09.09.2020 Справа № 908/3050/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Антонік С.Г.
секретар судового засідання Грачов А.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 (суддя Корсун В.Л.; ухвалу постановлено о 14:20 год. у місті Запоріжжя, ухвалу підписано 14.04.2020)
за заявою Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" від 26.03.2020 про надання розстрочки виконання рішення у справі №908/3050/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі", м.Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область
про стягнення 1514908,21 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 заяву КП "Дніпрорудненські теплові мережі" від 26.03.2020 про надання розстрочки виконання судового рішення у справі №908/3050/19 задоволено частково.
Розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі №908/3050/19 в частині стягнення з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 656179 грн. 78 коп. пені, 666886 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 191841 грн. 62 коп. 3 % річних та 22723 грн. 62 коп. судового збору строком на 8 (вісім) місяців в наступному порядку: - в травні 2020 року: 192203,98 грн.; - в червні 2020 року: 192203,98 грн.; - в липні 2020 року: 192203,98 грн.; - в серпні 2020 року: 192203,98 грн.; - в вересні 2020 року: 192203,98 грн.; - в жовтні 2020 року: 192203,98 грн.; - в листопад 2020 року: 192203,98 грн.; - в грудні 2020 року: 192203,97 грн.
В задоволенні решти заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що вказані КП "Дніпрорудненські теплові мережі" обставини є тими конкретними обставинами, які свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду, та те, що фінансово-економічна ситуація на підприємстві не дозволяє виконати у добровільний строк у повному обсязі рішення суду від 04.02.2020 і є підставою для надання КП "Дніпрорудненські теплові мережі" можливості виконання судового рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Враховуючи фінансовий стан КП "Дніпрорудненські теплові мережі" та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі №908/3050/19 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд вважав, що наведені заявником обставини є підставою для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.20 у справі №908/3050/19 в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 1537631,83 грн. на 8 місяців починаючи з травня 2020 року по грудень 2020 року включно (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення) зі сплатою заборгованості щомісячно відповідними частками.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач, стягувач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права; просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 у повному обсязі; прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству "Дніпрорудненські теплові мережі" у задоволенні заяви щодо надання розстрочки виконання рішення суду у справі №908/3050/19 у зв'язку з її необґрунтованістю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт зазначає, що боржником не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 ГПК України, а саме: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. Фактично боржник надає лише єдиний доказ для оцінки свого фінансового стану-звіти про фінансові результати за 2016 рік, перше півріччя 2017 року і 2019 рік.
Натомість, за доводами апелянта, належним, допустимим і достатнім доказом, який свідчить про фінансовий стан та результати діяльності підприємства є саме баланс, складений за формою, визначеною НП(С)БО 1. Зокрема, такий документ має відображати дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125), гроші та їх еквіваленти, готівку та рахунки в банках (рядки 1165-1167) і т.п.
На думку позивача саме баланс боржника дозволить оцінити чи має останній достатньо коштів для погашення своєї заборгованості, чи не призведе примусове виконання рішення до його банкрутства і чи взагалі у боржника існує можливість розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Однак такий доказ не надавався заявником і не оцінювався судом першої інстанції.
Також апелянт наголошує, що судом першої інстанції не перевірено доказами деякі доводи заявника, але при цьому покладено їх у мотивування прийнятого рішення. Так Боржник стверджував, що має виконувати інші свої зобов'язання, зокрема, щодо виплати поточних платежів за спожитий природний газ, податкові зобов'язання, виплату заробітної плати, а його діяльність у 2019 році є збитковою. У той же час боржником не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про здійснення активної діяльності щодо стягнення простроченої заборгованості на його користь та її розмір. Відповідне судове рішення ґрунтується на припущеннях, що за виконавчими провадженнями, де боржник виступає стяґувачем, не відбувається реального виконання.
Більше того, саме боржник повинен планувати свою господарську діяльність таким чином, щоб не допускати прострочення виконання власних зобов'язань, зокрема, щодо сплати йому грошових коштів за надані послуги чи сплати ним заробітної плати або ж податкових платежів.
Позивач вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити самій сутності права на справедливий суд.
Апелянт звертає увагу на те, що також є комерційною компанією і функціонує у межах тих же регуляторних та фактичних умов, що й боржник, зокрема, щодо пандемії, спричиненої коронавірусом COVID-19. Стягувач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким.
Компанія надала фінансову допомогу майже на 515 млн. грн., незважаючи на те, що за 2019 було сплачено податків та зборів на 120,3 млрд. грн., з яких 20,8 млрд. грн. склали дивіденди. Компанією відображено у своєї звітності знецінення інвестицій у зв'язку з анексією Криму та окупацією частини Донецької та Луганської областей.
Позивач зазначає, що протягом 2013-2016 років у державі відбулися інфляційні процеси, наслідком яких є здешевлення національної валюти.
Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ стягувач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають до 17% річних, а його фінансові зобов'язання у 2019 році зросли на 4663 млн. грн. у порівняні з аналогічним періодом у 2018 році і складають 60662 млн. грн.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
КП "Дніпрорудненські теплові мережі" (відповідач) заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначає про те, що протягом періоду дії договору №5207/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016, як в 2016, так і 2017, від здійснення діяльності з надання послуг з теплопостачання отримав збитки, що призвело до нестачі обігових коштів та стало однією з причин несвоєчасного проведення розрахунків із позивачем.
Причиною несвоєчасних розрахунків з позивачем за договором є заборгованість населення м. Дніпрорудне, яке є основним споживачем послуг з теплопостачання.
Фінансовий стан відповідача на момент розгляду справи підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 (ряд 2355, збиток - 110 тис. грн.).
Відсутність джерел для сплати фінансових санкцій та інших платежів за порушення господарського зобов'язання у діючих тарифах призведе до збільшення збитковості комунального підприємства, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надає послуги з централізованого опалення населенню та іншим споживачам на території міста Дніпрорудне, тобто є суспільно значимим.
Заборгованість основного споживача відповідача - населення м. Дніпрорудне станом на 01.02.2020 складає 23865708,85 грн., що перевищує заборгованість відповідача перед позивачем, що в свою чергу не дозволить провести своєчасні розрахунки з позивачем.
Відповідач вказує, що введення карантину у відповідності до п. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати" є форс-мажорними обставинами та призведе до зменшення доходів населення, у тому числі внаслідок обмеження певних категорій працівників та їх вимушеного відправлення у відпуску без збереження заробітної плати, що відповідно позначиться на платіжній дисципліні і росту заборгованості всіх категорій споживачів за спожиті комунальні послуги.
До заперечень щодо надання розстрочки виконання рішення позивачем була надана копія консолідованого звіту за 6 місяців 2019р. Але в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" фінансова звітність не підписана уповноваженими особами АТ "НАК "Нафтогаз України", складена за формою відмінною від тієї, яка затверджена НП (С)БО та не подана до державних органів статистики (відсутній відповідний доказ).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Кощеєв І.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19.
За розпорядженням керівника апарату суду від 21.07.2020, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/3050/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 до свого провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.09.2020 о 12:00 год.
За розпорядженнями керівника апарату суду від 09.09.2020, у зв'язку з виходом з відпустки судді Кощеєва І.М. та перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/3050/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2020 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 до свого провадження.
В судове засідання 09.09.2020 представники сторін не з'явились. Враховуючи, що неявка представників сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду цієї справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріаами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення 1514908,21 грн. за договором постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13 задоволені. Стягнуто з КП "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 656179,78 грн. пені, 191841,62 грн. 3 % річних, 666886,81 грн. інфляційних втрат та 22723,62 грн. судового збору.
На виконання вказаного вище рішення 13.01.2020 судом першої інстанції видано відповідний наказ.
КП "Дніпрорудненські теплові мережі" 10.03.2020 і 30.03.2020 звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про надання розстрочки виконання судового рішення у даній справі на 12 місяців шляхом щомісячного стягнення рівними платежами по 128135,98 грн. щомісяця.
Заява відповідача мотивована посиланням на ті обставини, що заборгованість населення - основного споживача послуг із теплопостачання за період 2016-2017 склала 10190335,60 грн.
На несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №5207/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016 вплинули збитки, отримані підприємством за результатами фінансово-господарської діяльності за 2016 в сумі 421 тис. грн. за 1 півріччя 2017 в сумі 915 тис. грн., що призвело до нестачі обігових коштів та стало причиною несвоєчасного проведення розрахунків із позивачем.
Відповідачем зазначено, що вартість послуг із теплопостачання підлягає державному регулюванню у відповідності до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування, постачання затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2016 №528. В опалювальний період 2016-2017 р.р. діяли тарифи затверджені постановою НКРЕКП від 09.06.2016 №1101, а тому відповідач не впливав на цінову політику, у тому числі на її рентабельність.
Сума грошових коштів у розмірі 1537631,83 грн., яка стягнута за судовим рішенням від 04.02.2020 є великими витратами для КП "Дніпрорудненські теплові мережі", які підприємство не в змозі понести одночасно, оскільки це призведе до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати та перед постачальниками, у тому числі перед позивачем, що в сою чергу приведе до виникнення прострочки та збитків у вигляді нових фінансових санкцій, інфляційних втрат, 3% річних.
Відповідач посилався також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.20 №215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" якою з 17.03.2020 введено карантин. Введення карантину є форс-мажорною обставиною, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань передбачених умовами договору.
Позивачем заперечення на заяву відповідача подані не були.
За наслідками розгляду заяви відповідача Господарським судом Запорізької області винесена ухвала, що оскаржується.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 вказано, що до обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
За висновками Конституційного Суду України ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
За вимогами частини третьої статті 13, статті 76, частини першої статті 77, статті 86 Господарського процесуального кодексу України:
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши заяву відповідача суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що боржник є комунальною установою і здійснює свою господарську діяльність у сфері централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води споживачами усіх категорій міста Дніпрорудне; основними споживача теплової енергії є населення та бюджетні установи і організації, об'єкти соціальної сфери; заявником подано заяву про розстрочення виконання судового рішення, а не заявлено про звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань; надані докази, а саме Звіти про фінансові результати діяльності за 2016, 1 півріччя 2017, за 2019, Звіт з праці за січень 2020 форми №1 ПВ, Акт звірки розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України" на 31.01.2020, оборотно-сальдова відомість по розрахунках з населенням" станом на 01.02.2020, оборотно-сальдова відомість порахунку №374 "Розрахунки по претензіях за виконавчими документами" за 2019 підтверджують наявність збитків підприємства і об'єктивно існуючу неможливість задоволення вимоги стягувача на час розгляду даної заяви про розстрочення у разі пред'явлення наказу до виконання у примусовому порядку; саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання не покращить фінансовий стан кредитора та не забезпечить виконання його зобов'язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України"; розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Оцінивши також і доводи позивача у запереченнях від 18.03.2020 щодо надання розстрочки виконання рішення Господарський суд Запорізької області врахував наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заяви відповідача, зменшивши при цьому строк розстрочення судового рішення із 12 місяців (про які просив відповідач) до 8 місяців з метою дотримання балансу інтересів сторін і недопущення істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прав позивача на отримання коштів, захисту його майнового права та інтересу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги колегія суддів погоджується з відповідачем, що фінансове становище позивача не є настільки скрутним, оскільки дозволяє надавати фінансову допомогу. Сплачені дивіденди в розмірі 20,8 млрд. грн. свідчать про наявність прибутку за 2019. Знецінення національної валюти протягом 2014-2015рр., не вплинуло на розрахунки за договором у даній справі. На початок опалювального сезону 2016-2017рр.-20.10.2016 (на день укладення договору) 1 дол. США за курсом НБУ коштував 25,6932 грн., тобто знецінення валюти відбулося раніше.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги додані до апеляційної скарги паперові копії витягів з консолідованої фінансової звітності групи Нафтогаз за 2019 рік, оскільки за вимогами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем не надані докази неможливості подання цього документу до суду першої інстанції.
Щодо наявної в матеріалах справи копії скороченого консолідованого проміжного звіту про фінансовий стан АТ "НАК "Нафтогаз України" на 30 червня 2019 року, то і вона не може вважатися належним доказом.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер. Фінансова звітність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування підписується у порядку, передбаченому законодавством.
Копія фінансової звітності за 6 місяців 2019 не підписана уповноваженими особами позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, який вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відстрочення виконання рішення суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).
Таким чином, надання судом першої інстанції розстрочки виконання судового рішення дозволить КП "Дніпрорудненські теплові мережі" поступово погашати присуджену до стягнення суму без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - отримати певні гарантії у виплаті боргу частинами. При цьому, надання розстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямоване на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про розстрочку виконання рішення суду. Тому апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 у справі №908/3050/19 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повна постанова складена 09.09.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя С.Г. Антонік