Справа № 638/4426/20
Провадження № 2/638/3137/20
07 вересня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Куценко К.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати останнього таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради.
В обґрунтування позову зазначає, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2005 № 49 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . 23.10.2015 року вона уклала усний договір з відповідачем - ОСОБА_3 про надання йому тимчасової реєстрації у своїй квартирі, щоб останній мав можливість отримати тимчасову посвідку на проживання в Україні. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.02.2020 № аа860а07-b88b-4a42-98fl-a010fl82aa2b в квартирі АДРЕСА_1 з 23.10.2015 зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак відповідач не проживає у вищезазначеній квартирі з вересня 2017 року, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має. Факт реєстрації відповідача у зазначеній квартирі порушує право позивача, як єдиного власника, на вільне розпорядження і користування майном та завдає позивачу суттєвих збитків при оплаті комунальних послуг та послуг на утримання житла. У зв'язку з чим вбачає достатньо правових та фактичних підстав для визнання відповідача, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 28.05.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представником третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради надано до суду пояснення, згідно яких зазначено, що у разі звернення позивача до органу реєстрації з рішенням суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посадовим особам Департаменту реєстрації Харківської міської ради буде надано достатньо підстав для прийняття рішення щодо зняття з реєстрації місця проживання відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.09.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду пояснення, в яких справу просив розглядати за його відсутності.
Суд, вислухавши вступне слово позивача, допитавши свідків, з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв'язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2005 року, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., копією витягу з Держаного реєстру правочинів № 701940 від 15.02.2005 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6618630 від 28.02.2005 року.
Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 317 та 383 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також на зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 163 ЖК України зазначено, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
У відповідності до ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи, такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № аа860а07-b88b-4a42-98fl-a010fl82aa2b від 13.02.2020 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 з 23.10.2015 року зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_1 .
Як вбачається з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_3 за адресою реєстрації не проживає з 2017 року, що також підтверджується актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 27.03.2020 року.
Факт відсутності відповідача за адресою реєстрації АДРЕСА_2 також підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судовому засіданні показали, що вони є сусідами позивачки, відповідача не бачили за адресою реєстрації приблизно з 2017 року.
Отже, відповідач не користується житловим приміщенням, де він зареєстрований. Не проживає за цією адресою, за комунальні послуги не сплачує, що підтверджується наданими позивачем копіями квитанції про сплату комунальних послуг.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано та правомірно ставить вимоги до відповідача про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , так як він добровільно залишив вказане приміщення і на час розгляду справи не проживає в ньому з 2017р., що дає суду підстави визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Згідно ч.1 ст.71 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 316, 317, 319, 383 ЦК України, ст. 71, 72 ЖКУ, керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони та інші учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ЄДРПОУ 40214227, м.Харків, майдан Конституції буд.7.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк