Справа № 755/1299/17
"24" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4
представників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович про визнання недійсним договорів дарування,
Позивач звернулась до Дніпровського районного суд м. Києва із позовом до ОСОБА_4 в якому просить визнати недійсними: договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року, укладений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем; договір дарування садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 року, укладений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем; договір дарування земельної ділянки АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 року, укладений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла мати Позивача - ОСОБА_7 . Після її смерті відкрилась спадщина до якої входять:- квартира АДРЕСА_1 ; садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 . В установлений законом строк, Позивач звернулась до приватного нотаріуса, з метою відкриття спадкової справи для прийняття спадщини, після померлої матері. Після перевірки даних щодо спадкового майна, їй стало відомо, що 28 серпня 2015 року та 23 квітня 2016 року, її матір'ю були вчинені правочини щодо відчуження належного майна на користь ОСОБА_4 , шляхом укладання договорів дарування даного майна. ОСОБА_4 є рідною сестрою Позивача та дочкою померлої ОСОБА_7 . Позивач вважає, що дані договори дарування повинні буди визнані, в судовому порядку, недійсними оскільки ОСОБА_7 , на час їх укладання страждала на атеросклеротичну деменцію (судинну деменцію), з глибокими амнестичними розладами, хвороба Альцгеймера, а тому не могла в повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, те що дані договори укладались поза волею матері свідчить і те, що Відповідач приховувала від Позивача те, що матір подарувала їй квартиру та будинок с земельною ділянкою . На протязі останніх 2 років перед смертю, мати хворіла на вищезазначені хвороби, приблизно з 2014 року почала поступово втрачати пам'ять, стала емоційно неврівноваженою, виникла неадекватність в поведінці. Тому, вважає що під час укладання догорів дарування від 28 серпня 2015 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла матір - ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
27.07.2019 року, приватним нотаріусом КМНО Шкодою О.М.В. було подано пояснення з яких вбачається, що під час посвідчення договорів дарування квартири нею було дотримано норми чинного законодавства під час посвідчення даного договору у зв'язку з цим посилання позивача, щодо невиконання нею своїх прямих обов'язків щодо встановлення наявності права спільної сумісної власності на оспорювану квартиру та незаконно (протиправно) посвідчення спірного договору дарування є безпідставними.
Представником відповідача- адвокатом Войнікас-Мирським Я.С. було подано заперечення в яких він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що договори дарування укладені у повній відповідності до законодавства України 225-236,334,377, 717,-728 ЦК України, ст. 57,59,60-73 Сімейного кодексу України, ст. 103-109, 120, 125, 126, 202, 211 Земельного кодексу, а також встановлено особи ОСОБА_7 та Відповідача та перевірено їх дієздатність. Вважає, що на підтвердження обставин хвороби ОСОБА_7 не надано жодних доказів, які відповідають ст.ст. 57-59 ЦПК. Крім того, зазначив, що договори дарування повністю відповідали внутрішній волі ОСОБА_7 та вона бажала настання правових наслідків за результатами їх укладання. У запереченнях зазначив, що Відповідачка є донькою покійної ОСОБА_7 та з урахуванням віку останньої та складених за попередні роки взаємовідносини між донькою та матір'ю, Відповідачка проявляла турботу та піклувалась про свою літню матір. Дана турбота проявлялась в усіх сферах життя , закрема організації побуту та догляду, який потребувала з часом ОСОБА_7 турбота про наромальне життя та здоровь , придбання харчуання та ліків для літньої матері, оплата послуг особи, що здійснює догляд за літніми особами, матеріальна допопмога, тощо. Крім того, з урахуванням того, що Відповідач працює на постійній основі, останньою булв укладений договір № 30/12-6 від30.12.2015 року в інтересах своєї матері з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Золота осінь», за яким надавалось житлове приміщення для утримання в екологічно чистій частині Київської обалсті - с. Підгірці, у разі необхідності могла організовувати медичне обслуговування та цілодобовий контроль. Вказує на те, що сестра Відповідач- Позивач у справі в силу своєї інвалідності та з інших причин турботи та допомоги матері не надавала. 25.07.2015 року ОСОБА_8 видала на ім'я Відповідачки нотаріально посвідчену довіреність на представництво в будь-яких підприємствах, установах і організаціях, які будуть стосуватися розпорядження всім майном ОСОБА_7 з приводу здійснення продажу, міни, передавання в заставу та іншими повноваженнями щодо розпорядження майном. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_7 повністю довіряла Відповідачу та бажала, щоб саме вона вирішувала юридичну долю всього майна померлої. Вказує на те, що ОСОБА_7 не перебувала на обліку у психічних або інших медичних закладах, не лікувалась від психічних хвороб або інших розладів та повною мірою усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Позивач та його представники, в судовому засіданні, позовну заяву підтримали в повному обсязі, наполягали на її задоволенні в повному обсязі.
Відповідач та її представники, в судовому засіданні, заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, доводи викладені в запереченнях та відзиві по позовну заяву підтримали в повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району м. Києва» медичну картку , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , 1936 року народження.
Ухвалою від 08 серпня 2018 року, клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи задоволено. Призначено по даній справі посмертну судово - психіатричну експертизу, проведення якої доручити Київському міському центру судово-психіатричної експертизи (м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А). Провадження по справі до отримання висновку експертизи зупинено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 21.12.2018 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року, витребувано з Київської міської клінічної лікарні № 1 (м. Київ, вул. Харківське шосе, 121) оригінали медичних карт в тому числі, медичну карту № НОМЕР_2 за березень 2015 року стаціонарної хворої ОСОБА_7 , витребувано з Медичного центру «Інсайт Медікал» (м. Київ, вул. Петра Григоренка, 13-Б) інформацію про те, який лікар оглядав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та інформацію про те, який лікар оглядав ОСОБА_7 вдома 08 липня 2016 року; витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району м. Києва» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 22) інформацію про те, хто на момент смерті ОСОБА_7 був дільничним лікарем за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 провадження у цивільній справі № 755/1299/17 зупинено для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.18 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, її представників, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку:
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 23 квітня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №1586, також 23 квітня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування земельної ділянки АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №1585.
28 серпня 2015 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №3997.
Відповідно до умов договорів дарування дарувальник ( ОСОБА_7 ) передала Обдарованій ( ОСОБА_4 ) безоплатно у власність; квартиру АДРЕСА_1 ; садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , а Обдарована прийняла цю квартиру у власність.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просить суд визнати договори дарування недійсними, оскільки покійна ОСОБА_7 на час укладання даних договорів не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керування ними внаслідок її психічної хвороби.
В судовому засіданні, було допитано представника позивача ОСОБА_3 , в як свідка, який повідомив суду, що працює лікарем анестезіологом-реаніматологом у пологовому будинку № 1 Києва, Позивач - його дружина, з якою вони в шлюбі з 1980 року, У 1990 році Позивачу був встановлений діагноз «Розсіяний склероз», а з 1996 року цей процес почав загострюватися, і в продовж останніх 14 років Позивач перебуває в інвалідній колясці, не ходить, потребує сторонньої допомоги, яку він надає. Починаючи з 2014-2015 року, ОСОБА_7 жила за адресою: АДРЕСА_4 і перебувала в хворобливому стані: спочатку з'явились провали в пам'яті, прогресував стан забудковості, з'явилось відчуття розгубленості, непорозуміння виникла депресія, тривожний стан, неспокій, порушення сну, не могла зрозуміти, що відбувається, важко розуміла, прочитане та написане, це її злило. З 2014 року поступово почала наростати розумова слабкість, почала важко згадувати імена рідних та близьких, почала забувати адреси, номера телефонів, з'явились труднощі у вдяганні за сезоном, почала помилятися при одяганні та взуванні, з'явились труднощі в самостійному вмиванні, прийомі ванни, приготуванні елементарної їжі, знижувалась здатність організовувати себе в будинку, планувати щось та доглядати за собою, хоча при житті вона дуже трепетно ставилась до себе та до квартири, тобто завжди було прибрано та чисто. Потім з'явились незначні провали в пам'яті, почала забувати знайомі імена, слова, ключі, окуляри інші побутові предмети, при цьому звинувачувала близький в їхній втраті та навіть крадіжці. Постійно намагалась сховати свої речі по кульках, які ховала по квартирі, а потім шукала. З 2015 року могла заблукати на вулиці, при поході у магазин чи на базар, вона не могла знайти дорогу додому, а тому ми намагались її з дому не відпускати, зачиняли двері в її квартирі. Потім з'явились спонтанні агресії. Лягала в постіль в одежі, взутті не роздягаюсь. Іноді вона лежала на підлозі біля ліжка, іноді бурмотала. Вони зрозуміли, що ОСОБА_7 сама бути не може і потребує постійного контролю. Вони з Позивачем забрали її до себе в с. Підгірці, де вона проживала разом зі свідком, та Позивачем. Потім у ОСОБА_7 з'явилась тенденція до бродяжництва, тобто вона постійно намагалась піти з хати і йшла кудись. Таке в перше трапилось приблизно з жовтня по грудень 2015 року, коли ми приїхали до батьків свідка у м. Сміла . Відразу по приїзду ОСОБА_7 нікого не впізнала, потім роззнайомилась і ніби нормально розмовляла, а в якийсь момент просто щезла з подвір'я, і вони знайшли її на іншій вулиці. Того ж дня свідок знайшов психіатра, який її оглянув і зробив свій висновок: написав, що ОСОБА_7 потребує стаціонарного лікування, а на перший випадок розписав препарати, які потрібно приймати. На наступний день вони поїхали до Києва, при чому Відповідач була повідомлена про всі ці обставини, але вона категорично відмовилась від госпіталізації матері. Свідок з Позивачем вирішили, що ОСОБА_7 залишиться з ними, і вони будуть спостерігати за нею, доглядати. Але вже через місяць свідок зрозумів, що не справляється, оскільки йому необхідно було доглядати за двома інвалідами. На прикінці грудня свідок сказав Відповідачу, що потрібно вирішувати щось радикально, оскільки він не справляюється. За цей час ОСОБА_7 будучи у Позивача та свідка, однієї ночі пішла з дому і її зупинив наряд патрульної служби біля магазину. Постало знов питання про госпіталізацію ОСОБА_7 , але Відповідач знову категорично відмовилась і сказала, що буде віддавати її пансіонат під нагляд. Відповідач віддала її в пансіонат «Золота осінь», але цей пансіонат для спостереження за хворими, це не медичний заклад і там фактично не має лікаря. За цей час ОСОБА_7 оглядав психіатр, цей огляд організовувала Відповідач, вона приносила витяг- висновок огляду і лікування, це були дуже серйозні препарати: нейролептики, транквілізатори, седативні у великих дозах. Відповідач говорила, що сама буде віршувати всі питання. ОСОБА_7 заходилась у пансіонаті десь до квітня, потім Відповідач її забрала і вона знаходилась під доглядом доглядальниці. Періодично свідок забирав її до себе з Позивачем, а 07 чи 08 травня Відповідач попросила, щоб мати побула у них пару днів і привезла. Вони тоді поїхали до батька свідка у м. Сміла, і по дорозі ОСОБА_7 почала щось бурмотіти, у свідка та Позивача склалось враження, що ОСОБА_7 була під дією якихсь препаратів, а потім у неї почалась агресія. По приїзду до м. Сміла, ОСОБА_7 ні з ким не привіталась і намагалась кудись піти. Вони її зупинили, завели в хату, зачинили на веранді. Свідок привіз лікаря, який її оглядав раніше і рекомендував госпіталізацію, він її оглянув з небажанням, пояснивши, що він раніше рекомендував госпіталізацію і серйозно нею займатись, а вони цього не хочуть. Лікар залишив свій запис. 09 числа свідок з Позивачем та ОСОБА_7 приїхали в Київ і проінформували відповідача, яка сказала, що нічого робити не буде, і далі ОСОБА_7 знаходилась вдома.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що має стаж психіатра 37 років. Він консультував ОСОБА_7 не офіційно, їй його не представили як лікаря -психіатра. Початок змін у ОСОБА_7 був з 2014 року, а потім ці зміни почали швидко наростати. Першим ОСОБА_7 проконсультував його колега- завідувач відділенням ОСОБА_10 . Він з діагнозом ОСОБА_10 (хвороба «Альцгеймера») не погодився, казав, що це -«атеростлеротична деменція»- набуте недоумство з розладами мислення, маячнею, збитку та зниження пам'яті, що дуже швидко прогресує. При огляді ОСОБА_7 бачив розумово знижену людину з набути недоумством, деменцією атеросклеротичного походження. ОСОБА_7 запитала свідка,- а ти хто такий, він не сказав, що психіатр. ОСОБА_7 була розгубленою з блукаючим поглядом, щось спитала, що не повинно запитуватись в сім'ї де всі знають один одного, і він зробив висновок, що ОСОБА_7 має достатньо чіткі розлади пом'яті та аналітичного мислення. Свідок написав рекомендації на стаціонарне обстеження та лікування. Перебуваючи у м. Києві в середні листопада 2015 року, свідок зателефонував ОСОБА_3 і поцікавився динамікою ОСОБА_7 так він повторно опинився в цій сім'ї. Надалі свідок вже не відвідував, а телефонував по мобільному і тримав на контролі. Свідок телефонував ОСОБА_3 і з його слів дізнався, що сестра позивача відвезлиа ОСОБА_7 в інтернат для людей похилого віку, а ОСОБА_7 потребувала медичного обстеження та допомоги. Потім свідок дізнався, що приблизно в травні ОСОБА_7 була забрана з інтернату і прожила помешканні сестри дружини ОСОБА_3 десь до початку серпня, після чого вона померла.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 . ОСОБА_7 вона знає дуже давно, що коли навчалась в інституті в м. Києві, часто з нею спілкувалась. ОСОБА_7 дуже добра, чуйна людина. З 1990 року вона в Києві не проживала, але часто приїжджала до брата, бачила відносини між ними усіма. Десь в 2013 року, свідок почала помічати якісь неадекватності в поведінці ОСОБА_7 , тоді ОСОБА_7 було під 80 років. У 2014 році загинула донька брата свідка і тоді на похоронах ОСОБА_7 не розуміла суті того, що сталося, вона ще думала, що це шок, а потім зрозуміла, що це хвороба. Коли я приїздила в гості ОСОБА_7 могла її не впізнати, потім впізнала. В 2015 році вони всі приїхали до них на «гробки» і ОСОБА_7 спочатку всіх не впізнала, потім якось нормально, а потім вона почала розкладати туалетний папір та стіл, рушник замість тарілок, тобто свідок бачила неадекватність в її діях, ОСОБА_7 робила не так як раніше, не знала де туалет. Коли всі стали з-за стола, ОСОБА_7 кудись зникла і знайшлась десь через годину на сусідній вулиці, при цьому вона не знала і куди іти. Потім ОСОБА_3 привіз психіатра, який оглядав ОСОБА_7 . Пізніше свідок зателефонувала Відповідачці та поспівчувала їй, а Відповідача сказала, що знає. Свідок так зрозуміла, що відповідач вже знала про стан матері і її хворобу.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що ОСОБА_3 його дядько. З 2009 року він почав проживати у м. Києві. Десь з 2013-2014 року вони з дядьком почали помічати, що зникає пам'ять та здоровий глузд у ОСОБА_7 . Одного разу вони побачили ОСОБА_7 на базарі в м. Києві, вона була розгубленою в різному взутті, вони відвели її додому. Це було у 2014 році, ОСОБА_7 їх тоді не впізнала, невпізнана навіть дядька. В 2015 році коли свідок приїзжав до дядька в Підгірці і там ОСОБА_7 увесь час неадекватно себе поводила, щось збирала, у взутті ходила по хаті, могла вдягненою лягти спати. Потім, в же з осені 2015 року вона не могла самостійно нормально їсти, не могла себе контролювати, в неї постійно змінювався настрій. На похоронах доньки Позивача та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 себе поводила неадекватно, сміялась, взагалі не розуміла, що сталося. Неодноразово вона щезала, то поліція знайшла її в Підгірцях.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що знає цю сім'ю з 1999 року, коли почала жити в одному з ними будинку. В 2008 році вона стала головою правління в цьому будинку. В 2014 році до неї звертались три особи з інформацією про те, що ОСОБА_7 трішки з дивацтвами, вона неадекватна, відкрутила крани, затопила квартиру нижнього поверху. свідок приходила до неї з двома членами правління і хоча ОСОБА_7 її добре знає тоді не впізнала, як і не впізнала інших членів правління. У вересні 2015 року, коли були збори, ОСОБА_7 відчинила балкон, плескала нам у долоні і почала викидати квіти у вазонах. Свідок, спочатку не надавала цьому значення, але потім коли ОСОБА_7 спалила яйця вона викликала Відповідача і спитала в неї, що її матір бачать на вулиці і вона не знає куди йде, навіть мешканці їх будинку знаходили ОСОБА_7 і приводили її додому. Якось, Відповідач до неї прийшла, а ОСОБА_7 сидить, посміхається, при цьому свідка не впізнала. Відповідач просила її знайти няньку, яка няньчила б її матір. ОСОБА_7 була неадекватною, вона радила Відповідачу звертатися до психіатра. Ще коли був живий чоловік ОСОБА_7 він скаржився їй на те, що ОСОБА_7 кидалась на нього битися. Чоловік ОСОБА_7 помер в 2014 році. Позивач - старша донька ОСОБА_7 не доглядала матір, тому що сама інвалід-калясочник, доглядали ОСОБА_14 - зять та Відповідач. Відповідач дуже грубо відносилась до ОСОБА_7 , про це говорили сусіди і свідок була очевидцем цього. Няньку для ОСОБА_7 винаймала Відповідач, нянька робила ОСОБА_7 уколи, щоб ОСОБА_7 була спокійною. Якось Відповідач прийшла до свідка разом з ОСОБА_7 , яка була дуже гарно вдягнена, Відповідач сказала свідку, що вони йдуть до нотаріуса і їй потрібна довідка про сплату паю. ОСОБА_7 тільки стояла і посміхалась, не сказала жодного слова, вона навіть не привіталась.
Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що вона є сусідкою по будинку, знала ОСОБА_7 давно, вони спілкувались. Останнім часом ОСОБА_7 проводила увесь час на дачі, куди вона їздила, переважно з ОСОБА_16 та позивачем які возили її туди та з відти. З 2014 року вона помітила щось неадекватне в поведінці ОСОБА_7 , ще тоді був живий чоловік ОСОБА_17 , який прибігав до неї і просив прийти сказати ОСОБА_7 , що в них кран працює, бо ОСОБА_7 йому не вірить, вода тече, а вона не вірить, що кран працює. Якось ОСОБА_7 , яка завжди була гарно вдягнута та доглянута, вийшла на вулицю одітою не за сезоном і розпатлана, не впізнала її. В 2015 році, ОСОБА_7 сиділа на лавочці у двори і коли вона до неї підходила і питала про її здоров'я і справи, ОСОБА_7 , відповідала, хто я така і хто така ОСОБА_18 . Якось ввечері ОСОБА_7 вийшла балкон, плескала в долоні. Коли найняли няньку, було видно, що ОСОБА_7 вже неадекватна. Депресивний сан у неї був. Ще няньки не було, а вже тоді вона помічала, що ОСОБА_7 в депресивному стані, не впізнавала її, хоча дуже добре знала. Вона про це говорила Відповідачці. Десь на початку 2015 року Відповідач зверталась до неї бо шукала няньку і вона бачила що ОСОБА_7 потребує сторонньої допомоги. Також ОСОБА_7 доглядав ОСОБА_14 , Позивач хвора і фізично не могла доглядати матір. Володя доглядав ОСОБА_7 у 2014 році, У 2015 ОСОБА_7 доглядала Відповідач У 2016 році вона бачила ОСОБА_7 дуже рідко, в першій половині дня її виводила нянька під руки на улицю, при цьому у ОСОБА_7 очі були втуплені, депресія. ОСОБА_7 сиділа на лавочці втупившись в одну точку, не реагувала на звернення, не впізнавала свідка.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що Позивача і Відповідача знає як сусідок, знав ОСОБА_7 яка була сусідкою. Про її фізичний та емоційний стан йому нічого не відомо. ОСОБА_7 часто не зачиняла двері. Але останній час вона його не впізнавала. З 2014 року вона почала блудити, тобто не товаришувати з головою, вона неправильно розмовляла, зайве говорила.
Свідок ОСОБА_20 суду поясним, що працює в ПП «Мандельзон» та займається обслуговуванням пансіонату «Золота осінь». ОСОБА_7 ,. без будь-яких показань, у грудні 2015 року надійшла до закладу «Золота осінь» з підвищеним тиском, при цьому вона постійно приймала «енап». За період перебування в пансіонаті будь-яких психічних відхилень у ОСОБА_7 він не спостерігав, вона була адекватною, навіть допомагала нянькам обслуговувати тих постояльців, які потребували допомоги, водила бабусь у столову. Увесь час була у гарному дусі, в неї було присутнє почуття гумору. Коли було тепло, вона весь час займалась клумбами та квітами. У ОСОБА_7 не було показань для консультації психіатра. У них в пансіонаті знаходяться люди похилого віку, післяінсультні, післяінфарктні, люди які потребують догляду, а родичі не можуть їх утримувати вдома. Він дуже добре пам'ятає ОСОБА_7 , особисто спілкувався з нею. На період перебування ОСОБА_7 у закладі вона не потребувала стороннього догляду, самостійно ходила в столову, в душ. Він особисто спілкувався з ОСОБА_7 . Вона жила в двомісному номері з бабусею 96 років яка була неадекватною глухою та сліпою. В пансіонаті постояльці не можуть самостійно пересуватися по вулиці. Окрім гіпотетичної терапії ОСОБА_7 іншого лікування не отримувала. Він не пам'ятає чи згодна була ОСОБА_7 перебувати у закладі. Їй у закладі подобалось, була дуже позитивною. Такого, щоб вона влаштовувала скандали, втікала не було, вона була спокійною, його нічого в поведінці ОСОБА_7 не насторожувало, вона була спокійною, врівноваженою, весь час жартувала.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що має дружні відносини з Відповідачем з 2007 року. ОСОБА_7 вона добре знає, вони часто спілкувались, збирались у них на дачі та вдома. Ні яких відхилень у ОСОБА_7 по здоров'ю вона не бачила. ОСОБА_7 була здоровою людиною, ніяких психічних і психологічних відхилень вона не бачила. У 2014 році вона бачила ОСОБА_7 дуже часто оскільки часто приїздила до неї на дачу. Бачила її і в 2015 і 2016 роках але будь-яких відхилень та неадекватності в її поведінці не помічала. ОСОБА_7 була завжди веселою, життєрадісною, завжди анекдоти якісь розповідала. В останнє вона бачила ОСОБА_7 у травні 2016 року, коли відповідач забрала її з пансіонату « Золота осінь». Коли вона бачила ОСОБА_7 у травні 2016 року ОСОБА_7 була вмєняєма, здорова і вона ніяких відхилень не бачила.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, Відповідач її мачуха. Із сім'єю ОСОБА_7 знайома з 1998 року. Була на святах і вдома, і на дачі. З 2003 року вони зустрічались переважно на днях народженнях її батька, і на похоронах ОСОБА_23 в 2014 році, на похоронах ОСОБА_24 в 2015 році. А в 2016 році вона була на похоронах ОСОБА_7 . Також весною виїжджали на шашлики на дачу до ОСОБА_17 . В 2014 році вона бачила ОСОБА_7 на похоронах доньки позивача, ОСОБА_7 сиділа за столом поряд з нею та її чоловіком, при цьому поводила себе привітно, запитувала про доньку свідка. Потім вони зустрілися весною 2015 року на відкритті дачного сезону. Наступна зустріч з ОСОБА_7 відбулась коли помер її чоловік ОСОБА_25 . Наступного разу, у 2016 році, коли Відповідач забрала ОСОБА_8 з пансіонату, де остання відпочивала. При цьому ОСОБА_7 посміхалася, запитувала про дитину свідка, поводила себе привітно, пам'ятала, що неї є донька. У липні у відповідача був день народження, де свідок присутньою не була, при цьому відповідач їй розповідала, що ОСОБА_7 було недобре і вона погано себе почувала. Після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_7 відправили відпочити в цей пансіонат, при цьому батько свідка та Відповідач їй розповідали, що ОСОБА_7 у пансіонаті поливає квіти, допомагає, почуває себе добре, їй там не сумно є з ким поговорить, вона виходить на прогулянки. ОСОБА_7 в пансіонаті знаходилась з кінця 2015 року, а потім свідок з нею зустрілась на шашликах в травні чи на початку червня 2016 року, це було вже на дачі. ОСОБА_7 забрали з пансіонату тому що їй там вже набридло Після смерті ОСОБА_24 ОСОБА_7 жила у квартирі по АДРЕСА_5 і на дачу її забирала Відповідач. ОСОБА_7 ходила до туалету, виходила гуляти на вулицю, в магазин вона скоріш за все не ходила, оскільки їй привозили продукти. Після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_7 була вбита горем їй було сумно. ОСОБА_7 просто любила поговорити. Після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_7 переважно жила у себе вдома, лише їздила то однієї донька та до іншої в гості. Останнім часом з ОСОБА_7 свідок спілкувалась один- два рази на рік. На думку свідка, ОСОБА_7 була нормальна.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що Відповідач є мачухою його дружини. Він знайомий з ОСОБА_7 з 2007 року. Вони зустрічалися та спілкувалися переважно на днях народження його тестя та Відповідача. Вони зустрічались на похоронах у грудні 2014 року, коли померла племінниця Відповідача. На похоронах вони сиділи поряд з ОСОБА_7 , спілкувались того дня з приводу ситуації. Потім вони зустрічались на похованні чоловіка ОСОБА_7 у липні 2015. Коли вони були на обіді було аналогічне спілкування її поведінка була відповідною до ситуації. Остання їх зустріч відбулася в травні 2016 року на її дачі на шашликах. Поведінка ОСОБА_7 відповідала поведінці здорової людини, щось такого що не відноситься до здорової людини він не спостерігав. Йому відомо, що після смерті чоловіка ОСОБА_7 , щоб вона не залишалася дома сама, Відповідач запропонувала їй знаходитися в пансіонаті- санаторії для літніх людей, який не є лікувальним закладом. Про ці обставини свідку розповідала його дружина ОСОБА_22 . Про обставини відносно ОСОБА_7 у період з липня 2015 по травень 2016 року йому особисто не відомо. З 2014 року свідок бачився та спілкувався з ОСОБА_7 тричі: в грудні 2014, в липні 2015 і в травні 2016. При зустрічах він не помітив, що стан ОСОБА_7 погіршувався, фізично вона поводила себе, як нормальна людина. Незважаючи на рідке спілкування свідок вказав, що підтверджує що у ОСОБА_7 не було психічних та інших захворювань.
Свідок ОСОБА_27 суду повідомила, що в неї дружні стосунки з Відповідачем з 2006 року. Також свідок знає сім'ю Відповідача і була знайома з ОСОБА_7 . Вона спілкувалась з ОСОБА_7 та її чоловіком влітку приблизно один раз на місяць, вони зустрічались на дачі. З родичами Відповідача вона бачилась на ювілеях. ОСОБА_7 була високоентелегентною людиною і цікавий співрозмовник, вона була дружньою до гостей, завжди підтримувала розмову, була цікавою і часто ділилася своїм досвідом з вирощування гарних грядок та врожаю овочів. Свідок не пам'ятає у ОСОБА_7 неадекватних вчинків, не чула про наявність психічних захворювань або необхідності лікування. Від ОСОБА_28 свідок також не чуло про те, що ОСОБА_7 необхідне лікування. Щоб ОСОБА_7 не так переживала після похорон її чоловіка Відповідач оформила її в пансіонат- санаторій, де ОСОБА_7 знаходилась який час, приблизно декілька місяців. Зі слів Відповідача свідку відомо, що це пансіонат для літніх людей. У ОСОБА_7 була доглядальниця, щоб вона не почувала себе самотньою, щоб не стався тиск або серцевий напад і поряд завжди була людина. Ця доглядальниця проживала з ОСОБА_7 , а Відповідач постійно її відвідувала. Тоді ОСОБА_7 була цілком адекватною, приїжджала на дачу, вона була цілком адекватною. Свідок не пам'ятає коли померла ОСОБА_7 , останній раз вона її бачила в літку 2016 року, коли у неї була проблема з суглобом, ОСОБА_7 була прикута до ліжка.
Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що є сусідкою Відповідача по дачі. В основному вона спілкувалась з Відповідачем, її чоловіком , її матір'ю. С початку свідок спілкувалась з матір'ю Відповідача та її вітчимом, ці люди були на дачі постійно з весни до пізньої осені і вони бачились щодня, спілкувались. Неадекватної поведінки в діях ОСОБА_7 не було, вчинків, які б відповідали ситуації у ОСОБА_7 не було. Свідок ні від кого не чула про наявність у ОСОБА_8 психічних захворювань і необхідності лікування. В останнє бачила ОСОБА_7 в травні-червні 2016 року, вони заїжджали на дачу ранньою весною і до пізньої осені. Передостанній раз свідок бачила ОСОБА_30 у 2015 року, вона була у нормальному стані.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 479 від 23.08.2019 року, що був проведений Київським міським центром судово-психіатричної експертизи:
1.На момент укладання договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року, садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 р., земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 від 23 квітня 2016 р що були укладені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_7 страждала на Судинну деменцію(F01-згідно МКХ-10);
2.На момент укладання договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року, садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 р., земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 від 23 квітня 2016 р що були укладені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_7 за психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст.717, ч.1,4 ст.722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунку.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст.225 вказаного Кодексу правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Зі змісту п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК ( 435-15 ) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
У судовому засіданні з'ясовано, що дарувальник- ОСОБА_7 на момент укладання договорів дарування: квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року; садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 р., земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 від 23 квітня 2016 р. за психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відсутні докази абсолютної неспроможності ОСОБА_7 в момент вчинення оспорюваного правочину, розуміти нею значення своїх дій та керувати ними, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Також суд ставиться критично до показів свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_29 оскільки вони не узгоджуються між собою та протирічать іншим доказам у справі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договорів дарування: квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року, садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_6 від 23 квітня 2016 р що розташований у Дарницькому районні м. Києва від 23 квітня 2016 р., укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договорів дарування: квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2015 року, садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 від 23 квітня 2016 р., укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
На підставі викладено, керуючись ст. 16, 203, 204, 215, 216, 234, 328, 330, 334, 627, 628, 638, 655, 717, 722 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович про визнання недійсним договорів дарування задовольнити.
Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 28.08.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним.
Визнати договір дарування садового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 укладений 23.04.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним.
Визнати договір дарування земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , площею 0,0705 га укладений 23.04.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
3-я особа: приватний нотаріус КМНО Шкода Олександр Миколайович, РНОКПП невідомий, місцезнаходження місто Київ, вулиця Княжий Затон,22/30 офіс 640.
Суддя Н.О. Яровенко