Справа №:755/11400/20
Провадження №: 1-кс/755/3701/20
"03" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання інспектора відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040000082 від 06.07.2020 року про арешт майна,
Інспектор відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звернувся до суду з вказаним клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040000082 від 06.07.2020 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Клопотанням обґрунтоване тим, що 04.07.2020 року, приблизно з 01 год 00 хв до 05 год 01 хв ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно зі своїми знайомими відпочивала за адресою: АДРЕСА_1 , де виявила крадіжку власного мобільного телефону марки iPhone 11 Pro Max, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , із сім-картою мобільного оператора «Life» за № НОМЕР_3 , вартістю приблизно 37000 грн., годинник apple watch 5 serial NO FH 7Z775DMLTN та картки монобанк ( НОМЕР_4 ) з якої було перераховано грошові кошти у сумі 50000 грн.
Після чого, у порядку ч.2 ст.237 КПК України, у приміщенні службового кабінету №316 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно надав для вилучення мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , без сім-карти мобільного оператора, який поміщено до спец-пакету№ ЕХР0124933.
Постановою слідчого від 12.08.2020 року вищевказані вилучені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
При цьому, відповідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів.
У судове засідання учасники кримінального провадження не з?явилися, інспектор просив клопотання задовольнити у його відсутність.
Власники майна у судове засідання не з'явилися, що, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, не перешкоджає слідчому судді розглянути клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Крім того, п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання інспектора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що інспектором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання інспектора відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040000082 від 06.07.2020 року про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на добровільно надане ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для вилучення майно, а саме: мобільний телефон марки iPhone 11 Pro MaxImei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , без сім-карти мобільного оператора, вартістю приблизно 37000 грн, який поміщено до спеціального пакету за № НОМЕР_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя