вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/2376/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
без виклику сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020
у справі № 910/2376/20 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 60 629,19 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст рішення та мотиви його прийняття
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 60 629,19 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів.
Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 58 808,67 грн. штрафу, а також 2 102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахованих позивачем сум штрафів за залізничними накладними № 42405431, 42405415, 41599317 (на 4 вагони), 41404120 (на 3 вагони), 42063388, 42063420 за прострочення термінів доставки порожніх вагонів, ураховуючи, що прострочення доставки вантажу за вказаними накладними, як слідує з відтисків календарних штемпелів на накладних у графах 51, 52, мало місце до складання вищезазначених актів про затримку вагонів. Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем відсутності його вини щодо несвоєчасної доставки вагонів за залізничними накладними № 42063412, 42063370, 42051383. Здійснивши арифметичний перерахунок заявленого позивачем до стягнення штрафу, з урахуванням встановлених судом обставин та зменшення позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 58 808,67 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, додаткових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження у розгляді даної справи, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 та ухвалити нове, яким зменшити суму штрафу до 46 478,39 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за розгляд цієї апеляційної скарги.
На думку скаржника, дану справу суд першої інстанції розглянув з порушенням норм матеріального і процесуального права, вищенаведене судове рішення є таким, що прийнято без з'ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору, без дійсних обставин, підтверджених належними і допустимими доказами та необґрунтовані судом нормами права, що регулюють спірні правовідносини, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних правовідносин.
Скаржник вказує на те, що штраф за накладними № 41599317 (вагони 59884353, 59884452, 59894238, 59894485), № 41404120 (вагони 59880757, 59884080, 59894337), № 42405431 (вагон 95206637), № 42405415 (вагон 95440756), не підлягає стягненню оскільки вагони вивезено не впродовж доби після повідомлення та у зв'язку із збільшенням термінів поставки.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що абз. 1 п. 116 Статуту залізниць України штраф передбачений за несвоєчасну доставку у двох окремих випадках: вантажу та порожніх вагонів, а оскільки предметом позовних вимог позивача є стягнення штрафу саме за несвоєчасну доставку порожніх вагонів до пункту навантаження цих вагонів вантажем (товаром), а не штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до станції призначення (вагонів, які вже завантажені вантажем).
Позивач зазначає, що вивезення вантажу (забирання завантажених вагонів) зі станції є відмінною технологічною операцією від обставин затримки порожніх вагонів на станції в очікуванні подачі під вантажні операції.
Також позивач зазначає, що відповідач, відповідно до абз. 1 п. 116 Статуту залізниць України, не довів, що прострочення у доставці порожніх вагонів (тобто, перевезення вагонів від станції відправлення до станції призначення) сталося не з його вини, адже спірні вагони прибули на станцію призначення вже після закінчення встановленого для них терміну доставки, тобто, закінчення терміну доставки спірних порожніх вагонів відбулося під час самого процесу їх перевезення залізницею, а не на станції призначення, як безпідставно стверджує відповідач.
Позивач наголошує на тому, що законодавець встановив обов'язковість зазначення у графі 49 залізничної накладної не тільки номер акта, але і коротко причину, з якої його складено (наприклад, "про нестачу ___ місць", "про нестачу маси ___ кг", "про відсутність пломб" тощо), при цьому, частково зазначені у графі 49 накладних №№ 42063370, 42063412, 42063388, 42063420, 42051383 акти про збільшення терміну доставки на вказану кількість днів є неналежними відмітками у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів через те, що такі відмітки не містять причини затримки вагонів, а також тривалість затримки вагонів, а не зазначення кількості днів, на які збільшується термін доставки, тобто, самого факту складення відповідного акту загальної для звільнення відповідальності за пору зобов'язань недостатньо та відповідач повинен довести (в тому числі, шляхом подання інших доказів), які саме причини затримки мали місце та, що такі причини у відповідності до законодавства, дають право залізниці на збільшення терміну доставки.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду першої інстанції копії відповідної конвенційної заборони, яка запроваджена АТ "Укрзалізниця" за погодженням з Мінтрансом (Мінінфраструктури) та не доведено, у якому місці, у який період та як саме дана заборона вплинула на перевезення порожніх вагонів згідно із накладними №№ 42051383, 42063370, 42063412, 42063388, 42063420, також відповідачем не надано належних доказів вини відправника чи одержувача у затримці порожніх вагонів у процесі перевезення.
Також позивач вказує на те, що відповідно до постанови Верховного Суду в 12.03.2020 у справі № 905/912/19 наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Узагальнені доводи відповіді на відзив
Відповідач у відповіді на відзив зазначає, що акт загальної форми ГУ-23 №№ 3459, 3457, 3467, 8653, 8815 містять відомості про причини, що зумовили тимчасову перерву в перевезенні вантажів - конвенційні заборони, тобто, складений у передбаченому законом порядку, а тому штраф за накладними № 42063370, 42063412, 42063388, 42063420, 4051383 не підлягають стягненню (аналогічна правова позиція Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/3228/19).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2376/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.02.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як перевізником, укладено договір про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
У серпні-вересні 2019 року залізницею здійснювалося перевезення вантажу вагонними та маршрутними відправками, доставка якого згідно із відбитками календарного штемпелю на відповідних залізничних накладних здійснена із простроченням. У зв'язку з цим позивачем нарахований штраф у загальній сумі 58 808,67 грн.
Як зазначив позивач, вантаж надійшов із запізненням, що зумовило нарахування 30% штрафу, а саме: відповідно до залізничних накладних № 41599317, 41404120, 41818964, 41818980, 41818972, 41818956, 41818949, 41813593, 41813569, 41813551, 41813585, 42051383, 42047142, 42047159, 42047167, 42047175, 35479419, 35479294, 42405415. Також позивачем нарахований штраф у розмірі 20% за залізничною накладною № 41813577, та 10% штрафу за залізничними накладними № 42063370, 42063412, 42063388, 42063420, 42405431, 42405423.
Водночас, відповідачем до матеріалів справи долучено акти загальної форми щодо збільшення терміну доставки вантажу на термін затримки в процесі перевезення не з вини залізниці. Відповідні акти щодо затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта складені до залізничних накладних № 42405431, 42405415, 41599317 (на 4 вагони), 41404120 (на 3 вагони), 42063388, 42063420. До вказаних актів також складені акти загальної форми щодо відмови представників позивача від підписання актів загальної форми.
До залізничних накладних № 42063412, 42063370, 42051383 складені акти загальної форми щодо накопичення вагонів тих призначень, на які були введені та діяли конвенційні заборони.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення. (стаття 22 Статуту).
Статтею 41 Статуту визначено, що Залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом від 21.11.2000 № 644 Міністерства транспорту України (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктами 1.1, 2.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км та однієї доби на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, та в разі переадресування вантажів.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Такі відмітки щодо збільшення терміну доставки вантажу на термін затримки в процесі перевезення не з вини залізниці проставлені в залізничних накладних № 42405431, 42405415, 41599317 (на 4 вагони), 41404120 (на 3 вагони), 42063388, 42063420. До вказаних накладних відповідачем надані акти загальної форми, які засвідчують затримку вагонів з вини клієнта на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції, та від підписання яких представники позивача відмовилися, що також засвідчено актами загальної форми.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113).
Водночас, відповідно до графи 20 спірних залізничних накладних, позивач не є вантажовласником порожніх вагонів, а є вантажоодержувачем згідно з графою 4. Відтак, у залізниці був відсутній обов'язок надавати на підпис позивачу акти про затримку вагонів згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, оскільки позивач не виступав вантажовласником.
Поряд із цим, акт загальної форми щодо затримки вантажу за накладною № 42405431 містить обставини щодо затримки вагонів з 09.09.2019 по 11.09.2019, однак фактична видача вантажу відбулася 09.09.2019 згідно з графою 52 накладної; акт загальної форми щодо затримки вагонів за накладною № 42405415 містить обставини щодо затримки вантажу з 16.09.2019 по 18.09.2019, однак згідно з графою 52 накладної видача вантажу відбулася 16.09.2019; акти загальної форми № 945, 937 щодо затримки вагонів за накладними № 41599317 (2 вагони), 41404120 (1 вагон) містить обставини щодо затримки вантажу з 20.08.2019 до 22.08.2019, однак фактична видача вантажу згідно з графою 52 відбулася 20.08.2019; водночас акти № 929, 3457 взагалі не містять часу кінця затримки вагонів за накладними № 41599317 (на 4 вагони), 41404120 (на 3 вагони), 42063388, 42063420.
Отже, вказані вище акти не можуть бути доказами затримки вагонів, оскільки в них міститься інформація щодо затримки на час більший, ніж було фактично видано вантаж за відповідними накладними, або взагалі відсутній час затримки вагонів.
Разом із цим, суд дійшов висновку про обгрунтованість нарахованих позивачем сум штрафів за залізничними накладними № 42405431, 42405415, 41599317 (на 4 вагони), 41404120 (на 3 вагони), 42063388, 42063420 за прострочення термінів доставки порожніх вагонів, ураховуючи, що прострочення доставки вантажу за вказаними накладними, як слідує з відтисків календарних штемпелів на накладних у графах 51, 52, мало місце до складання вищезазначених актів про затримку вагонів.
У той же час, відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу __ місць", "про нестачу маси __ кг", "про відсутність пломб" тощо).
З урахуванням зазначеного, суд зауважує на тому, що зазначення у графі 49 накладних номерів та дат актів загальної форми, конкретних термінів, на які збільшується доставка, відповідає вимогам пункту 4.3 Правил оформлення перевізних документів. Разом із цим, у даному випадку має місце невідповідність поданих відповідачем актів до фактичних обставин доставки порожніх вагонів.
Згідно зі статтею 29 Статуту залізниць України Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.
Відповідно до статті 29 Статуту залізниць України приймання вантажів до перевезення може бути тимчасово припинене або обмежене, про що залізниця повідомляє вантажовідправника, в порядку, визначеному договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, форма якого наведена у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085. Після одержання повідомлення відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції (пункт 31 Правил перевезення вантажів).
Натомість, надані відповідачем акти загальної форми щодо накопичення вагонів тих призначень, на які були введені та діяли конвенційні заборони на станції Знам'янка до залізничних накладних № 42063412, 42063370 містять два підписи осіб, посадове становище яких та прізвище не зазначено, у зв'язку із чим неможливо дійти висновку про підписання вказаних актів уповноваженими особами до того ж відповідачем не надано доказів надання повідомлення про припинення або обмеження відправлення вагонів внаслідок дії конвенційних заборон.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено відсутності його вини щодо несвоєчасної доставки вагонів за залізничними накладними № 42063412, 42063370, 42051383, враховуючи також той факт, що відповідно до графи 51, 52 інших спірних залізничних накладних вантаж - порожні вагони, відповідачем доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу, у зв'язку із чим, перевіривши розрахунок штрафу, з урахуванням зменшення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає суму штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у розмірі 58 808,67 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Акціонерне товариство "Українська залізниця", згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/2376/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця"
4. Справу № 910/2376/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Постанова складена 02.09.2020 у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко