Справа № 366/1743/20
Провадження № 2/366/501/20
Іменем України
27 серпня 2020 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Гончарука О.П.,
при секретарі Потопальській О.В.,
розглянувши в підготовчому засіданні в смт. Іванкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красятицької селищної ради Поліського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернувся з позовом до Красятицької селищної ради Поліського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги мотивовує, тим, що позивач звернувся до державного нотаріуса Іванківської державної нотаріальної контори Воробей Т.П., однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме житловий будинок, який належав його померлій матері ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач-представник Красятицької селищної ради Поліського району Київської області подали заяву про визнання позову.
З наданих доказів, встановлено такі факти і обставини:
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Красятицької сільської ради Поліського району Київської області, зроблено відповідний актовий запис № 12.
Із свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір'ю є ОСОБА_2 .
За час життя, ОСОБА_2 зробила заповітне розпорядження, з якого вбачається, що будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і все майно де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на яке вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .
Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 49449226 від 12.10.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 успадкував право на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності КСП Нива, розміром 8,72 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки № 181 від 06.07.2020 р., виданої Красятицькою селищною радою Поліського району Київської області, вбачається, що згідно записів погосподарської книги № 1 за 2016-2020 роки, будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить покійній ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Іванківської державної нотаріальної контори Воробей Т.П. від 09.07.2020р. № 576/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю документів , що посвідчують право власності на будинок.
За даним контори після ОСОБА_2 , спадщину прийняв ОСОБА_1 . Інших спадкоємців не має.
Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив та батьки.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966р. та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966р., який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р., та інших нормативно-правових актів.
Так, згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Пунктом 7 даної Інструкції передбачено, що така реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.
Факт належності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , будинку є записи погосподарської книги № 1 за 2016-2020 роки, будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить покійній ОСОБА_2 .
Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 101 кв.м., в плані під літерою «А», житловою площею 58,1 кв.м. Надвірні будівлі та споруди: житлова прибудова «А1», прибудова «а2», веранда «а3», ганок «а4», сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», ворота № 1, хвіртка № 2, огорожа № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, колодязь № 6.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач прийняв спадщину після матері і набув право власності на належний матері вказаний ним будинок в порядку спадкування за законом, тобто з законних підстав.
Оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна із законних підстав, то позивач має право на судовий захист.
Таким чином, позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 328, 1216-1218, 1223, 1261, 1267, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) право приватної власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з загальної площі 101 кв.м., в плані під літерою «А», житлової площі 58,1 кв.м. Надвірні будівлі та споруди: житлова прибудова «А1», прибудова «а2», веранда «а3», ганок «а4», сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», ворота № 1, хвіртка № 2, огорожа № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, колодязь № 6.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Повний текст рішення виготовлено 27.08.2020 р.
Суддя О.П.Гончарук