Справа № 149/1958/20
"07" вересня 2020 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Олійник І.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення сервітуту.
Разом із даною позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є власниками суміжних земельних ділянок. ОСОБА_2 має намір здійснити забудову суміжної земельної ділянки та звернулася до Хмільницької міської ради за відповідним дозволом, однак надання їй такого дозволу негативно вплине на права позивача та призведе до втрати ним можливості потрапити до своєї земельної ділянки та використовувати її за цільовим призначенням. За таких обставин, з метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, позивач просить забезпечити позов шляхом: встановлення заборони Хмільницькій міській раді у наданні дозволу відповідачу ОСОБА_2 на забудову орендованої земельної ділянки площею 200 кв.м., кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування та зміни нумерації - АДРЕСА_2 ), до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили; встановлення заборони відповідачу ОСОБА_2 на виготовлення проектної документації щодо будівництва та виконання будівельних робіт на земельній ділянці площею 200 кв.м., кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування та зміни нумерації - АДРЕСА_2 ), до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки звертаючись із позовною заявою позивач просить встановити йому право безстрокового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 200 кв.м., кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Хмільник та перебуває в оренді ОСОБА_2 , вважаючи, що задовольнити його потреби будь-яким іншим чином неможливо.
Подаючи заяву про забезпечення позову позивач вказує, що надання відповідачу 2 дозволу на забудову суміжної земельної ділянки негативно вплине на його права власника суміжної присадибної земельної ділянки та призведе до втрати ним можливості потрапити до своєї земельної ділянки та використовувати її за цільовим призначенням.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Верховного Суду від 25.09.2019 в справі №910/7141/13 , від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Таким чином, суд не вбачає ані наявності зв'язку між зазначеним заявником заходом забезпечення позову і предметом вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ані імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі не вжиття таких заходів. Вказаний заявником захід забезпечення позову фактично становитиме втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень, що є недопустимим.
З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 261, 353-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олійник І.В.