Справа № 755/8680/20
"02" вересня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
10 червня 2020 року о 03 год 20 хв ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Daewoo Nubira», д/нEL НОМЕР_1 , по вул. Регенераторні, 4а, у м. Києві,з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 10 червня 2020 року серії ДПР18 № 536804, зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту 2.5 правил дорожнього руху України, письмовими поясненнями свідків, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 червня 2020 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ПД18 №740957 від 10 червня 2020 року, за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції №АА00790, записаному на DVD диск.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, слід відзначити, що в даному випадку не вбачається підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, з таких підстав.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно п. 6 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
У цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена.
До того ж, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії.
З огляду на те, що дія ст. 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також що на час апеляційного розгляду стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою щодо ОСОБА_1 і було складено протокол про адміністративне правопорушення, підстави для закриття провадження у справі, передбачені п.6 ст.247 КУпАП, відсутні.
Зазначена практика, зокрема, застосовується у рішеннях Київського апеляційного суду, зокрема постановах від 24, 28 липня 2020 року (справи: №761/894/20, 758/4095/20, 369/3046/20), який є судом останньої інстанції при розгляді справ про адміністративні правопорушення та фактично формує практику розгляду зазначених справ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційний суд: аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд.
Згідно п. 6, 7 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд, серед іншого: забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.
Більше того, вище вказана практика розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП викладається і у листі виконуючої обов'язки голови Верховного Суду Щепоткіної В.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 к. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 (чотириста двадцять) грн 20 к. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: В.Б. Левко