ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2020Справа № 910/13307/20
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романенко Діани Михайлівни 29488,87 грн заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка виникла за Договором № ВС-16-00491 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.01.2016,
03.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романенко Діани Михайлівни 29488,87 грн заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка виникла за Договором № ВС-16-00491 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.01.2016.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Так, статтею 147 ГПК України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 цього Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).
Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150 цс 18)).
Дана правова позиція, наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 904/10132/17.
Водночас, як вбачається з поданої до суду заяви заявлені вимоги про стягнення заборгованості ґрунтуються на Договорі № ВС-16-00491 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.01.2016, в якому відсутнє будь-яке посилання на те, що Романенко Діана Михайлівна уклала його як фізична особа-підприємець та укладення цього договору обумовлено здійсненням нею підприємницької діяльності. Вказаний договір містить включно паспортні дані фізичної особи Романенко Д.М. , без будь-яких посилань на статус фізичної особи як підприємця.
Таким чином, суб'єктний склад учасників даного спору не відповідає приписам статей 4 і 20 ГПК України. Відтак, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, суд вважає, що у видачі судового наказу Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романенко Діани Михайлівни 29488,87 грн заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка виникла за Договором № ВС-16-00491 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.01.2016 слід відмовити.
Відповідно до частини 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романенко Діани Михайлівни 29488,87 грн заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка виникла за Договором № ВС-16-00491 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.01.2016.
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов