Справа № 308/13195/19
1-кп/308/48/20
31 серпня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його адвоката - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/13195/19, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019070210000076 від 14.08.2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим, Роздольницький район, с. Серебрянка, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого начальником кінологічної групи відділу інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ,-
На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр судових розслідувань за №42019070210000076 від 14.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив продовжити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з підстав того, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу продовжують існувати і на даний час. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та вразі зміни запобіжного заходу, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності, а саме існує реальна загроза його переховування від суду, а саме виїзду за кордон, та враховуючи наведене також наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілу та свідків.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заявив суду клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК, є припущенням прокурора. Зокрема при зміні запобіжного заходу просить врахувати, що його довіритель - підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягається вперше; інкримінований йому злочин відноситься до категорії ненавмисних і необережних правопорушень; ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині визнає; протягом усього часу з часу настання ДТП та з часу оголошеної підозри, ОСОБА_4 ніяким чином і ніяким способом не вчиняв жодних дій які б створювали ризики передбачені cт. 177 КПК України; за місцем роботи ОСОБА_4 , як особа, негативно не характеризується; молодий за віком, має постійне місце проживання, одружений, виховує малолітню дитину.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала прокурора, просила продовжити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час ризики не відпали. Крім цього зазначила, що сім'єю обвинуваченого продовжується вчинятися тиск на її підзахисну.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з ухвалою слідчого судді Личаківський районний суд м. Львова від 14.11.2019 року (справа № №463/9674/19) відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. Строк тримання під вартою встановлено до 21.12.2019 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 26.11.2019 року, ухвала слідчого судді Личаківський районний суд м. Львова від 14.11.2019 року про обрання відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, залишена без змін.
17.12.2019 року, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, відносно ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 13.02.2020 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2020 р. - до 08.04.2020 р., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02.04.2020 р. - до 29.05.2020 р., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.05.2020 р. - до 17.07.2020 р., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2020 р. - до 05.09.2020 р.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суду надано достатньо доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (висновок експерта №1082 від 04.10.2019 року, висновок експерта №1019 від 07.10.2019 року, протокол огляду місця ДТП від 14.08.2019 року) та наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, в силу своїх професійних обов'язків, зокрема обвинувачений будучи працівником державної прикордонної служби, може здійснити незаконний перетин державного кордону.
Крім цього, суд бере до уваги твердження представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про те, що сім'я обвинуваченого здійснює тиск на потерпілу, а сам ОСОБА_4 є особою з негативною характеристикою, що притягалася до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.
Суд також бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинуваченого, а також ризик його впливу на інших учасників процесу, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі, суд не вбачає.
З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_4 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження, а тому вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкості покарання, яке йому загрожує та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_4 перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, шляхом впливу на потерпілу, а тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням викладеного та наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_4 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження, а тому подане стороною захисту клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 315, 331, 372 КПК України, суд ,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 27 жовтня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1