Справа №:755/7828/20
"04" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100001482 від 13 лютого 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
04 червня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2020 року, визначено головуючу суддю ОСОБА_1 .
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимогст.291 КПК України. Також, послався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти призначення справи до судового розгляду, оскільки орган досудового розслідування, виклавши фактичні обставини кримінального правопорушення, невірно зазначив правову кваліфікацію, так як не зазначив кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України. Крім того, обвинувальний акт, а саме виклад фактичних обставин, не містить відомостей, які саме дії по збуту наркотичного засобу вчиненні обвинуваченою, як і не зазначена форма реалізації особливо небезпечного наркотичного засобу. Із зазначених підстав просив обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 повернути прокурору, оскільки він не відповідає вимога КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримали думку захисника у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, приходить до такого.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Крім того, обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, що чітко не викладено в даному обвинувальному акті.
Враховуючи, що зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, тобто окремих складових обвинувального акта, відповідно до вимог ст. 91 КК України визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і є необхідними та достатніми для його вирішення по суті, то наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
У своїй постанові від 24 листопада 2016 року (справа № 5-328кс16) Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим є виклад в обвинувальному акті саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та реалізації права на захист.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у «незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу», з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за «ч. 2 ст. 307 КК України».
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26 квітня 2002 року, оскільки для встановлення виду, назви і властивостей наркотичного засобу, психотропної речовини, аналога такого засобу, речовини або прекурсора, їх походження, способу виготовлення чи переробки, а також належності наркотиковмісних рослин необхідні спеціальні знання, у справах даної категорії обов'язково має бути висновок експерта з цих питань.
Проте у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не зазначається, яким способом встановлено вид наркотичного засобу, його маса, а також приналежність до особливо небезпечних наркотичних засобів.
Крім того, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не зазначається, які саме дії по збуту наркотичного засобу вчиненні обвинуваченою, або які саме обставини даного кримінального провадження, дозволили органу досудового розслідування кваліфікувати дії ОСОБА_3 саме за ч. 2 ст. 307 КК України.
Зазначена неповнота у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті не дозволяє однозначно трактувати обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 , оскільки при відсутності належного обґрунтування та мотивування мети вчинення даного злочину, становитиме певних зусиль його відмежування від аналогічного складу злочину, передбаченого ст. 309 КК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення, головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Крім того, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 рок у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).
З наведеного вбачається, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не відповідає формулюванню обвинувачення ОСОБА_3 .
З вище перелічених підстав невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, він підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. 3, 91, 110,291, 314-318, 337, 348, 369-372, 376 КПК України, суд
обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100001482 від 13 лютого 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 00 хв 08 вересня 2020 року.
Суддя: ОСОБА_1