621/246/20
2/621/351/20
іменем України
08 вересня 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Запорожець М. Б.
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Зміївська районна державна адміністрація Харківської області, як орган опіки та піклування,
розглянувши за відсутності учасників справи в порядку загального позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа - Зміївська районна державна адміністрація Харківської області, як орган опіки та піклування,
30.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, а 10.06.2020 з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 з наступними вимогами:
- розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.09.2018 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (актовий запис № 4257);
- визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
На обґрунтування позову зазначила, що з 11.09.2018 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вони майже відразу після реєстрації шлюбу проживали окремо: вона зареєстрована та фактично проживає в м. Змієві Харківської області, а відповідач у м. Харкові. Лише деякий час до укладення шлюбу та після цього вони проживали з відповідачем за однією адресою у м. Змієві, де спільно орендували квартиру.
Вона має постійне місце роботи в м. Змієві, а відповідач працює у м. Харкові, і жоден з них не погодився місце проживання через цю обставину.
Крім того, для забезпечення належних умов розвитку їхнього сина ОСОБА_5 , нею із відповідачем спільно було обрано, все ж таки, будинок, в якому вона фактично проживає, оскільки відповідач проживає у м. Харкові в однокімнатній квартирі разом із своїми батьками, а вона проживає із своїм сином ОСОБА_5 у чотирьох кімнатному житловому будинку у м. Змієві. Відповідач нерегулярно, але приїздив на деякий час до неї із сином у м. Зміїв провідувати.
Згодом їхні відносини із відповідачем стали погіршуватись.
Спільне життя з відповідачем не склалося, відповідач має неврівноважений характер. Це проявляється в тому, що він якийсь час може спокійно спілкуватись, а іноді зривається навіть до істерики. Найбільше від такої поведінки вона почала страждати протягом останнього року. Так, відповідач по приїзду до будинку, де вона разом із сином ОСОБА_5 проживають, почав влаштовувати сварки, для яких вона будь-яких приводів не давала. Під час сварок відповідач завжди переходив на крик та погрози. Зазначені обставини не дають змоги їй із відповідачем проживати однією сім'єю та унеможливлюють у майбутньому їхнє спільне проживання.
Їхній шлюб розпався остаточно, примирення є неможливим, а подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та інтересам малолітнього сина.
Після розірвання шлюбу просила прізвище не змінювати.
Спору про поділ спільного сумісного майна подружжя не має.
На цей час син ОСОБА_5 залишається проживати разом з нею, за адресою реєстрації її місця проживання, як це було раніше визначено за спільною згодою. Але, враховуючи постійні сварки відповідача, які він вчиняє коли приходить до неї, вона змушена була звернутися до органу опіки та піклування з питанням надання висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
21.05.2020 Зміївською районною адміністрацією, як органом опіки та піклування розглянуто її заяву та надано висновок, в якому за доцільне визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Вона на цей час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Враховуючи, що, вона має постійне місце роботи (є спеціалістом 1 категорії по формуванню та веденню реєстру територіальної громади Зміївської міської ради), утримує дитину матеріально, з відповідальністю ставиться до своїх батьківських обов'язків, у її будинку є всі необхідні умови для виховання та розвитку сина, ці умови проживання дитини відповідають нормам для виховання та розвитку, а також беручи до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків, вважала, що в інтересах малолітньої дитини належить визначити місце його проживання саме з нею.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.02.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судовий розгляд на 10.03.2020.
10.03.2020 за клопотанням представника позивача відкладено судовий розгляд.
07.04.2020 відкладено судовий розгляд.
18.05.2020 в судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.06.2020 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, суд перейшов до розгляду справи у загальному позовному провадженні, продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2020.
26.08.2020 відповідач ОСОБА_2 із застосуванням засобів телефонного зв'язку повідомив, що з'явитися не має можливості, позовні вимоги визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, просив розглянути справу за його відсутності. Оскільки він визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, просив стягнути з нього 50% судових витрат.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.
08.09.2020 позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення судового розгляду не подавав.
Представник третьої особи - Зміївської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, будь-яких заяв не подавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 підтверджується, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11.09.2018, мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 9).
Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 6334-2136915-2018, Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 314 від 30.01.2020, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані в буд. АДРЕСА_1 (а. с. 6, 10).
З висновку Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 01-32/1482 від 21.05.2020 вбачається, що на цей час малолітня дитина проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання в сім'ї задовільні, в наявності є всі необхідні меблі, побутова техніка. Мати належно виконує свої батьківські обов'язки, займається вихованням дитини, матеріально утримує, слідкує за станом здоров'я. З пояснень матері, вона не заперечує батьку у спілкуванні з дитиною. Батько дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 160 Сімейного кодексу України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини", вважали за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір ОСОБА_1 (а. с. 54).
З акту обстеження умов проживання, складеного 23.03.2020 начальником Служби у справах дітей Зміївської РДА Чирковою С. М., головним спеціалістом служби у справах дітей Зміївської РДА Мартиновою О. В., було обстежено умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Житловий будинок складається із чотирьох кімнат, загальна площа будинку складає 75 кв. м. Будинок газифікований, в наявності електропостачання, водопостачання, є всі необхідні меблі, побутова техніка. У дитини з матір'ю окрема кімната, в наявності дитяче ліжко, шафа для одягу, іграшки. Власником будинку є ОСОБА_6 (дідусь дитини). Стосунки в сім'ї доброзичливі (а. с. 55).
На підставі Договору дарування від 16.12.2004, посвідченого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-80, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_6 (а. с. 56, 57).
Згідно розпорядження Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області № 22 від 18.04.2019 "Про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , спеціалісту 1 категорії по формуванню та веденню реєстру територіальної громади Зміївської міської ради, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.04.2019 по 19.01.2022 включно (а. с. 58).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, стаття 5, кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
У відповідністю зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Відповідно до ч. 8 ст. 235 ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Прохання позивача не змінювати її прізвища на дошлюбне відповідає вимогам зазначеної норми.
Спору про поділ майна між сторонами немає.
Під вирішення вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до положень ст. 3 Міжнародної Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, оскільки в даному випадку є бажання самої дитини, тому у суду є всі підстави для визначення місця проживання неповнолітньої дитини спільно з батьком.
Зазначеними вище доказами підтверджуються доводи позовної заяви про те, що позивач ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_4 проживають разом в будинку АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання неповнолітнього сина, позивачем належно виконуються обов'язки щодо утримання та виховання дитини.
Відповідач не заперечував, що їх спільна з позивачем дитина фактично залишилася проживати з матір'ю, не заперечував проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Визнання позову не суперечить закону та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що з урахуванням наявності для цього законних підстав та виключно в інтересах малолітньої дитини, є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень статей 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідачем подана заява про визнання позову до початку розгляду справи по суті, належить повернути позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету.
Оскільки позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним по сплаті судового збору, з відповідача на користь позивача належить стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 142, 206, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 11 вересня 2018 року (актовий запис № 4257) Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище сторін залишити без змін.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Зобов'язати управління державної казначейської служби у Зміївському районі Харківської області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., сплаченого при поданні позову за квитанцією № 56 від 30.01.2020 ТВБВ "Ощадбанк" та в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., сплаченого при поданні позову за квитанцією № 0.0.1642736051.1 від 10.03.2020 АТ КБ "Приватбанк".
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Третя особа - Зміївська районна державна адміністрація Харківскої області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 63404 Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, буд. № 9, код ЄДРПОУ: 04059639
Повний текст рішення складено 08.09.2020.
Головуючий: В. В. Овдієнко