1-кс/754/2157/20
Справа № 754/10532/20
08 вересня 2020 року Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві про закриття кримінального провадження №12019100030001106, -
18.08.2020 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві про закриття кримінального провадження № 12019100030001106, в якій скаржник просить скасувати вказану постанову, як незаконну та винесену передчасно, оскільки слідчий не провів всіх необхідних слідчих дій.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання на неодноразові виклики не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Слідчий у судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином, її неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Діючий Кримінальний процесуальний кодекс України не містить вказівки слідчому судді на те, яким чином необхідно діяти в разі неявки в судове засідання з розгляду скарги скаржника.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Пунктом 15 ч.1 ст.7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України", сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з аналізу загальних засад кримінального процесуального законодавства, можна зробити висновок про те, що неявка без поважної причини скаржника свідчить про фактичне не підтримання заявленої ним скарги та не доведення викладених у скарзі обставин, що, в свою чергу, має оцінюватися як підстава для відмови у задоволенні такої скарги без розгляду скарги по суті.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження міститься в ст. 284 КПК України, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, 284 КПК України).
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Тобто, на слідчого суддю, відповідно до норм КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що його виключають. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження й оцінки слідчим доказів у сукупності.
Разом з тим, в матеріалах поданих скаржником ОСОБА_3 відсутня постанова про закриття кримінального провадження, яку він оскаржує.
Враховуючи зазначені вище обставини, а саме, відсутність постанови про закриття кримінального провадження № 12019100030001106, у задоволенні скарги необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 304, 306, 307, 309, 395 КПК України, -
В задоволені скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві про закриття кримінального провадження №12019100030001106 - відмовити.
Копію ухвали направити особі, якою подано скаргу, та направити до СВ Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1