"04" вересня 2020 р. Справа153/1336/19
Провадження2/153/364/19-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Гулковської Т.Т.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача ТОВ «АМГ Миронівське» - Головенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що 04 лютого 2002 року вона була прийнята на роботу на посаду завідуюча складом паливно-мастильних матеріалів у СТОВ «Надія» с.Миронівка Ямпільського району Вінницької області, яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «Миронівка-Агро». Далі у зв'язку з реорганізацією товариства 14 вересня 2007 року вона була звільнена із ТОВ «Миронівка-Агро» за власним бажанням і 15 вересня 2007 року прийнята на роботу на посаду завідуюча складом ПММ у ТОВ «АМГ «Миронівське» с.Петрашівка Ямпільського району Вінницької області, тобто продовжувала виконувати свою роботу. 05 вересня 2018 року відповідач її незаконно звільнив за п.1 ст.40 КЗпП України видавши наказ №95 -К «Про звільнення ОСОБА_2 ».
18 лютого 2019 року рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області у цивільній справі №153/1301/18 визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 05 вересня 2018 року № 95-К «Про звільнення ОСОБА_2 », згідно якого ОСОБА_2 було звільнено з посади завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів. Поновлено її на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» з 05 вересня 2018 року. Стягнуто із ТОВ «АМГ Миронівське» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 05 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення у справі, тобто по 18 лютого 2019 року, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення. Визнано незаконною відмову ТОВ «АМГ Миронівське» у наданні їй відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку та зобов'язано ТОВ «АМГ Миронівське» повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку. Стягнуто із ТОВ «АМГ Миронівське» на її користь судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за подачу позову до суду та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 гривень. 24 липня 2019 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «АМГ Миронівське» залишено без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області без змін.
У зв'язку із тим, що відповідач добровільно не виконує рішення суду в частині поновлення її на посаді 01 березня 2019 року Ямпільським районним судом Вінницької області виданий виконавчий лист, який був пред'явлений до примусового виконання до Ямпільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області. До дня звернення до суду з вини відповідача рішення суду в частині поновлення її на посаді не виконано, її на посаді не поновлено, що є порушенням її трудових прав. Відповідач злісно ухиляється від виконання рішення суду про поновлення її на посаді посилаючись на надумані обставини.
У зв'язку із умисним невиконанням відповідачем рішення суду в частині поновлення її на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України є підстави для стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року встановлено, що вона отримувала заробітну плату за останні два місяці до дня незаконного звільнення 7600 грн. В період з 19 лютого 2019 року по 30 серпня 2019 року-135 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час її вимушеного прогулу у зв'язку з умисним невиконанням відповідачем рішення суду в частині поновлення її на посаді складає 23 318 грн. 55 коп. з розрахунку 172 грн. 73 коп. х 135 робочих днів складає 23 318 грн. 55 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач зазначила наступне: порушення відповідачем її законних прав, що полягає у незаконному звільненні та у тривалому умисному невиконанні відповідачем рішення суду про поновлення її на роботі, призводить до її щоденних моральних страждань, втратою нею нормальних життєвих і виробничих стосунків та щоденно вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вона неодноразово в усній формі зверталась до відповідача виконати рішення суду та поновити її на посаді, але у відповідь чула лише незаконну, необґрунтовану та безпідставну відмову. Через тривалі прямі умисні дії відповідача та /або через умисну бездіяльність відбулись зміни в її емоційному стані у зв'язку із переживанням втрати благополуччя, відбулась втрата емоційного комфорту, неможливість реалізовувати раніше намічені життєві плани, присутнє відчуття невизначеності, дискомфорту, безпорадності та особистого безсилля перед перешкодами, які умисно створює відповідач через незаконне звільнення, так і через умисне невиконання рішення про поновлення її на посаді. У неї з'явилась дратівливість та постійна нервова напруженість, вона втратила душевний спокій та рівновагу. Відповідач грубо нехтує її законними конституційними правами на працю, вчасне отримання нею заробітної плати, на відпустку. Через незаконні дії відповідача, фактично будучи до сьогодні безробітною, вона вимушена прикладати постійні додаткові зусилля для відновлення своїх трудових прав в судовому порядку. Із врахуванням викладеного, виходячи із принципу співмірності, розумності, виваженості, справедливості, тривалості, завдану відповідачем моральну шкоду вона оцінює в розмірі 60 000 грн.
Просить суд стягнути із відповідача на її користь 23 318 грн. 55 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнути з відповідача на її користь 60 000 грн. моральної шкоди завданої їй незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.
Представник позивача адвокат Вітвіцький О.Ю. в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у ньому. Вказав, що невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі, яке підлягало до негайного виконання, відбулось без поважних на те причин, що в свою чергу порушило права позивача. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «АМГ Миронівське» - Головенко В.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з мотивів наведених у відзиві.
Відповідно до наданого відзиву відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що з вини відповідача рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на її посаді не виконано, на посаді її не поновлено, що є порушенням її трудових прав. Оскільки позивачу відомо, що її поновити на роботі неможливо так як посада, яку вона займала було скорочено у зв'язку із змінами в організаційній структурі ТОВ «АМГ Миронівське». На сьогоднішній день такої посади як «завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів» у відповідача не існує. Поновлення посади «завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів» у штатному розкладі відповідача фактично є зміною в організаційній структурі відповідача. Однак визначення організаційної структури Товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.
Директор ТОВ «АМГ Миронівське» та й сам відповідач не мають прав та повноважень самостійно змінювати організаційну структуру Товариства й приймати на роботу осіб за відсутності посад у штатному розписі.
На сьогоднішній день ТОВ «АМГ Миронівське» та його директор виконали всі заходи передбачені Статутом Товариства для виконання рішення суду, проте без погоджувального рішення загальних зборів учасників Товариства виконати самостійно дії ані Товариство, ані директор не можуть.
Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то відповідач зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_2 не зазначила, які саме переживання з втрати благополуччя, емоційного комфорту, та які саме життєві плани були порушені відповідачем. Позивач не надала жодного доказу того, що їй дійсно була спричинена моральна шкода. Більше того, посилання позивача на бажання працювати спростовується нею самою, наданими заявами про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тобто бажання працювати у позивача не було. З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заяви, клопотання: клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, заява про усунення недоліків, клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, заява представника позивача та представника відповідача про відкладення розгляду справи,
Інші процесуальні дії у справі: відмовлено позивачу у відстроченні сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху, відкриття спрощеного провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, призначення судово-психологічної експертизи та зупинено провадження по справі, поновлено провадження по справі, відкладено розгляд справи, про що постановлено ухвали окремими документами.
З досліджених судом письмових доказів встановлено, що 18 лютого 2019 року рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області справа № 153/1301/18 визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 05 вересня 2018 року №95-К «Про звільнення ОСОБА_2 », згідно якого ОСОБА_2 було звільнено з посади завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів. Поновлено її на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» з 05 вересня 2018 року. Стягнуто із ТОВ «АМГ Миронівське» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 05 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення у справі, тобто по 18 лютого 2019 року, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення. Визнано незаконною відмову ТОВ «АМГ Миронівське» у наданні їй відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку та зобов'язано ТОВ «АМГ Миронівське» повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку. Стягнуто із ТОВ «АМГ Миронівське» на її користь судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за подачу позову до суду та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 гривень (а.с.3-6).
24 липня 2019 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «АМГ Миронівське» залишено без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року справа № 153/1301/18- без змін (а.с.8-14).
З постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 червня 2019 року ВП №58761456 встановлено, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №153/1301/18 щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі закінчено у зв'язку із тим, що боржником рішення не виконано і не може бути виконано без участі боржника (а.с.15).
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
За приписами п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За нормами ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-435цс15 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц, за змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24.07.2019 року- визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 05 вересня 2018 року №95-К «Про звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 було поновлено на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів ТОВ «АМГ Миронівське». Дане рішення суду з вини відповідача не виконувалось, у зв'язку із чим, 30 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, щовідповідачем були порушені строки виконання рішення суду про негайне поновлення ОСОБА_2 на роботі, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України є обґрунтованими.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Виходячи із заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2018 року), середньомісячна заробітна плата позивача, згідно довідки відповідача складала 3800 грн., що встановлено рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області справа №153/1301/18, яке набрало законної сили.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 172 грн. 73 коп. = (7600 грн. / 44 фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні).
Виходячи з наведеного, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить: 23 318 грн. 55 коп. = (135 робочих днів (період з 19 лютого 2019 року по 30 серпня 2019 року) х 172 грн. 73 коп.(середньоденну заробітну плату).
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі №6-54цс11, «у разі допущення власником або уповноваженим ним органом порушення законних прав працівника, якщо такі призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду».
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Наявність порушення прав позивача у сфері трудових відносин (незаконне звільнення відповідачем), доведено рішенням суду у цивільній справі, а тому відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доведенню.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, ТОВ «АМГ Миронівське» не виконало рішення суду №153/1301/18 від 18 лютого 2019 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів ТОВ «АМГ Миронівське» вчасно, яке підлягало негайному виконанню. Отже, в результаті тривалого невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, остання понесла моральні страждання, які виразились у наявності відчуття невизначеності та дискомфорту, неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідно було докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї сім'ї, а також це виразилось в переживаннях, пов'язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 5000 грн. Суд вважає, що саме такий розмір моральної шкоди є достатнім для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, посилання сторін на мотиви заявлених позовних вимог та їх заперечення, наведені в процесі судового розгляду, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З договору про надання правової допомоги № 102 від 22 жовтня 2019 року, розрахунку від 01.06.2020 року та квитанції 22 жовтня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 понесла судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 гривень. Окрім цього, позивач понесла по справі судові витрати по оплаті судового збору, згідно квитанції від 24.09.2019 р. у сумі 2689 грн. 40 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 768 грн. 40 коп. (задоволена позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду) + 159 грн. 40 коп. (пропорційно до задоволеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди) = 927 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_2 23 318 (двадцять три тисячі триста вісімнадцять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок - середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди завданої їй незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у сумі 3 927 (три тисячі дев'ятсот двадцять сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Позивач: ОСОБА_2 , жителька села Миронівка, Ямпільського району, Вінницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське», юридична адреса: вул.Соборна,13, с.Петрашівка Ямпільського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 35160243.
Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2020 року.
Суддя: М.М.Дзерин