125/274/20
1-кп/125/16/2020
03.09.2020 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019020080000466, про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Копайгород Барського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше судимого 13.06.2007 Барським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 121 КК України до семи років позбавлення волі; відповідно до постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 06.12.2012, на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково з невідбутим строком один рік два місяці один день,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України;
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28.11.2018 відносно ОСОБА_3 було встановлено адміністративний нагляд строком на один рік, та встановлено такі обмеження: заборонено вихід з будинку за місцем проживання з 22.00 год. до 06.00 год. ранку наступної доби; заборонено виїзд за межі Барського району без дозволу керівництва Барського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; зобов'язано з'являтися на реєстрацію у Барське відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області два рази на місяць, а саме: у кожний другий та четвертий вівторок кожного місяця. 14.12.2018 ОСОБА_3 був ознайомлений з вказаною ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28.11.2018 про встановлення щодо нього адміністративного нагляду. 20.11.2019 ОСОБА_3 порушив встановлені ухвалою обмеження, самовільно залишив межі Барського району Вінницької області та повернувся до свого місця проживання, яке визначено в ухвалі суду, 03.12.2019. Таким чином, ОСОБА_3 умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, не повідомивши працівників Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, що здійснюють за ним нагляд, без дозволу керівництва Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області та без поважних причин, виїхав за межі Барського району.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за наведених у обвинувальному акті обставин, пояснив, що виїхав за межі Барського району на роботу, хоча працював не офіційно. У вчиненому щиро розкаявся, запевнив суд, що зробив відповідні висновки та подібне більше не повториться, просив суворо його не карати.
Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та даних, що його характеризують.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що надані стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченим обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена i його дії слід кваліфікувати за ст. 395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню за вчинене кримінальне правопорушення.
При обранні міри покарання обвинуваченому, суд ураховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого - ОСОБА_3 раніше судимий, що підтверджується даними вимоги ІЦ; негативно характеризується за місцем проживання, що підтверджується даними довідки-характеристики Виконавчого комітету Поповецької сільської ради Барського району Вінницької області № 02-11/341 від 29.11.2019; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що підтверджується даними довідки Комунального некомерційного підприємства «Барська центральна районна лікарня» Барської районної ради.
До обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у вчиненому.
До обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить рецидив кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами 1, 2 ст. 65 КК України, зокрема, встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до даних досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, орган з питань пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Суд бере до уваги наведені вище положення, ураховує обставини вчинення правопорушення та те, що санкція ст. 395 КК України не передбачає альтернативних видів покарання, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді арешту у мінімальному розмірі.
Речові докази, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався, тому дані питання судом не вирішувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України та ст. 65-67 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк один місяць.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя