Справа № 304/1097/20 Провадження № 1-кс/304/367/2020
04 вересня 2020 року м. Перечин
Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000319 від 03 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, про арешт майна,
03 вересня 2020 року старший слідчий СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчої судді з клопотанням на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000319 від 03 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, про накладення арешту на майно, а саме чотири гужові повозки, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцям АДРЕСА_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , піщано-гравійну суміш, яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , відібрані зразки піщано-гравійної суміші, що упаковано у вісім поліетиленових пакетів, та сім лопат, які були вилучені з місця події, шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном.
Клопотання мотивує тим, що 02 вересня 2020 року близько 13.30 год. працівниками патрульної служби Перечинського ВП під час патрулювання, на відстані близько 650-700 м від с. Порошково в напрямку руху до с. Свалявка, та на відстані близько 50 м від берега річки "Турянка", було виявлено чотири гужові повозки, які здійснили видобування піщано-гравійної суміші з русла річки, без передбаченого законом дозволу.
03.09.2020 дану подію старшим слідчим СВ Перечинського ВП капітаном поліції ОСОБА_3 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер 12020070130000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Виїздом СОГ Перечинського ВП на місце події встановлено, що на відстані біля 650-700 м від с. Порошково в напрямку с. Свалявка та на відстані близько 50 м від берега річки "Турянка", було виявлено чотири гужові повозки, в які впряжені по двоє коней за кожною, та в середині яких виявлено піщано-гравійну суміш об'ємом близько по 1 м. куб. в кожному, а також лопати, за допомогою яких було здійснено навантаження вказаної суміші. Власники даних гужових повозок пояснили, що видобували суміш для власних потреб, при цьому не маючи відповідних дозволів на здійснення такого видобування.
Після проведення огляду піщано-гравійну суміш було розвантажено та території ПП «Горзов», що в с. Т.Поляна, вул. Зелена, № 270, та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виявлені в ході огляду сім лопат вилучені в Перечинський ВП, а гужові повозки передані на відповідальне зберігання власникам, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцям АДРЕСА_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 . Також для експертного дослідження з кожної гужової повозки було відібрано піщано-гравійну суміш, яку поміщено в чотири поліетиленові пакети, та з місця забору піщано-гравійної суміші, а саме з берега річки «Турянка», також було відібрано піщано-гравійну суміш, яку поміщено в чотири поліетиленові пакети.
Отже, враховуючи те, що зазначене майно є речовим доказами, має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та є знаряддям вчинення злочину, а також те, що в ході досудового розслідування може виникнути необхідність у проведенні слідчого експерименту та інших слідчих дій за участі вказаного майна, старший слідчий просить клопотання задовольнити.
Старший слідчий СВ Перечинського ВП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак подав клопотання, у якому просить у зв'язку із значною завантаженістю розглянути клопотання про арешт майна у його відсутності, таке підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, відповідно до ч. 6 ст. 107 КПК України не заперечує щодо незастосування технічних засобів фіксування та не заперечує проти визнання таких дій та результатів їх здійснення чинними.
У судове засідання власники майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не з'явилися, що не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідча суддя, вивчивши надані матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, дійшла до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно з ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 02 вересня 2020 року близько 13.30 год. працівниками патрульної служби Перечинського ВП під час патрулювання, на відстані близько 650-700 м від с. Порошково в напрямку руху до с. Свалявка, та на відстані близько 50 м від берега річки "Турянка", було виявлено чотири гужові повозки, які здійснили видобування піщано-гравійної суміші з русла річки, без передбаченого законом дозволу.
Також із наданих матеріалів вбачається, що дану подію 03.09.2020 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер 12020070130000319 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 240 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1 від 03.09.2020 року (а. с. 5).
Крім цього, з протоколу огляду місця події від 02 вересня 2020 року вбачається, що після огляду вилучену піщано-гравійну суміш було розвантажено та території ПП «Горзов», що в АДРЕСА_4 , та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сім лопат вилучені в Перечинський ВП, а гужові повозки передані на відповідальне зберігання власникам (а. с. 7-11).
Також для експертного дослідження з кожної гужової повозки було відібрано піщано-гравійну суміш, яку поміщено в чотири поліетиленові пакети, та з місця забору піщано-гравійної суміші, а саме з берега річки «Турянка», також було відібрано піщано-гравійну суміш, яку поміщено в чотири поліетиленові пакети, до яких прикріплено роз'яснюючи надпис з підписами понятих та інших учасників події.
Вказані речі, а саме чотири гужові повозки, піщано-гравійна суміш, відібрані зразки піщано-гравійної суміші, що упаковано у вісім поліетиленових пакетів, та сім лопат постановою старшого слідчого СВ Перечинського ВП ОСОБА_3 про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 03 вересня 2020 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020070130000319 (а. с. 23-24).
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручан¬ня в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (див. рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
На підставі вищенаведеного слідча суддя дійшла висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Враховуючи те, що суд зобов'язаний визначити найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а також те, що чотири гужові повозки, піщано-гравійна суміш, відібрані зразки піщано-гравійної суміші, що упаковано у вісім поліетиленових пакетів, та сім лопат визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, та з метою їх збереження, слідча суддя вважає, що клопотання старшого слідчого про арешт майна є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Разом з цим, з огляду на те, що вищевказані чотири гужові повозки, хоч і є речовими доказами, однак з метою не порушення прав власників майна, як законних володільців гужових повозок, а також враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та враховуючи засади кримінального провадження щодо верховенства права та недоторканності права власності, слідча суддя вважає, що такі без шкоди для кримінального провадження можливо залишити на відповідальне зберігання під розписку власникам майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , при цьому попередивши останніх про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та про необхідність надання доступу до вказаних гужових повозок для проведення слідчих дій за першою вимогою слідчого.
На підставі викладеного та керуючись статтями 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідча суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000319 від 03 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме чотири гужові повозки, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцям АДРЕСА_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , піщано-гравійну суміш, яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , відібрані зразки піщано-гравійної суміші, що упаковано у вісім поліетиленових пакетів, та сім лопат, які були вилучені з місця події.
Чотири гужові повозки, які передані під розписку власникам ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцям АДРЕСА_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , - залишити таким на відповідальне зберігання.
Попередити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України, а також про надання у разі необхідності доступу до вказаних гужових повозок для проведення слідчих дій за першою вимогою слідчого.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , а контроль за її виконанням - на прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 .
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя: ОСОБА_1