Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 вересня 2020 р. № 520/7375/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДІІС у Харківській області за 2017-2018 року по коду бюджетної класифікації 18010301 (нежитлові приміщення) від 30.05.2019 № 0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн від 30.05.2019 № 0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн та за 2016-2018 року по коду бюджетної класифікації 180110201 (житловий будинок) від 30.05.2019 №0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та з порушенням строків складання винесено податкові повідомлення - рішення від 30.05.2019 № 0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн, від 30.05.2019 № 0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн та за 2016-2018 року від 30.05.2019 № 0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн., а тому дані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню як незаконні.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, у якому вказав, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 у власності перебувають:
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2145,1 м2
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2905,2 м2
- житлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 234,1 м2
Відповідно до пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з вимогами Податкового кодексу України ГУ ДПС у Харківській області сформовані податкові повідомлення-рішення, а саме: за 2017 - 2018 роки по коду бюджетної класифікації 18010301( нежитлові приміщення) від 30.05.2019 №0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн; №0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн та по коду бюджетної класифікації 18010201 (житловий будинок) за 2016-2018 роки від 30.05.2019 №0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн та направлені за місцем реєстрації платника відповідно до даних ДРФО станом на 30.05.2019 року засобами поштового зв'язку, які були повернуті до контролюючого органу з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", отже, податкові повідомлення - рішення вважаються врученими відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України. Отже, контролюючий орган має право визначити суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за три звітні податкові роки. Не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Разом з тим, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Отже, приймаючи спірні податкові - повідомлення - рішення відповідач діяв в межах наділених повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Центральному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області.
З матеріалів справи судом з'ясовано, що позивач має право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку розташовану на території Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області.
Разом з тим, згідно технічного паспорту реєстровий номер №1-15 від 25 серпня 2004 року у позивача є право власності на нежитлове приміщення, критий зернотік за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний позивачем на підставі договору купівлі - продажу.
Також, на підставі рішення Барвінківського районного суду позивачем набуто право власності на склад за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом реєстровий номер 1-43 від 08 серпня 2006 року та експлікацією.
З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2020 року позивач звернувся із запитом до Центрального управління ГУ ДПС у Харківській області, у якому просив надати податкові повідомлення - рішення щодо сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки і земельного податку в Новобаварському районі м. Харкова та Барвінківскому районі Харківської області з відміткою про їх відправлення на адресу позивача з доказами про їх вручення.
Листом від 24 березня 2020 року №4040/Б/20-40-56-06-24 ГУ ДПС у Харківській області повідомило позивача, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 зареєстровано нерухомість, а саме: нежиле приміщення, критий зернотік за адресою: АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення (склад) за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно до вимог Податкового кодексу України та даними ГУ ДПС у Харківській області сформовані податкові повідомлення - рішення, а саме: за 2017-2018 року по коду бюджетної класифікації 18010301 (нежитлові приміщення) від 30.05.2019 № 0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн, від 30.05.2019 № 0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн та за 2016-2018 року по коду бюджетної класифікації 180110201 (житловий будинок) від 30.05.2019 № 0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн. та направлені за місцем реєстрації платника відповідно до даних ДРФО, станом на 30.05.2019 податкові - рішення повернуті до контролюючого органу з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Додаток до листа на 6 аркушах.
Так, судом з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом 30 травня 2019 року винесено податкові повідомлення - рішення:
- №0107665-5606-2035, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (власник нежитлової нерухомості) на суму 301690,49 грн за податковий період 2017-2018 роки;
- №0107666-5606-2035, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (власник нежитлової нерухомості) на суму 222757,91 грн за податковий період 2017-2018 роки;
- №0107667-5606-2035, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (власник об'єкта нерухомості) на суму 11043,74 грн за податковий 2016-2018 роки.
Позивач, не погодившись із вищевказаними податковими - рішеннями, подав 03 квітня 2020 року до Державної податкової служби України скарги.
Рішенням Державної податкової служби України від 26 травня 2020 року №2241/Б/99-00-08-05-04-09 скарги позивача залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_1 , оскільки останньою порушено строки на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що порушують її права та інтереси, звернулась до суду.
Суд, перевіряючи вищевказані обставини справи, встановив наступне.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 30.05.2019 №0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн та №0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
З матеріалів справи встановлено, що позивач за КВЕД здійснює такі види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культурі насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.30 Відтворення рослин, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, а нежитлові будівлі, а саме: склад та критий зернотік, що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним як суб'єктом господарювання для його сільгосппотреб, а тому у даному випадку не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
Поряд із тим, визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги не надіслання контролюючим органом позивачу спірних рішень, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 30.05.2019 №0107665-5606-2035 та №0107666-5606-2035 є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 30.05.2019 №0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 266 Податкового кодексу України врегульовані питання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами пп. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 264 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Рішення Харківської міської ради від 22.02.02.2017 №542/17 та рішення від 21.01.2015 №1793/15 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 2 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, для об'єктів житлової нерухомості, а саме: житлові приміщення, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі (1 % та 2 % відсотка) від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2016 рік становила 27,56 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року). Ставка податку за 2017 рік становила 32,00 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року). Ставка податку за 2018 рік становила 37,23 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року).
Разом з тим, з податкових повідомлень - рішень, судом встановлено, що адреса позивача зазначена як: АДРЕСА_3 .
З копії конверта про відправлення поштового повідомлення, судом також вбачається адреса: АДРЕСА_3 .
Судом з матеріалів позовної заяви та її змісту встановлено, що податковою адресою позивача є АДРЕСА_2.
Наявні в матеріалах справи документи та листування відповідача з платником податків свідчать про отримання ОСОБА_1 поштової кореспонденції саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, правомірності та об'єктивності причин для надіслання позивачу спірних податкових повідомлень - рішень на адресу: АДРЕСА_3 , відповідачем суду не надано.
Порядок надіслання податкових повідомлень-рішень регулюється Податковим кодексом України та Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов'язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
Відповідно до п.70.6 ст. 70 Податкового кодексу України, органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 70.16 ст. 70 Податкового кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема: органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи місце проживання яких знято з реєстрації в такому населеному пункті, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти громадянина України у п'ятиденний строк з дня надходження відповідних заяв фізичних осіб та про паспорти громадянина України померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця (пп. 70.16.7-1 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 9 Порядку подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі.
Зі змісту зазначених вище положень вбачається, що контролюючий орган повинен співпрацювати з місцевими органами влади та мати достовірні дані щодо місця реєстрації фізичних осіб - платників податків.
При цьому, обов'язок щодо направлення податкових повідомлень-рішень за належною податковою адресою платника податків лежить на контролюючому органі.
Зокрема, згідно з пп. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Суд наголошує, що положення ст. 42 Податкового кодексу України не передбачають наслідків для платника податків в разі, якщо останній не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, що пояснюється, з-поміж іншого, можливістю отримання контролюючим органом такої інформації від відповідних суб'єктів інформаційних відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що грошові зобов'язання позивача, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не набули статусу узгоджених, оскільки не були вручені платнику податків особисто, в тому числі через допущену контролюючим органом помилку в податковій адресі платника податків.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи судом не встановлено, а відповідачем по справі не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту належного повідомлення позивача щодо прийнятті у відношенні нього податкових - рішень, які ним оскаржуються.
Крім того, не отримання позивачем спірних податкових повідомлень - рішень позбавило останнього права на їх адміністративне оскарження, що підтверджено рішенням контролюючого органу про залишення скарг позивача без розгляду від 26.05.2020 у зв'язку із пропуском ОСОБА_1 30 - денного терміну для подання скарги.
Таким чином, суд доходить висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2019 №0107667-5606-2035.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 257, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДІІС у Харківській області за 2017-2018 року по коду бюджетної класифікації 18010301 (нежитлові приміщення) від 30.05.2019 № 0107665-5606-2035 у сумі 301690,49 грн, від 30.05.2019 № 0107666-5606-2035 у сумі 222757,91 грн та за 2016-2018 року по коду бюджетної класифікації 180110201 (житловий будинок) від 30.05.2019 № 0107667-5606-2035 у сумі 11043,74 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 5354,93 (п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто три коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя С.О.Чудних