вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/12300/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Михальської Ю.Б.
Пашкіної С.А.
секретар судового засідання Шевченко В.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.02.2020 (повний текст рішення складено 19.02.2020)
у справі № 910/12300/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дук Тетяни Миколаївни
до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії
Фізична особа-підприємець Дук Тетяна Миколаївна (далі - ФОП Дук Т.М., позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача по встановленню обмежень щодо використання позивачем поточного рахунку № НОМЕР_1 та зобов'язання зняти зазначені обмеження з поточного рахунку позивача № НОМЕР_2 . В обґрунтування своїх вимог зазначила про порушення відповідачем вимог ст. 1066 ЦК України, зокрема, безпідставне встановлення відповідачем обмежень прав позивача розпоряджатись на власний розсуд належними йому коштами, посилаючись на те, що 27.09.2018, увійшовши до інтернет-банкінгу Приват24 для бізнесу, позивач виявила, що наявні у неї грошові кошти в розмірі 36 599, 79 грн. на банківському рахунку № НОМЕР_1 арештовано й у неї відсутня можливість ними розпоряджатись. За зверненням позивача вирішити дане питання не вдалось, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по встановленню обмежень Фізичній особі підприємцю Дук Тетяні Миколаївни по використанню поточного рахунка № НОМЕР_1 . Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зняти обмеження з поточного рахунку № НОМЕР_2 Фізичної особи підприємця Дук Тетяни. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи підприємця Дук Тетяни Миколаївни судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, оскаржуване рішення є необґрунтованим в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» зняти обмеження з поточного рахунку № НОМЕР_2 , оскільки ні описова, ні мотивувальна частини рішення не містять жодних обставин, які б стосувались вказаного рахунку, цей рахунок не є предметом спору, обставини щодо нього не досліджувались та не оцінювались судом. З приводу рахунку № НОМЕР_1 , на переконання апелянта, судом першої інстанції не наведено будь-яких мотивів відхилення заперечень відповідача щодо проведення ФОП Дук Т.М. незаконної операції по рахунку та погодженого між сторонами права банку на відмову і здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у разі порушення клієнтом законодавства. При цьому, відповідно до п. 3.1.1.6.2.1. Умов та правил про надання банківських послуг банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і Договором банківського обслуговування. За твердженнями апелянта, 12.09.2019 до АТ КБ «ПриватБанк» надійшло звернення клієнта ОСОБА_1 в зв'язку із здійсненням ФОП Дук Т.М. відносно неї та її матері - ОСОБА_2 шахрайських дій, за допомогою яких ФОП Дук Т.М. заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , перерахованими на рахунок позивача в АТ КБ «ПриватБанк», просила провести перевірку та відшкодувати збитки. За тверженнями апелянта, в ході проведеної банком службової перевірки був здійснений дзвінок позивачу (ФОП Дук Т.М.), яка в телефонному режимі повідомила: «У липні 2018 до ФОП Дук Т.М. зверталася клієнт ОСОБА_1 з приводу утеплення будівлі. Був проведений розрахунок вартості будівельних матеріалів та робіт з утеплення. Загальна вартість склала 143 499,00 грн. Утеплення будинку повинен був здійснювати ФОП Білко М.В., але за домовленістю грошові кошти повинні були зараховуватися на розрахунковий рахунок ФОП Дук Т.М. 12.07.2018 від клієнта ОСОБА_1. на розрахунковий рахунок ФОП Дук Т.М. надійшли грошові кошти у сумі 143 499,00 грн. Були замовлені, отримані та відвантажені будівельні матеріали. Доставку матеріалів здійснював ФОП Білко М.В. Через деякий час звернулася клієнт ОСОБА_1 та повідомила, що їй привезли не ті будівельні матеріали, які вона замовляла (іншої якості) та у меншому об'ємі. Також клієнт повідомила, що утеплення будівлі не відбувається. Клієнт почала вимагати повернення грошових коштів за неякісний товар». ФОП Дук Т.М. також зазначила, що грошові кошти повертати ОСОБА_1 відмовляється. В свою чергу, клієнт ФОП Білко М.В. повідомив банку, що ніколи роботами з утеплення будинків не займався, ніяких договорів ні з якими особами не підписував, але при порівнянні укладеного між ФОП Білко М.В. та ОСОБА_2 договору підряду від 26.07.2018 вбачається ідентичність підпису ФОП Білко М.В. із документами, наявними у програмних комплексах Банку, поданими ФОП Білко М.В. для обслуговування. Відтак, за результатами проведеної відповідачем перевірки за зверненням клієнта ОСОБА_1 в зв'язку з використанням ФОП Дук Т.М. банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», задля здійснення дій, що порушують законодавство, а саме, шахрайських дій відносно клієнта ОСОБА_1 , керуючись Умовами та правилами банк з 18.09.2019 відмовився здійснювати видаткові операції за рахунком позивача до вирішення спірної ситуації між ФОП Дук Т.М. та ОСОБА_1 . Апелянтом також наведено заперечення стосовно стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
В судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 з'явилися представники сторін, представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін, вказуючи, зокрема, на допущення як позивачем, так й судом помилки при зазначення рахунку № НОМЕР_2 замість № НОМЕР_1.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, позивач є власником поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк».
За змістом Умов та правил надання банківських послуг на сайті https://ргіvatbank.ua/terms, Умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання АТ КБ «ПриватБанк» і Заява на банківське обслуговування, належним чином заповнена і підписана клієнтом, в сукупності є укладеним між клієнтом суб'єктом господарювання та АТ КБ «ПриватБанк» Договором банківського обслуговування суб'єктів господарювання
Відповідно до п. 3.1.3.5. Умов Банк здійснює комплексне банківське обслуговування клієнта-суб'єкта господарювання з урахуванням його специфіки роботи і видів діяльності з наданням таких видів послуг:
Банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті, у тому числі депозитний (депозитні), картковий (карткові) і інші рахунки зі спеціальним режимом використання, і здійснює його (їх) розрахункове і касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (надалі - НБУ), цього Договору та відповідно до Умов і Правил.
Банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, кошти, які йому надходять, виконує розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції по рахунку (рахунках) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором та Умовами і Правилами.
Положеннями п. 3.1.3.2. Умов передбачено, що договір вважається укладеним з моменту отримання банком безпосередньо від клієнта Заяви на банківське обслуговування на паперовому носії за формою, встановленою банком, підписаної клієнтом власноручно, за пред'явленням клієнтом документа, що посвідчує особу, для проведення ідентифікації відповідно до чинного законодавства.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що 27.09.2018 увійшовши до інтернет-банкінгу Приват24 для бізнесу виявив, що наявні у нього грошові кошти в розмірі 36 599, 79 грн. на банківському рахунку № НОМЕР_1 арештовано й у нього немає можливості ними розпоряджатись.
04.10.2018 позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із запитом про надання роз'яснень з приводу причин арешту його грошових коштів.
08.11.2018 на адресу позивача надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-181004/1306 від 06.11.2018, відповідно до якої позивач для вирішення даного питання повинен звернутись в банк за адресою: м. Дніпро, вул. Мечнікова, 18 каб. 117.
За твердженнями позивача, після звернення в банк його співробітниками повідомлено позивачу, що для відновлення видаткових операцій по поточному рахунку необхідно вирішити питання з одним з клієнтів позивача, який є співробітником АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, у відділеннях АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлялися від обслуговування позивача.
За приписами ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Положеннями ч. 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
За змістом ч. 1 розділу III Постанови правління Національного Банку України від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувачі мають право використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовими актами Національного банку та умов договору з емітентом (постачальником платіжних послуг).
Видача готівки в національній валюті через каси банків здійснюється згідно п. 6 розділу III за електронними платіжними засобами, емітованими як резидентами, так і нерезидентами.
Постановою правління Національного Банку України від 15.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» (п.п. 11, 12 розділу III) визначено, що правила платіжної системи мають передбачати право платіжної організації ухвалювати рішення про зупинення здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, емітованих певним емітентом. Порядок зупинення здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу, а також його вилучення і повідомлення про це користувача встановлюється правилами платіжної системи і обумовлюється в договорі платіжної організації з емітентом. Емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику «спроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, які виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права. Емітент зобов'язаний нормувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право поновити право користувача використовувати електронний платіжний засіб або надати новий після усунення причини зупинення права використовувати електронний платіжний засіб.
Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).
Законом ( п. 6.2 ст.6 ) передбачено, що особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки з будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
За змістом п. 6.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування встановлюються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу (п. 14.8 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до п. 14.13 ст. 14 вказаного Закону право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, які виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.
За приписами п.10.1 глави 10 постанови Національного банку України №22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку/ах на підставі ст.1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиваннямм) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, адже згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права власності може бути засноване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст. 15, 16 Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
На забезпечення реалізації вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Національним банком України було прийнято постанову №417 від 26.06.2015 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», якою визначено комплекс заходів, установлених внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, побудови та забезпечення функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів, надіслання інформації спеціально уповноваженому органу і порядок зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу.
За змістом п. 91 цього Положення банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції,щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», не може перевищувати 30 робочих днів (п. 115 Положення).
Положенням, зокрема, п. 119 встановлено, що банк поновлює проведення фінансових операцій на третій робочий день із дня зупинення фінансових операцій в разі неотримання протягом строку зупинення, передбаченого ч.1ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», або наступного робочого дня після дати закінчення такого зупинення відповідної (них) фінансової (их) операції (ій), зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної (их) фінансової (их) операцій (ій) (видаткових фінансових операцій).
В супереч цьому, з 27.09.2018 грошові кошти на поточному рахунку № НОМЕР_1 з невідомих причин є арештованими й позивач позбавлений права розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 .
Посилання апелянта на те, що за результатами проведеної за зверненням клієнта ОСОБА_1 перевірки з використання ФОП Дук Т.М. банківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» задля здійснення дій, що порушують законодавство, а саме, шахрайських дій відносно клієнта ОСОБА_1 , банк з 18.09.2019 відмовився здійснювати видаткові операції за рахунком позивача до вирішення ситуації між ФОП Дук Т.М. та ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, адже відповідачем (банком) не надано суду жодних доказів звернення клієнта ОСОБА_1. до банку з проханням провести перевірку відносно ФОП Дук Т.М., а також доказів проведення відповідачем такої перевірки та прийнятих рішень за її наслідками.
Твердження апелянта про вчинення позивачем шахрайських дій також є безпідставними та необґрунтованими, адже розслідування шахрайських дій, а саме, використання ФОП Дук Т.М. банківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» задля здійснення відносно клієнта ОСОБА_1. дій, які порушують законодавство, не відноситься до компетенції банку, а повинно здійснюватись відповідними компетентними органами, відповідач може лише повідомити про відомі йому дії, які мають ознаки шахрайства. Проте жодних доказів звернення до компетентних органів про вчинення позивачем шахрайських дій або здійснення розслідування злочину за ознаками шахрайства матеріали справи не містять.
Не заслуговують на увагу також посилання банку (відповідача) на порівняння договору підряду від 26.07.2018 між ФОП Білко М.В. та ОСОБА_2. із документами, наявними у програмних комплексах банку, поданими ФОП Білко М.В. для обслуговування, а також встановлення ідентичності підпису ФОП Білко М.В., оскільки встановити ідентичність підпису можливо лише за результатами експертного дослідження, проведеного спеціалістами у відповідній галузі знань, таких доказів апелянтом відповідно не надано.
З огляду на посилання апелянта на справу № 205/7402/18 за позовом ОСОБА_1. до ФОП Дук Т.М про повернення грошових коштів, апеляційним судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2019, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2020, в задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, відповідачем не доведено використання ФОП Дук Т.М. банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», задля здійснення дій, що порушують законодавство, відповідно й правомірність підстав, які б надавали банку право зупинити фінансові операції позивача, зокрема, видаткові операції за його рахунком до вирішення ситуації між згаданими особами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
За приписами ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на наведене та ненадання відповідачем доказів використання ФОП Дук Т.М. банківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» задля здійснення незаконних дій, відповідно й правомірності дій банку щодо зупинення фінансових операцій позивача, зокрема, видаткових операцій за його рахунком до вирішення вищезгаданої ситуації, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову про визнання неправомірними дій відповідача по встановленню обмежень щодо використання позивачем поточного рахунку та зобов'язання банку зняти зазначені обмеження з поточного рахунку позивача.
Посилання апелянта на безпідставне зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» зняти обмеження з поточного рахунку № НОМЕР_2 , оскільки в жодній частині рішення не наведено обставин, які б стосувались вказаного рахунку, цей рахунок не є предметом спору та обставини щодо нього не досліджувались та не оцінювались судом, не можуть бути підставою для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення, адже є лише технічною помилкою, яка може бути усунена як за ініціативою суду, так й за заявою учасників справи шляхом виправлення описки, яка не змінить суті оскаржуваного рішення.
Крім цього, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем разом з позовною заявою надано суду докази на підтвердження укладення Договору про надання правової допомоги та понесення витрат на їх оплату, отже він скористався правом подати відповідні докази на підставі ч.8 ст. 129 ГПК України до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України й поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст. 126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів на підтвердження фактичного здійснення таких витрат учасником справи.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.
Гонорар згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію Договору №57 від 08.11.2018 про надання правової допомоги, укладеного з Адвокатським об'єднанням «Смарт Юрист», копію Додатку № 1 до Договір №57 від 08.11.2018 про визначення обсягу та вартості наданих послуг, копії квитанцій про сплату, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордера на представництво інтересів.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, відтак необхідності та підстав їх зменшення тощо.
Таким чином, сукупність доказів щодо витраченого адвокатами часу на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, відсутність вмотивованого клопотання про зменшення розміру судових витрат, дають підстави вважати, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг й виконаних робіт та ціною позову, отже стягненню на користь позивача підлягають 4 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 910/12300/19 - без змін.
Матеріали справи № 910/12300/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.09.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Ю.Б. Михальська
С.А. Пашкіна