Справа № 308/12498/19
18 серпня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 18.08.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.08.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, утримуваних за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2010 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , з 1/3 частини від заробітку позивача на 1059 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, Ѕ від розміру прожиткового мінімуму на дитину даного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від "16" вересня 2010 року (справа №2-7577/10) з ОСОБА_1 утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 (на сьогодні прізвище відповідача змінено на ОСОБА_2 ) на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від заробітку щомісячно починаючи з 04.08.2010 року і до досягнення ним повноліття.
Вказує, що рішення суду виконується та виконувалося сумлінно, без порушень термінів сплати аліментів та їх розмірів. Це підтверджується довідкою №383 від 07.10.2019 з місця роботи позивача.
Позивач зазначає, що вказану суму аліментів на утримання дитини, сплачувати не має можливості, оскільки відповідно до Наказу ДСНС України по особовому складу цивільного захисту №402 від 18 вересня 2019 року «Про звільнення осіб начальницького складу» та відповідно до параграфу 1 Наказу по особовому складу ДСНС України у Закарпатській області №195 від 18.09.2019р. «Про кадрові питання» у відповідності до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 176 підпункту 3 (за станом здоров'я) у відставку (із виключенням з військового обліку) з правом носіння форменого одягу. Окрім того, згідно Довідки №505 від 21.10.2019 р. серії АВ №0935897 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи та потребує систематичного та коштовного лікування, оскільки у період з 19.07.2016 по 06.09.2016 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має статус учасника бойових дій (Довідка Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей №6651 0510 від 31.08.2018 р.; Посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.09.2016р.).
Зазначає, що дані обставини підтверджують погіршення матеріального становища та не дають в подальшому йому змогу, як пенсіонеру, інваліду та учаснику бойових дій сплачувати аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від заробітку щомісячно.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.01.2020 відповідачем ОСОБА_2 до суду направлено відзив на позовну заяву про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
14.02.2020 позивачем подано відповідь на відзив.
Позивач в судове засідання на розгляд справи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником відповідача подано письмове заяву, за змістом якої останній заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та її представника.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2010 у справі № 2-7577/10 ухвалено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 вересня 2006 у відділі реєстрації актів громадського стану Ужгородського міського управління юстиції за актовим записом №542 - розірвати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на вихованні матері - ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від заробітку щомісячно, починаючи з 04.08.2010 і до досягнення ним повноліття.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підставою звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів є те, що позивач не може сплачувати вказану суму аліментів, оскільки є учасником бойових дій, інвалідом ІІІ групи та пенсіонером.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Право вимагати заміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Прожитковий мінімум на дитину в Україні для дитини віком до 6 років з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року визначено у розмірі 1 355, 00 грн, з 01 травня по 30 листопада 2017 року - 1 426, 00 грн, з 01 грудня 2017 року - 1492, 00 грн, а з 01 січня 2019 року пo 30 червня 2019 року - 1 626 грн.
Суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений на момент звернення позивача до суду Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який з 01 липня 2019 року становить 2118 гривень та враховує, що позивач отримує пенсію, є працездатною особою.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від: 05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі
№ 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, закон пов'язує виникнення права на зміну розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками).
Отже, враховуючи встановлений частиною першою статті 81 ЦПК України обов'язок доказування, у справах про зміну розміру аліментів позивач повинен довести як наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України, так і те, що ці обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками) та існують на момент звернення з позовом.
Судом з'ясовано, що згідно Довідки №505 від 21.10.2019 р. серії АВ №0935897 та акта огляду медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи.
Згідно Довідки Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей №6651 0510 від 31.08.2018 р. та посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.09.2016 р. у період з 19.07.2016 по 06.09.2016 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Крім того, згідно довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вих. №1297/02.15 від 27.11.2019, вих. №1296/02.15 від 27.11.2019, вих. №318/02.15 від 01.06.2020, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області, як пенсіонер та отримує пенсію за вислугу років по лінії МНС згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримує надбавку як учасник бойових дій згідно ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим з позовом про зміну розміру аліментів шляхом стягнення грошової суми 1059 грн. щомісячно замість 1/3 частини доходу відповідача, до суду звернувся платник аліментів, а не одержувач. Тобто, просив не тільки змінити розмір аліментів, а й спосіб стягнення - з частки доходу на тверду грошову суму.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Як вбачається з норм СК України, законом право звертатися з заявою про зміну способу стягнення аліментів для платника аліментів не передбачено.
Право вибору та ініціювання зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів з частки заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму існує винятково у стягувача аліментів, яка в даному випадку заперечує проти стягнення аліментів у твердій грошовій сумі враховуючи поданий відзив.
Отже, ОСОБА_1 позбавлений можливості просити зменшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, однак, за наявності підстав, передбачених ст. 192 СК України, може звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, визначених в частці від доходу.
08.07.2017 набула чинності нова редакції ч. 3 ст. 181 СК України, відповідно до якої аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів змінюється лише за позовом одержувача аліментів.
Аналогійний висновок щодо права вибору способу стягнення аліментів міститься в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №664/2746/17.
Крім того, суд звертає увагу, що підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів є, зокрема, зміна матеріального або сімейного стану. Тобто позивачем має бути доведено, що його матеріальний або сімейний стан з моменту встановлення судовим рішенням розміру аліментів до моменту звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів змінився на стільки, що унеможливлює сплату ним аліментів у раніше визначеному розмірі.
Разом з цим, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальний стан на момент звернення до суду із даним позовом є відмінним від його матеріального стану, який існував на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Під зміною матеріального положення розуміється, зокрема, погіршення майнового положення платника аліментів.
При цьому, у матеріалах справи наявна довідка №383 від 07.10.2019 року, видана начальником відділу економіки і фінансів та в.о. начальника Управління ДСНС України у Закарпатській області в тому, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника центру з питань оперативного реагування ОКЦ за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року отримав 82443,63 гривні доходу.
Згідно довідки про доходи пенсіонера від 01.06.2020 року за №318/02.15 ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області отримує пенсію за вислугу років, за період з листопада 2019 року по травень 2020 року отримав 93680,10 гривень.
Згідно доданого договору купівлі-продажу від 24.06.2017 року ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб, за 25000 гривень.
Згідно доданого договору купівлі-продажу від 29.05.2020 року ОСОБА_1 було продано транспортний засіб, за 250000 гривень.
Згідно витягу з ЄДРПОУ є засновником ТОВ «Охоронні системи Закарпаття», дата реєстрації якого 19.12.2019 року.
Тобто , позивачем не зазначено, як саме погіршився його матеріальний стан з урахуванням наведених вище обставин.
Також позивачем не надано доказів на підтвердження зміни його сімейного стану або покращення матеріального становища, сімейного стану чи стану здоров'я одержувача аліментів.
Позивачем стверджується, що він не може сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі у зв'язку із тим, що є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи та учасником бойових дій.
Як встановлено відповідними медичними документами, наданими позивачем в якості доказів, позивачем не доведеного того факту, що він є непрацездатним.
Щодо посилання позивача на необхідність додаткових витрат, враховуючи його інвалідність, то судом не встановлено того, що позивач несе витрати, які б погіршували його матеріальний стан.
Суд вважає, що позивачем не доведено суттєвого погіршення його матеріального стану чи зміни його сімейного стану або погіршення стану здоров'я, та дані доводи не є достатніми для зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з 1/3 частини доходу позивача на 1059 грн., як того просить позивач.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Представник відповідача заявив клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до його розгляду, а саме витрат на надання правової допомоги адвокатом Йосипчук О.В. відповідачу ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно приписів ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Йосипчук О.В., що підтверджується ордером про надання правової допомоги. До матеріалів справи долучено опис наданих послуг адвокату адвокатського обєднання «Лігал Ассістенс груп» від 09.01.2020 року, квитанцію від 10.01.2020 року про сплату 2361, 00 грн. та опис робіт, виконаних по справі, яка розглядається судом на суму 2400 грн..
За правилами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
З наданого представником відповідача розрахунку вбачається, що сума грошових коштів за вивчення наданих документів становить 500 грн., надання консультацій - 500 грн., підготовка відзиву- 1400 грн.
Обчислюючи суму судових витрат на правничу допомогу, суд має виходити перш за все зі складності справи, процесуальної дії, вчиненої представником, тощо.
Враховуючи те, що справа про зменшення розміру аліментів відноситься до справ незначної складності, має незначний об'єм, тобто не потребує значних затрат часу представника відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву суд приходить до висновку, що вказана в акті сума грошових коштів, зокрема, за вивчення наданих документів підготовка відзиву всупереч вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 137 ЦПК України є неспівмірною з виконаною роботою та підлягає стягненню в частині 800 грн. за вказану процесуальну дію. В іншій частині сума гонорару представника за надання правничої допомоги є співмірною з виконаною роботою з огляду на витрати часу адвоката на здійснення покладених на нього обов'язків підчас розгляду даної справи.
А тому, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатами роботи, критерію необхідності подання відзиву на позов та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та вартості послуг адвоката для обох сторін, а також з урахуванням поданого позивачем заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх не співмірності, суд дійшов висновку, що співмірним розміром витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача, будуть витрати на правничу допомогу в сумі 1200 грн.
Керуючись ст.ст. 180, 182, 192, 195 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1200 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 18.02.2008, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Представник відповідача: адвокат Йосипчук Олег Володимирович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/878 від 28.02.2013).
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош