Справа № 365/190/20
Номер провадження: 2/365/150/20
іменем України
08.09.2020 року смт. Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.
за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищезазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В житловому будинку зареєстровані та проживають позивач та його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка ОСОБА_2 , яка є колишньою співмешканкою позивача, в будинку зареєстрована, але з квітня 2019 року фактично в будинку не проживання, місце її проживання позивачу не відомо. Відповідачка не проживає в житловому будинку позивача більше одного року, не сплачує комунальні платежі, витрат з утримання будинку не несе, особисті речі відповідачки в будинку відсутні. Жодних перешкод щодо проживання відповідачки в будинку позивач не чинить. Через реєстрацію відповідачки в будинку, позивач позбавлений можливості вільно користуватись та розпоряджатись належним йому житловим будинком. Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати відповідачку ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим будинком номер АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти постановлення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з"явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов до суду не подала.
Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання без поважних причин, не подала до суду відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , що встановлено з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8). В житловому будинку позивача, крім нього зареєстрована його колишня співмешканка - відповідачка ОСОБА_2 , але фактично вона в житловому будинку не проживає з квітня 2019 року, місце її фактично проживання не відомо. Також в житловому будинку зареєстровані діти сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (акт обстеження фактичного проживання - а.с.9, акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї - а.с.10, довідка про склад сім'ї - а.с.11).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні із власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України, а згідно другого речення частини 2 ст.64 ЖК України членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд виходить з того, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , зареєстрована член його сім'ї - колишня співмешканка відповідачка ОСОБА_2 . Відповідачка не користується приміщенням житлового будинку, більше одного року без поважних причин в будинку не проживає, витрат з утримання будинку не несе, добровільно переїхала до іншого постійного місця проживання. Відповідачка витрат з утримання та обслуговування житлового будинку не несе. В ході розгляду справи не встановлено, що між сторонами існують договірні відносини з приводу користування будинком, а також збереження за відповідачкою права на користування житловим приміщенням понад встановлені строки. Реєстрація відповідачки в житловому будинку порушує права позивача, як власника вказаного житлового будинку. Суд вважає за необхідне, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Враховуючи клопотання позивача, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.16,391 ЦК України, ст.ст.64,71,72,156 ЖК України,ст.ст. 2,19,81,141,280,281,282,284,353,354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком номер АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В.ХИЖНИЙ