовом вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідач за зустрічним позовом просить у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.09.20 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.
15 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКРІС-АГРО» (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 147-К- 18 на умовах товарного кредиту (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту Покупцю, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця (поставити) Товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 1.2. Договору Найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару.
Згідно з п. 1.4. Договору Факт поставки та передачі Товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
Ціна товару, сума договору та умови розрахунків визначені сторонами у Розділі 2 Договору, зокрема:
- п.2.1. Ціна Товару (в т.ч. ціна за одиницю Товару) вказується Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна Товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку Товару до місця його передачі Покупцю (базис поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010). Сплата ціни Товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - у доларах США.
- п.2.2. Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Постачальника. Банківські реквізити Сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в Договорі (розділ 9).
- п.2.3. Якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в Специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку.
- п.2.4. Сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого Покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
- п.2.5. Термін оплати: оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.
- п.2.9. Незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення Покупцем платіжних зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від Покупця, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням покупцеві про таке зарахування.
Відповідальність за порушення умов договору визначена сторонами у Розділі 5 Договору, зокрема:
- п.5.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
- п.5.2. Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Сума простроченого платежу визначається ціною Товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна Товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.
- п.5.3. Сторони домовились, що згідно п.6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до умов договору між Позивачем та Відповідачем були укладено ряд Специфікацій, які є додатками до Договору № 1-127.
Відповідно до умов Специфікацій Позивачем було поставлено Відповідачу Товар, а Відповідач отримав товар та зобов'язався його оплатити на умовах, вказаних в Договорі та Специфікаціях.
Позивач вказує, що на підставі Договору №147-К-18 Постачальником було поставлено Покупцю Товар на загальну суму 29 684 455,85 грн.
Покупцем частково сплачено та частково повернуто Товару на загальну суму 19 579 723.69 грн.
За даними позивача, станом на дату подачі позову, Відповідачем не було повністю виконано зобов"язання за Договором по оплаті поставленого Товару, в строки та в розмірах, визначених у Специфікаціях.
В позовній заяві Позивач вказує на наявність заборгованості ТОВ «Інкріс-Агро» перед ТОВ «Укравіт Агро» за поставлений Товар в сумі 10 104 732,16 грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом у даній справі про стягнення 12 350 729,35 грн. заборгованості за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 в розмірі 12 350 729,35 грн, у тому числі: заборгованість за договором - 10 104 732,16 грн., пеня - 947 633,70 грн., штраф - 606 219,24 грн., дооцінка товару - 692 144,25 грн.
В той же час ТОВ «Інкріс-Агро» заперечило проти позову, вказуючи, що з сумою боргу погодитися не може, адже ТОВ «Укравіт Агро» не врахувало суму заборгованості, яку воно (ТОВ «Укравіт Агро») заборгувало ТОВ «Інкріс-Агро» по Генеральному дистриб'юторському договору №21-Д-18.
За даних обставин, вказує ТОВ «Інкріс-Агро», що підстави у ТОВ «Укравіт Агро» стягувати суму боргу, передбачену позовною заявою відсутні.
При цьому, ТОВ «Інкріс-Агро» звернулося до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року, вказуючи, що при укладенні були порушені основні принципи цивільного законодавства.
Зокрема, ТОВ «Інкріс-Агро» вказує, що заключило з ТОВ «Укравіт Агро» Генеральний договір, і тим самим прийняло ті вигідні умови (принаймі на папері), які були зафіксовані в цьому Генеральному договорі. Для реалізації умов Генерального договору необхідно було заключати Договір поставки. Не заключити Договір поставки ТОВ «Інкріс-Агро» не могло, оскільки, якщо умови Генерального договору з його програмою лояльності та знижками будуть реалізовані - обидві сторони від цього тільки виграють та отримають прибуток. Але це могло реалізуватися, якщо обидві сторони будуть виконувати свої обов'язки згідно Генерального договору.
Але, за твердженням ТОВ «Інкріс-Агро», на практиці дія обох Договорів мала односторонній характер та була направлена на збагачення та отримання максимальних прибутків Постачальником (ТОВ «Укравіт Агро») з однієї сторони, та введення іншої сторони (ТОВ «Інкріс-Агро») в економічно невигідні та збиткові умови. Тим більше, що крім оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року укладався вже згадуваний генеральний дистриб'юторський договір №21-Д-18 від 24.10.2017 року. Ці договори були взаємопов'язані та залежні один від одного. Зобов'язання ТОВ «Укравіт Агро», які виникали раніше (24.10.2017) на підставі Генерального договору протягом дії оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 даним товариством не виконувалися та грубо порушувалися.
ТОВ «Інкріс-Агро», робить висновок, що ТОВ «Укравіт Агро» цим самим поставив його підприємство у вкрай невигідні умови, не виконавши свої зобов'язання, тому просить суд визнати недійсним Договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За умовами вказаного Договору найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару (згідно з п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.4. Договору Факт поставки та передачі Товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивач як Постачальник поставив Покупцю товар на умовах Специфікацій, які є додатками до Договору № 1-127 на загальну суму 29 684 455,85 грн. Вказане підтверджується наданими позивачем в матеріали справи видатковими накладними.
Відповідач в процесі розгляду справи не заперечував факт отримання товару у обсязі, зазначеному позивачем у позові.
Відповідно до умов Специфікацій Відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар на умовах, вказаних в Договорі та Специфікаціях.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на умови Договору та Специфікацій обов"язок по оплаті товару у відповідача є таким, що настав.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Докази того, що відповідачем було повністю виконано зобов"язання за Договором по оплаті поставленого Товару, в строки та в розмірах, вказаних в Договорі та Специфікаціях, матеріали справи не містять.
Так, матеріалами справи підтверджено, що Покупцем частково сплачено та частково повернуто Товару на загальну суму 19 579 723.69 грн., заборгованість Відповідача за поставлений товар за Договором складає 10 104 732,16 грн.
В підтвердження того, що Відповідачем не повністю здійснено оплату Товару, поставленого за Договором, Позивачем надані довідки та виписки з рахунків Позивача, відкриті в банківських установах.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що з сумою боргу він погодитися не може, адже ТОВ «Укравіт Агро» не врахувало суму заборгованості, яку воно (ТОВ «Укравіт Агро») заборгувало ТОВ «Інкріс-Агро» по Генеральному дистриб'юторському договору №21-Д-18 з огляду на те, що умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
За таких обставин, направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, в даному випадку, не припиняє обов'язку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, оскільки питання наявності суми заборгованості по Генеральному дистриб'юторському договору №21-Д-18 не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності.
Також, суд відхиляє твердження відповідача про те, що з сумою боргу він погодитися не може, адже у доданому до позову ТОВ «Укравіт Агро» розрахунку наявні помилки з огляду на те, що з огляду на (1) наявність у позові розрахунку, про наявність помилок в якому відповідач не повідомляв, (2) відсутність контррозрахунку з боку відповідача, (3) підтвердження суми боргу первинними документами, наявність яких ТОВ «Інкріс-Агро» не спросовував і про достовірність даних в яких не повідомляв.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором в розмірі 10 104 732,16 грн. є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення дооцінки товару у розмірі 692 144,25 грн., суд врахував наступне.
Пунктом 2.3. Договору, передбачено, що якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в Специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку.
Відповідно до п.2.4. договору сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого Покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
Вказане свідчить про те, що сторони визначили особливості формування ціни договору, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.
Оскільки відповідачем борг у повному обсязі не було сплачено, то позивачем правомірно було нараховано 692 144,25 грн. дооцінки товару.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення дооцінки товару, враховуючи розмір заборгованості та період її існування за поставлений товар по кожному Додатку окремо, проаналізувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розмір боргу, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача 692 144,25 грн. дооцінки товару є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача пеню - 947 633,70 грн. за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019, штраф - 606 219,24 грн.
Відповідно до п. 5.2. договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.
Сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 5.3. договору).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Договором передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за прострочення виконання зобов'язання.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 947 633,70 грн. за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 606 219,24 грн. за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 суд зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
В даному випадку розмір штрафу встановлено наступним чином - за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу, що суперечить вимогам чинного законодавства України щодо правої природи поняття "Штраф".
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 606 219,24 грн. за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 необґрунтованими та безпідставними.
Розглянувши зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Принцип свободи договору викладений у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В укладеному Договорі поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року сторони погодили усі істотні умови, які є необхідними для договору поставки.
Як вбачається із зустрічного позову, ТОВ «Інкріс-Агро» вважає, що є підстави для визнання договору № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року недійсним, оскільки при укладенні були порушені основні принципи цивільного законодавства.
Зокрема, ТОВ «Інкріс-Агро» вказує, що заключило з ТОВ «Укравіт Агро» Генеральний договір, і тим самим прийняло ті вигідні умови (принаймі на папері), які були зафіксовані в цьому Генеральному договорі. Для реалізації умов Генерального договору необхідно було заключати Договір поставки. Не заключити Договір поставки ТОВ «Інкріс-Агро» не могло, оскільки, якщо умови Генерального договору з його програмою лояльності та знижками будуть реалізовані - обидві сторони від цього тільки виграють та отримають прибуток. Але це могло реалізуватися, якщо обидві сторони будуть виконувати свої обов'язки згідно Генерального договору.
Але, за твердженням ТОВ «Інкріс-Агро», на практиці дія обох Договорів мала односторонній характер та була направлена на збагачення та отримання максимальних прибутків Постачальником (ТОВ «Укравіт Агро») з однієї сторони, та введення іншої сторони (ТОВ «Інкріс-Агро») в економічно невигідні та збиткові умови. Тим більше, що крім оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року укладався вже згадуваний генеральний дистриб'юторський договір №21-Д-18 від 24.10.2017 року. Ці договори були взаємопов'язані та залежні один від одного. Зобов'язання ТОВ «Укравіт Агро», які виникали раніше (24.10.2017) на підставі Генерального договору протягом дії оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 даним товариством не виконувалися та грубо порушувалися.
ТОВ «Інкріс-Агро», робить висновок, що ТОВ «Укравіт Агро» цим самим поставив його підприємство у вкрай невигідні умови, не виконавши свої зобов'язання, тому просить суд визнати недійсним Договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Для визнання правочину або його частини недійсними з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, необхідними є сукупність таких обставин: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин (хвороба, загроза втратити житло чи загроза банкрутства); 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Що стосується вкрай невигідних умов, суд зазначає, що такі невигідні умови безпосередньо мають бути пов'язані з обставинами вчинення правочину, тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути таку обставину), яка змусила її це зробити.
Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину, особа яка оскаржує правочин або його окрему умову, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Посилання ТОВ «Інкріс-Агро» на те, що не заключити Договір поставки ТОВ «Інкріс-Агро» не могло, оскільки, якщо умови Генерального договору з його програмою лояльності та знижками будуть реалізовані - обидві сторони від цього тільки виграють та отримають прибуток, не доводить вкрай невигідних умов вчинення правочину, особою яка оскаржує правочин, в даному випадку - ТОВ «Інкріс-Агро» .
Так само, не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору твердження ТОВ «Інкріс-Агро» про те, що на практиці дія обох Договорів мала односторонній характер та була направлена на збагачення та отримання максимальних прибутків Постачальником (ТОВ «Укравіт Агро») з однієї сторони, та введення іншої сторони (ТОВ «Інкріс-Агро») в економічно невигідні та збиткові умови. Тим більше, що крім оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року укладався вже згадуваний генеральний дистриб'юторський договір №21-Д-18 від 24.10.2017 року. Ці договори були взаємопов'язані та залежні один від одного. Зобов'язання ТОВ «Укравіт Агро», які виникали раніше (24.10.2017) на підставі Генерального договору протягом дії оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 даним товариством не виконувалися та грубо порушувалися.
Окрім цього, посилання ТОВ «Інкріс-Агро», на те, що ТОВ «Укравіт Агро» поставив його підприємство у вкрай невигідні умови, також не може бути розцінена судом тяжкою обставиною.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Інкріс-Агро» належними та допустимими доказами не доведено, що Договір поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року був укладений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах або суперечить чинному законодавству, а отже, зустрічний позов про визнання недійсним Договору поставки поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє частково первісний позов та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки суд, на підставі заяви ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України (встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду) залишає його без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за первісним позовом до суду покладається на відповідача за первісним позовом частково в розмірі 176 167,65 грн., судовий збір, сплачений позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з даним позовом, покладається на покладається на позивача за зустрічним позовом.
Щодо судовий збір по позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 , суд зазначає, що пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Зважаючи на вказані норми та обставини, сплачений ОСОБА_1 за розгляд даного спору судовий збір не повертається.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" (40009, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ПУТИВЛЬСЬКА, будинок 3, код ЄДРПОУ 38661762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 38463127) основну заборгованість за договором у розмірі 10 104 732,16 грн., пеню у розмірі 947 633,70 грн., дооцінку товару у розмірі 692 144,25 грн., відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 176 167,65 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Залишити без розгляду позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2020.
Суддя Киричук О.А.