"08" вересня 2020 р.
м. Київ
справа № 755/9322/20
провадження № 2/755/4339/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 борг за договором позики від 02.10.2017 року у сумі 545 509,32 грн., з якого основний борг - 533 390,00 грн., пеня у розмірі - 11 201,19 грн., 3% річних у розмірі - 918,13 грн., з підстав порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасного погашення заборгованості.
06 липня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06 липня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у порядку забезпечення позову заборонено будь-яким третім особам вчиняти будь-які, в тому числі реєстраційні дії відносно нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 06 липня 2020 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно вимог ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 02.10.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики б/н, відповідно до п.п. 1.1-1.3, 31, 3.2 якого позикодавець передає, а позичальник приймає у свою власність грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США, у грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ на момент надання грошових коштів, які зобов'язується повернути готівкою в строк до 02.06.2020 року (включно) у розмірі, який дорівнює 20 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, який буде чинним на момент повернення. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. (а.с. 5-7)
Згідно п. 2.1 Договору, позика надається позикодавцем позичальнику на підставі цього Договору, про що позичальник складає письмову розписку, яка підтверджує факт одержання позичальником позики.
Згідно п. 4.2 Договору, за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором позичальник виплачує пеню у розмірі 0,1% неповернутої суми за кожен день прострочення, а сума позики повинна бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.
На виконання п. 2.1 Договору позики ОСОБА_2 складено письмову розписку, якою підтвердила, що 02.10.2017 року отримала в борг від ОСОБА_1 позику у сумі 531 569,92 грн., яка еквівалентна 20 000,00 доларів США станом на дату складення цієї розписки. Зобов'язалась повернути позику в повному обсязі не пізніше 02.06.2020 року. (а.с. 9)
Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з матеріалів справи, на час звернення з позовом до суду відповідач не виконує взяті на себе за Договором позики б/н від 02.10.2017 року зобов'язання, грошові кошти у розмірі позики на загальну суму 533 390,00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США, позивачу не повернула, тому дана заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку, з урахуванням пені, передбаченої п. 4.2 Договору позики, у розмірі 11 201,19 грн. та 3% річних у розмірі 918,13 грн., розрахованих позивачем за невиконання відповідачем Договору позики. (а.с. 3)
Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики підлягають до задоволення, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за Договором позики б/н від 02.10.2017 року у розмірі 533 390,00 грн., пені у розмірі 11 201,19 грн., та 3% річних у розмірі 918,13 грн., розраховані позивачем станом на день звернення з позовом до суду.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову та його забезпечення, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 875,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), суму боргу за Договором позики від 02.10.2017 року у розмірі 533 390,00 грн., пеню у розмірі 11 201,19 грн., 3% річних у розмірі 918,13 грн., та судовий збір у розмірі 5 875,00 грн., а всього на загальну суму 551 384 (п'ятсот п'ятдесят одну тисячу триста вісімдесят чотири) гривні 49 копійок.
Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2020 року.
Суддя: В.І. Галаган