ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.09.2020Справа № 910/8931/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ"
про стягнення 210 879,74 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" про стягнення 210 879,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору) № 130 НП від 11.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8931/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
09.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду, мотивоване тим, що вказаний спір відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача Господарським судом Запорізької області.
14.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про передачу справи на розгляд іншому суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" про передачу справи на розгляд іншого суду відмовлено.
11.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій.
20.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8931/20 від 30.06.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.06.2019 між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" (постачальник) укладено договір про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору) № 130 НП (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю сорочки трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (Додаток № 1 до договору) та Ростовці товару (Додаток № 2 до договору).
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 1 431 936,00, в тому числі ПДВ 238 656,00 грн.
У п. 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).
Пунктом 8.3.1 договору встановлений обов'язок постачальника забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору. (п. 12.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0722/02 від 22.07.2019, № РН-0925/02 від 25.09.2019, № РН-1008/05 від 08.10.2019, № РН-1008/03 від 08.10.2019, № РН-1018/01 від 18.10.2019, № РН-1024/02 від 25.10.2019№ РН-1104/03 від 04.11.2019, № РН-1122/03 від 22.11.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором, у зв'язку з чим на підставі просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 116 931,72 грн та штраф у розмірі 93 948,02 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що зобов'язання порушені через незалежні від нього обставини, а саме, казус, що підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/323 від 19.07.2019. Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0722/02 від 22.07.2019, № РН-0925/02 від 25.09.2019, № РН-1008/05 від 08.10.2019, № РН-1008/03 від 08.10.2019, № РН-1018/01 від 18.10.2019, № РН-1024/02 від 25.10.2019№ РН-1104/03 від 04.11.2019, № РН-1122/03 від 22.11.2019.
Водночас, у п. 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Тобто, відповідно до вказаного положення договору зобов'язання з поставки товару відповідач мав виконати не пізніше 26.07.2019.
Натомість, відповідно до поданих доказів, відповідачем було поставлено товар з прострочкою за накладними № РН-0925/02 від 25.09.2019, № РН-1008/05 від 08.10.2019, № РН-1008/03 від 08.10.2019, № РН-1018/01 від 18.10.2019, № РН-1024/02 від 25.10.2019№ РН-1104/03 від 04.11.2019, № РН-1122/03 від 22.11.2019.
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі п. 9.2 договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з пеню в розмірі 116 931,72 грн та штраф у розмірі 93 948,02 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
За умовами п. 9.2 договору, за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких пропущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправомірно включено до періоду прострочення відповідача день виконання зобов'язання, тобто день поставки товару відповідно до кожної накладної.
Отже, за розрахунком суду, здійсненим за загальний період прострочення виконання відповідачем зобов'язань з поставки з 27.07.2019 по 21.11.2019, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 115 589,61 грн.
Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає про його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на необхідності звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань на підставі ст. 617 ЦК України, оскільки це сталося внаслідок випадку (казусу), що підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/323 від 19.07.2019.
Однак, вказані заперечення суд розглянув та відхилив, з огляду на таке.
На підтвердження виникнення випадку в розумінні ст. 617 ЦК України позивач посилається на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/323 від 19.07.2019.
Водночас, у вказаному висновку про істотну зміну обставин (hardship) Київська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за договором про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору) № 130 НП від 11.06.2019, що виявилися у затримці виготовлення та постачання товару за договором поставки товару від 02.04.2018 № 1, що укладений відповідачем з ТОВ «МІК», та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору) № 130 НП від 11.06.2019 в частині строків постачання товару.
За змістом пунктів 10.3, 10.4 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Також, умовами пунктів 13.1, 13.2 договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважають дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч умов договору, доданий до матеріалів справи висновок про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019 про істотну зміну обставин складений не Торгово-промисловою палатою України, а Київською торгово-промисловою палатою.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом щодо перенесення термінів постачання продукції за договором на 60 календарних днів у зв'язку із суттєвою зміною обставин лише 23.12.2019, тобто вже після виконання своїх зобов'язань з пропуском встановленого договором строку.
Будь-яких інших доказів вчинення дій спрямованих на запобігання порушення строків поставки та з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу Б темно-синього кольору) № 130 НП від 11.06.2019 відповідачем не надано.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги, що у відповідності до вказаних приписів законодавства недодержання своїх обов'язків контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку № 1703-4/323 від 19.07.2019 Київської торгово-промислової палати, може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договором.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд зазначає таке.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що зобов'язання є повністю виконаним; причиною неналежного виконання зобов'язання є істотна зміна обставин, що підтверджена висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/323 від 19.07.2019; товар поставлявся із запізненнями від 61 до 119 днів; позивачем не зазначено про понесені ним у зв'язку із несвоєчасною поставкою збитки, тому розмір штрафних санкцій не є співмірним із розміром збитків; поведінка підповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації; стягнення з відповідача штрафних санкцій матиме негативні наслідки для його діяльності; відповідач має ознаки збитковості.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення постачальником порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
При цьому суд також зазначає, що хоч відповідач і виконав зобов'язання з поставки товару за договором у повному обсязі, однак здійснив це з суттєвим простроченням, оскільки поставка мала відбутися в липні 2019 року, однак у повному обсязі товар передано позивачу лише у листопаді 2019 року.
Крім того, в даному випадку суд враховує, що сума неустойки, нарахована згідно з умовами укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість несвоєчасно поставленого товару у розмірі 1 342 114,56 грн, неустойка не є "значно" чи "надмірно" великою.
Крім того, оскільки господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, то незначна дохідність підприємства не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання.
Посилання відповідача на істотну зміну обставин як причину несвоєчасного виконання умов договору, що підтверджена висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/323 від 19.07.2019, суд не бере до уваги з підстав, встановлених вище.
З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4, ідентифікаційний код 41737375) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомолця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 115 589,61 грн, штраф у розмірі 93 948,02 грн та судовий збір у розмірі 3 143,07 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.09.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко