Справа № 308/14599/19
04 вересня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Бенца К.К.,
при секретарі - Парова І.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги мотивує тим, що 04.11.2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що було зроблено актовий запис - №01.
У шлюбі у них народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує на те, що протягом останніх декілька років спільне життя з відповідачем погіршилося, через відсутність взаєморозуміння між ними, втрату поваги один до одного, сварки, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між подружжям. Зазначає, що відповідач проживає окремо та має іншу сім'ю. Примирення та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам спільної дитини ОСОБА_4 та інтересам позивача. У зв'язку з чим позивач вважає, що шлюб носить формальний характер, оскільки жодних обов'язків у сторін, як подружжя не існує.
З посиланням на викладене позивач просить суд: шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 04.11.2006 року виконавчим комітетом Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що було зроблено актовий запис - №01 - розірвати; дитину ОСОБА_4 залишити проживати разом з матір'ю.
В підготовче судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду 04.09.2020 року надійшла заява від представника позивача ОСОБА_5 про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.
В підготовче судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду 26.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить провести розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В зв'язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 , суд ухвалив рішення у підготовчому засіданні.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, сторони уклали шлюб 04.11.2006 року у виконавчому комітеті Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що було зроблено актовий запис - №01, що стверджується свідоцтвом про шлюб виданим повторно серії НОМЕР_1 від 22.06.2016 року.
У шлюбі у них народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження, копія якого приєднана до матеріалів справи.
Майновий спір між сторонами відсутній.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 носить формальний характер.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що дана сім'я розпалась остаточно, примирення між подружжям є неможливим, є всі підстави для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Обгрунтованими є і вимоги позивача про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю - позивачем по справі.
Відповідно до ч. 1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
З матеріалів справи не вбачається наявність спору щодо визначення проживання їх спільної дитини.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України та ст.ст. 105, 110,112,Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 04.11.2006 року у виконавчому комітеті Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що було зроблено актовий запис - №01 - розірвати.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого нею судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складання повного судового рішення 04.09.2020 року
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца