вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2020 р. Справа№ 910/3095/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020
у справі № 910/3095/20 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд»
про стягнення 83 880,00 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену за договором про закупівлю № 1709000047/096 від 05.09.2017, але неоплачену продукцію в сумі 83 880,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 097,00 грн. основного боргу, в іншій частині в позові відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- за умовами спірного договору (п. 5.8) датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або позивачем й структурним підрозділом - управлінням відповідача видаткової накладної, проте матеріали справи не містять доказів складання сторонами видаткової накладної щодо поставки товару на заявлену до стягнення суму;
- на підтвердження факту поставки відповідачу спірного товару позивачем надано експрес-накладну АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018, зі змісту якої не вбачається надіслання обумовленого спірним договором товару у повному обсязі - у кількості 40 комбінезонів;
- разом з цим, позивачем подано лист відповідача № 3101ВИХ-18-316 від 22.03.2018, в якому позивача повідомлено про те, що поставлений по договору (експрес-накладна № 59000320534362) товар - комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм) не відповідає по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики предмету закупівлі», з якого слідує, що в ньому йде мова про один комбінезон (одну одиницю товару);
- у відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що ним за експрес-накладною АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018 отримано лише один комбінезон;
- вказані обставини свідчать про те, що позивачем відповідачу здійснено поставку відповідачу одного комбінезону, доказів оплати якого матеріали справи не містять.
Щодо посилань відповідача на те, що поставлений позивачем комбінезон не відповідав вимогам тендерної документації, тобто фактично є товаром неналежної якості, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме оформлення відповідних недоліків в порядку, визначеному Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів природного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, застосування якої до таких правовідносин передбачено п. 5.7 спірного договору.
Судом першої інстанції при цьому враховано і ту обставину, що відповідач не був позбавлений права повернути позивачу неякісний на його думку товар, проте комбінезон досі перебуває у відповідача, що не спростовано останнім.
Не погоджуючись з рішенням, 24.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не здійснив повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, не дослідив належним чином докази, наявні у матеріалах справи.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:
- факт отримання відповідачем відправлення від перевізника АТ «Нова Пошта» за експрес-накладною № 59000320534362 від 27.02.2018 відповідачем не заперечується, в той час як з вказаної накладної слідує, що загальна маса направленого за нею товару становила 163 кг, а товар займає 5 вантажомісць, проте один комбінезон не може мату таку вагу та займати стільки вантажомісць, що свідчить про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки експрес-накладній як первинному документу та не здійснено аналіз її змісту стосовно: одержувача, адреси, поставки, ваги, кількості місць та вартості відправлення, що унеможливлює ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення;
- судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідачем при отриманні відправлення за експрес-накладною № 59000320534362 від 27.02.2018 товар не оглядався, а після отримання вантажу відповідачем жодних претензій та актів недостачі складено не було, що спростовує доводи відповідача про поставку некомплектного товару.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020 справа № 910/3095/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Кропивна Л.В. від 20.07.2020:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.08.2020;
- роз'яснено сторонами, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
До апеляційної скарги позивачем додано додатковий доказ, а саме належним чином засвідчену копію паспорта якості № 128 від 10.10.2017.
Враховуючи, що позивач додав цей документальний доказ до апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
У апеляційній скарзі позивачем не зазначає про причини неподання ним вказаного доказу до суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
З матеріалів справи слідує, що позивач був обізнаний про розгляд цієї справи та, відповідно, не був позбавлений можливості подати всі докази до суду першої інстанції.
Жодних пояснень щодо неможливості вчинити вказані дії з незалежних від позивача причин ним не наведено, так само як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додана позивачем до апеляційної скарги належним чином засвідчена копія паспорта якості № 128 від 10.10.2017 як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.
31.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що експрес-накладна № 59000320534362 від 27.02.2018 не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та, відповідно, не може бути належним доказом на підтвердження поставки товару на заявлену до стягнення суму, а її зміст, зокрема щодо вартості товару, який постачається (200 грн. - примітка суду), спростовує послання відповідача на поставку товару на суму 83 880,00 грн., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на встановлення карантину та загрози поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 119 ГПК України.
Враховуючи те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який на даний час діє, та з метою надання відповідачу можливості реалізувати надані йому процесуальні права, зокрема щодо подання відзиву на позов, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку для подання відповідачем відзиву на позов.
Станом на 08.09.2020 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 210 200,00 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20 відкрите 20.07.2020, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 05.08.2020, апеляційна скарга має бути розглянута (з урахуванням вихідних днів) по 18.09.2020 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
05.09.2017 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір про закупівлю № 170900047/096 (далі Договір) (а.с. 7-9), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу товари, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору найменування товарів - Форменний одяг (Одяг робочий), код за ДК 021:2015 181 10000-3. Номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається згідно специфікації до договору, яка є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 3.1 Договору сума визначена в Договорі становить 83 880,00 грн., в тому числі: податок на додану вартість - 13 980,00 грн.
Сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до Договору) (а.с. 10), в якій сторонами погоджено, що предметом закупівлі є комбінезон піскоструминника 11-01 (З Ми Ву Нм Пм) у кількості 40 шт., ціна за одиницю 2 097,00 грн., загальною вартістю 83 880,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що на виконання умов Договору він поставив відповідачу Товар на загальну суму 83 800,00 грн., доказом чого є додана до позовної заяви експрес-накладна АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018, проте відповідач, в порушення умов Договору такий товар на оплатив.
У відзиві на позов відповідач послався на те, що ним за експрес-накладною АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018 отримано лише один комбінезон, а також на те, що такий товар не відповідає вимогам тендерної документації, тобто фактично є товаром неналежної якості.
Щодо факту поставки Товару колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 5.1 Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки відповідача.
Конкретна кількість товарів, що підлягає поставці в одній окремій партії, її номенклатура та асортимент, вантажоотримувачі визначаються відповідачем в односторонньому порядку та вказуються ним в письмовій заявці на поставку (п. 5.4 Договору).
На виконання умов Договору відповідач надав позивачу заявку № 3101Вих-17-1091 від 30.11.2017 на поставку товару у кількості 40 шт., загальною вартістю 83 880,00 грн., де визначив розмір та кількість кожного з розмірів Товару, а також місце поставки товарів.
Зазначену заявку позивач отримав 19.12.2017, про що позивач зазначив у позовній заяві.
У п. 5.5 Договору сторонами погоджено, що загальний строк поставки товарів - до 31.12.2018. Строк поставки окремої партії товару 10 календарних днів з моменту надання відповідачем позивачу заявки.
Враховуючи, що заявку відповідача № 3101Вих-17-1091 від 30.11.2017 позивач отримав 19.12.2017, то відповідно до умов Договору Товар мав бути відповідачу поставлений у строк до 29.12.2017 включно.
Відповідно до п. 5.6 Договору місце поставки товарів - DDP склад відповідача, що знаходиться за адресою: 36015, м. Полтава, вул. Ковалівська, 9 (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс-2010»).
Пунктом 5.8 Договору визначено, що датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або продавцем й структурним підрозділом - управлінням покупця видаткової накладної.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Зі змістом ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зауважує на тому, що враховуючи заперечення відповідача проти факту отримання Товару за Договором, належним доказом його отримання має бути або видаткова накладна, як то передбачено умовами Договору, або інший первинний або зведений документ, який би містив відомості про поставку позивачем відповідачу та отримання останнім саме 40 комбінезонів за умовами Договору на загальну суму 83 880,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів складання сторонами видаткової накладної щодо поставки товару на заявлену до стягнення суму.
Водночас і експрес-накладна № 59000320534362 від 27.02.2018 не відповідає таким вимогами, оскільки не містить відомостей про те, на підставі якого саме правочину поставляється товар, який саме товар постачається (його опис), загальну ціну товару (а не оголошену позивачем вартість - примітка суду), а також посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До того ж, зі змісту вказаної накладної слідує, що загальна вартість товару, який був за нею поставлений, визначена саме позивачем в сумі 200,00 грн., що, вочевидь, є сумою, набагато меншою, ніж вартість 40 комбінезонів (83 880,00 грн. - примітка суду).
За таких обставин та враховуючи заперечення відповідача проти поставки йому позивачем Товару у повному обсязі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказана експрес-накладна АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018 не може вважатися належним доказом поставки позивачем відповідачу товару у кількості 40 комбінезонів.
При цьому, той факт, що вантаж, який був переданий за цією експрес-накладною № 59000320534362 від 27.02.2018, мав об'ємну вагу 163 кг та займав 5 місць, не є беззаперечним доказом того, що за нею було відповідачу передано саме 40 комбінезонів, поставка яких була передбачена Договором.
Так само не є таким доказом і те, що в графі «Повний опис відправлення» позивачем зазначено «Одяг».
Також, суд першої інстанції правомірно врахував доданий позивачем до позовної заяви лист відповідача № 3101ВИХ-18-316 від 22.03.2018, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що:
- поставлений по Договору (експрес-накладна № 59000320534362) товар - комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм) не відповідає по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристик предмету закупівлі»: 1) захисні накладки комбінезону виготовлені з низькосортного, неоднорідного спілку; 2) товщина захисних накладок не відповідає додатку № 2 до тендерної документації; 3) довжина напульсників рукавів не відповідає додатку № 2 до тендерної документації; 4) на правій кокетці відсутня піктограма з інформацією про захисні властивості - «захист від загальних виробничих забруднень» (З); 5) відсутні навісні ярлики з фірмовим логотипом на слайдерах блискавок; 6) відсутні документи, що підтверджують якість матеріалів, з яких виготовлений комбінезон;
- вказаний товар не прийнятий та знаходиться на відповідальному збереженні,
та просить розпорядитися ним у розумний строк, повідомивши про це відповідача.
Отже, зі змісту даного листа вбачається, що відповідач підтвердив отримання за експрес-накладною № 59000320534362 одного комбінезону (однієї одиниці товару).
Отримання одного комбінезону за експрес-накладною АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018 підтверджено відповідачем й у відзиві на позовну заяву.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено поставку відповідачу одного комбінезону, загальна вартість якого, виходячи з умов Договору, становить 2 097,00 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що отриманий ним за Договором комбінезон - неналежної якості, слід зазначити таке.
Згідно з п. 5.7 Договору приймання продукції за кількістю і якістю провадиться відповідачем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів природного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Отже, в силу приписів Договору, які є обов'язковими для сторін, приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-7.
Так, Інструкцією П-7 (мовою оригіналу) встановлено, що:
- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов.
Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре.
В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.
При одногородней поставке вызов представителя изготовителя (отправителя) и его явка для участия в проверке качества и комплектности продукции и составления акта являются обязательными (п. 16);
- в уведомлении о вызове, направленном изготовителю (отправителю), должно быть указано:
а) наименование продукции, дата и номер счета-фактуры или номер транспортного документа, если к моменту вызова счет не получен;
б) основные недостатки, обнаруженные в продукции;
в) время, на которое назначена приемка продукции по качеству или комплектности (в пределах установленного для приемки срока);
г) количество продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции (п. 17);
- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);
- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.
При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:
а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо
б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо
в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20);
- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29);
- акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение.
В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности.
Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).
Виходячи зі змісту абзацу 2 п. 16 Інструкції П-7, одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостроннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах чи договорі, проте, оскільки, сторонами не досягнуто згоди щодо обов'язкової участі представника позивача для приймання продукції у випадку виявлення порушення вимог щодо якості товару, виклик представника позивача не є обов'язковим.
Водночас колегія суддів зазначає про те, що умовами Інструкції П-7, яка застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, у випадку, якщо виклик представника виробника (постачальника), який знаходиться в іншому місті, не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а при її відсутності або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості або в односторонньому порядку підприємством отримувачем, якщо виробник (постачальник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.
Враховуючи відсутність доказів надання позивачем згоди на приймання Товару по якості виключно представниками відповідача, відповідач, встановивши неякісність Товару, мав зупинити його приймання та викликати для складення акту представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а при її відсутності або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника, викликати компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості, проте доказів вчинення відповідних дій відповідачем матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.
Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що поставлений за експрес-накладною АТ «Нова Пошта» № 59000320534362 від 27.02.2018 позивачем відповідачу один комбінезон є товаром неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини судом першої інстанції цілком правомірно до уваги не прийняті як недоведені.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 4.1 Договору, оплата вартості Товару здійснюється відповідачем протягом 45-ти календарних днів з дня поставки йому Товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої товару на суму 2 097,00 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 097,00 грн. та відмовив у задоволенні решти позовних вимог. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл».
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі № 910/3095/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3095/20.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна