вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2020 р. Справа№ 910/8356/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Дідиченко М.А.
Тищенко А.І.
розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020
у справі №910/8356/20 (суддя Бондаренко Г.П.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Фізичної особи - підприємця Значковської Євгенії Віталіївни
про видачу судового наказу,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі, заявник, Банк або АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Значковської Євгенії Віталіївни (далі, боржник або ФОП Значковська Є.В.) заборгованості за Кредитним договором №б/н від 23.09.2019 у розмірі 40 804,42 грн, з яких: 37 351,91 грн - заборгованість за кредитом; 231,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3 066,73 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 154,20 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20 відмовлено Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Значковської Євгенії Віталіївни 40 804,42 грн заборгованості за договором.
Ухвала суду мотивована тим, що заяву про видачу судового наказу подано із порушеннями вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України, а саме, заявник не надав суду документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, що у відповідності до статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у його видачі.
В обґрунтування прийнятої ухвали суд першої інстанції із посиланням на правові висновки Великої палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначив, що у суду, з огляду на відсутність в матеріалах справи заяви від 23.09.2019 про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», підписаної боржником, а також підписаного боржником графіка погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Заявником заявлено вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 40 804,42 грн, які не є документально підтвердженими, безспірність вимог заявника є сумнівною.
Не погодившись із вказаною ухвалою, 08.07.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20 та видати судовий наказ, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця Значковської Євгенії Віталіївни на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.09.2019 в розмірі 40 804,42 грн (37 351,91 грн - заборгованість за кредитом; 231,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 3 066,73 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 154,20 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також сплачений заявником судовий збір.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано скаржником 01.07.2020.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено про відсутність підписаної боржником заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 23.09.2019, а також підписаного боржником графіка погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Боржник ФОП Значковська Є.В. приєдналась до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом (ЕЦП) заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. На підтвердження підпису (ЕЦП) до матеріалів заяви наданий файл перевірки ЕЦП із зазначенням видавця та реєстраційного номеру сертифікату, датою видачі, часу накладення ЕЦП, зазначенням підписувача, його посади тощо.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг «КУБ» погоджена та підписана сторонами, передбачає істотні умови кредитного договору, а саме розмір кредиту, строк кредиту, проценти за користування, проценти за користування у разі виникнення прострочених зобов'язань, порядок погашення заборгованості, порядок дострокового повернення кредиту, відповідальність сторін.
Скаржник наголошує, що 23.09.2019 на підставі укладеного договору Банком було перераховано на поточний рахунок боржника кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку, що міститься в матеріалах справи. Однак, в порушення умов Договору та приписів законодавства боржник не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив у повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв'язку з чим станом на 20.05.2020 заборгованість боржника за договором становить 40 804,42 грн, з яких 37 351,91 грн - заборгованість за кредитом; 231,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3 066,73 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 154,20 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у справі №910/8356/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.
У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України 22.07.2020 суддя Північного апеляційного господарського суду Іоннікова І.А. заявила самовідвід у справі №910/8356/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20 задоволено. Матеріали справи №910/8356/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у справі №910/8356/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Тищенко О.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 № 09.1-08/2095/20 у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 справу №910/8356/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Дідиченко М.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження (без проведення судового засідання), оскільки згідно з частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; встановлено учасника справи строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
Боржник письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
Представники учасників судового процесу повідомлялись судом про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, про що у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень із ухвалою суду від 30.07.2020 заявнику та поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду із відміткою «за закінченням строку зберігання» від боржника.
Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 про відкриття апеляційного провадження у даній справі була направлена судом на адресу боржника, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, колегія суддів зазначає, що боржник у даній справі вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Згідно наказу в.о. голови Північного апеляційного господарського суду №405-в від 23.07.2020 головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. у період із 17.08.2020 по 04.09.2020 перебувала у щорічній основній відпустці.
Враховуючи вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки, закінчення встановленого ухвалою суду від 30.07.2020 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у даній справі - скасуванню, з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Частинами 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
У статті 150 Господарського процесуального кодексу України наведені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у червні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ФОП Значковської Є.В. заборгованості за Кредитним договором №б/н від 23.09.2019 у розмірі 40 804,42 грн, з яких: 37 351,91 грн - заборгованість за кредитом; 231,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3 066,73 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 154,20 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що в результаті порушення приписів чинного законодавства та укладеного між Банком та ФОП Значковською Є.В. кредитного договору №б/н від 23.09.2019, який за своєю суттю є договором приєднання до Умов та правил надання банківських послуг «КУБ», у боржника виникла заборгованість за кредитом, процентах за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Однак, ухвалою господарського суду першої інстанції від 22.06.2020 у даній справі відмовлено Банку у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Значковської Є.В. заборгованості у розмірі 40 804,42 грн.
Судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного.
Згідно пунктів 3, 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2019 Фізичною особою - підприємцем Значковською Євгенією Віталіївною через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» (далі, Заява) (том 1, а.с. 12-16).
У Заяві про приєднання вказано, що ФОП Значковська Є.В. підписанням цієї заяви, на підставі статті 634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
У розділі 1 Заяви про приєднання містяться істотні умови кредитного договору.
У розділі 2 Заяви про приєднання вказано, що клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. Загальні положення» та підрозділом « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Банку у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, та наведено зміст пункту «3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ»».
Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Порядок підписання документів, у тому числі договорів, за допомогою електронного цифрового підпису, врегульований Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно частини 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки (частина 3 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Із матеріалів справи вбачається, що боржник підписав з використанням ЕЦП 23.09.2019 кредитний договір, що підтверджується долученим до заяви документом (том 1, а.с. 16) Об'єкт перевірки: Кредитний договір ФОП Значковська Євгенія Віталіївна.pdf. При цьому, будь-які докази про існування укладених між Банком та ФОП Значковською Є.В. інших кредитних договорів у матеріалах справи відсутні.
У вказаному документі зазначається, що підписувачем зі сторони клієнта є Значковська Євгенія Віталіївна, код за ЄДРПОУ/ДРФО - НОМЕР_1 , за результатом перевірки ЕЦП - підпис вірний, час накладання ЕЦП 23.09.2019. Також вказано, що сертифікат видано АЦСК ПАТ КБ «Приватбанк», реєстраційний номер сертифіката - 2В6С7DF9A3891DA104000000F5FA3F0093F11C01, дата видачі 23.09.2019 та дата закінчення дії 22.09.2020.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник, підписавши із використанням ЕЦП 23.09.2019 Заяву про приєднання, тим самим приєднався до Умов та правил надання послуги «КУБ» у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, пункт 3.2.8. якої викладений у розділі 2 Заяви про приєднання, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначених Заяви та Умов (пункту 3.2.8.), які у своїй сукупності складають кредитний договір.
Також матеріалами справи підтверджується, що у якості Додатку №1 до Заяви сторонами погоджено Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом (том 1, а.с. 15).
Таким чином, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на відсутність у матеріалах справи Заяви від 23.09.2019 про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», підписаної боржником, та підписаного боржником графіка погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, як на підставу для відмови у видачі судового наказу, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
При цьому, посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, у даному випадку є недоцільними, оскільки останні зроблені за інших фактичних обставин справи. На відміну від обставин справи №342/180/17 у межах даної справи клієнтом шляхом підписання Заяви про приєднання погоджені умови щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення кредитних зобов'язань. У даному випадку Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ», а саме пункт 3.2.8. Умов, включений до самої Заяви про приєднання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Заява боржника про приєднання до Умов та Правил надання послуги «КУБ» від 23.09.2019 із включеним до неї пунктом 3.2.8. Умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ», в їх сукупності, визначають істотні умови кредитного договору та підтверджують факт його укладення між Банком та Клієнтом.
В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, згідно пункту 1.2. Заяви розмір кредиту 50 000,00 грн.
Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту.
Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору (пункт 1.6. Заяви).
У пункті 1.4. Заяви зазначено, що проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом: 4% від суми простроченої заборгованості.
У пункті 3.2.8.3. Умов, погоджених пунктом 2 Заяви, визначені умови надання кредитів у рамках даної послуги.
За змістом пункту 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами (пункту 3.2.8.3.3. Умов).
Згідно пункту 3.2.8.9.1. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3. цього Договору клієнт сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (пункт 3.2.8.9.7. Умов).
У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., п. 3.2.8.9. цього Договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період, за який сплачується пеня, (у %річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється за методом «факт/360», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів. Сплата пені здійснюється у гривні.
Із вищезазначеного вбачається, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну кредитного договору, у тому числі яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2019 на підставі укладеного кредитного договору Банком було перераховано на поточний рахунок боржника кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку (том 1, а.с. 25).
Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, Банк зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням Клієнтом своїх зобов'язань за Кредитним договором у останнього виникла заборгованість за кредитом, процентах за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Заявником до заяви про видачу судового наказу доданий розрахунок заборгованості за кредитним договором (том 1, а.с. 24).
Відтак, колегія суддів, дослідивши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про видачу судового наказу, дійшла висновку що вона відповідає приписам статті 150 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту такої заяви, а тому правових підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, на які послався суд першої інстанції, немає.
При цьому колегія суддів зазначає, що вимогу, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості за письмовим договором відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як будь-яку вимогу про стягнення грошової суми заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг і проценти, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість відмови місцевим господарським судом у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про видачу судового наказу із наведених судом в оскаржуваній ухвалі підстав. Доводи, викладені Банком в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали.
Водночас, згідно статті 149 Господарського процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на те, що заява про видачу судового наказу, виходячи з приписів статей 149, 154 Господарського процесуального кодексу України, подається та розглядається господарським судом першої інстанції за загальними правилами підсудності, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для видачі судового наказу.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнята з порушенням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню, а справа повернення до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про видачу судового наказу за заявою Банку.
Оскільки ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом заяви про видачу судового наказу, має бути здійснено господарським судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/8356/20 скасувати.
Справу №910/8356/20 повернути до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про видачу судового наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді М.А. Дідиченко
А.І. Тищенко