ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2020Справа № 910/8125/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання -Жалобі С.Р.
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг лімітед АГ»
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПВКФ» ЄВРОТРАНС-Н»
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 58 551,15 грн.,
за участю представників:
від позивача: Сечко С.В.,
від відповідача: Лобуцький В.П.,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: не з'явився,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг лімітед АГ» суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 58 551,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 08.07.2020.
30.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ» надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 відкладено розгляд справи на 17.08.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПВКФ» ЄВРОТРАНС-Н» та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
16.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» надійшло клопотання про долучення документів.
17.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ» надійшло клопотання про долучення документів.
14.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшли пояснення.
14.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
17.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
17.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Львівської залізниці надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкладено розгляд справи на 26.08.2020.
26.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 26.08.2020 представник позивача надав додаткові пояснення, підтримав позовну заяву, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 26.08.2020 представник відповідача надав додаткові пояснення, заперечував щодо позовних вимог, просив суд залишити позов без задоволення.
Представники третіх осіб - 1,2 у судове засідання 26.08.2020 не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників відповідачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує правомірність позовних вимог наступними обставинами.
31.05.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Приватним підприємством «ПВКФ «Євротранс - Н» було укладено договір добровільного страхування вантажів №40 - 2201 - 00009.
Предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами. Застрахованим вантажем за договором страхування є вантаж PAPIR NHM 48052400 картон облицювальний, тест - ланер (регенерований картон для плоских шарів гофрированого картону).
За договором застраховані збитки та витрати внаслідок пошкодження або повної загибелі (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок будь - яких подій.
23.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Україна) та Hamburger Containerboard GmbH (Австрія) укладено контракт №2306/2015, згідно умов якого ТОВ «Дунапак Таврія» отримує від постачальника на умовах FCA товар - папір.
З метою доставки товару за договором №2306/2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапакт Таврія» та Приватне Підприємство «ГІВКФ «Євротранс - Н» уклали договір транспортно - експедиційних послуг, за умовами якого ГІП «ПВКФ «Євротранс - Н», зобов'язалось організувати перевезення вантажу, що належить ТОВ «Дунапак Таврія».
В свою чергу, 01.01.2017 року, ПП «ПВКФ «Євротранс - Н», для організації перевезення вантажу, уклав з Приватним акціонерним товариством «Трансфорвардінг Лімітед АГ» договір оренди вагонів №01/02-2017, яке в свою чергу, надало для перевезення вагон №29769999.
Згідно міжнародної залізничної накладної (відправлення №09724-6), в пункті навантаження в вагон №29769999 був завантажений товар - «картон облицовочний, тест - лайнер (регенирированный картон для плоских слоев гофрированного картона) с массой 1 м 2 150 г или менее, (інвойс №HU 113464, пакувальний лист № 632379)».
07.08.2018 року в місці розвантаження вагону №29769593 (Україна, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська 103, ТОВ «Дунапак Таврія») вантажоотримувачем було виявлено пошкодження частини вантажу, а саме:
- Накладна №HU 113464, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402438, ширина 2495 мм, маса 3034 кг, пошкодження - тип 3 (замоклий рулон), слоїв 2760, см. 37, кг 2044;
- Накладна №HU 113464, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402456, ширина 2495 мм, маса 3038 кг, пошкодження - тип 3 (замоклий рулон), слоїв 2760, см. 35.0, кг 1974;
- Накладна №HU 113464, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402451, ширина 2495 мм, маса 3004 кг, пошкодження - тип 3 (замоклий рулон), слоїв 3805, см. 51.0, кг 2393;
- Накладна № HU 113464, тип паперу Austrowelle Light 90 g/m2, номер рулона 3468299, ширина 2145 мм, маса 2693 кг, пошкодження - тип 1 (пошкодження торцу рулона), cлоїв 30, см. 0.4, кг 28;
- Накладна № HU 113464 тип паперу Austrowelle Light 90 g/m2, номер рулона 346830l ширина 2145 мм, маса 2696 кг, пошкодження - тип 1 (пошкодження торцу рулона), слоїв 25, см. 0.4, кг 23;
- Накладна № HU 113464 тип паперу Austrowelle Light 90 g/m2, номер рулона 3468313, ширина 2145 мм, маса 2685 кг, пошкодження - тип 2 (потертість зовнішніх шарів), слоїв 16, см. 0.2, кг 15;
- Накладна № HU 113464 тип паперу Austrowelle Light 90 g/m2, номер рулона 3468303, ширина 2145 мм, маса 2701 кг, пошкодження - тип 2 (потертість зовнішніх шарів), слоїв 7, см. 0.1, кг 7.
Так, позивачем зазначено, що вартість пошкодженого товару становить 63 551,15 грн.
При цьому, позивачем вказано, що складено Акт - рекламацію №120 від 07.08.2018 року про виявлення часткового пошкодження вантажу.
Позивач наголошує, що пошкодження вантажу сталося внаслідок затікання води через бічний люк вагону №29769999.
Таким чином, оскільки пошкоджений вантаж був застрахований у відповідності до умов генерального договору добровільного страхування вантажів №40-2201-00009, 15.08.2018 року ПП «ПВКФ «Євротранс - Н» звернулося до ПРАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Вказана заява була розглянута, подія визнана страховим випадком у зв'язку з чим ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі страхового акту ДКЦВ-16144 від 10.10.2018 року, розрахунку страхового відшкодування від 10.10.2018 року, сплатило на користь ПП «ПВКФ «Євротранс - Н» суму страхового відшкодування в розмірі 58 551, 15 грн.
Положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно вимог ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Частина 2 статті 780 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
Так, позивач вказує, що умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану, внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
За таких обставин позивач наполягає на тому, що Приватне акціонерне товариство «Трансфорвардінг лімітед АГ» передавши в оренду вагон №29769999 без попередження орендаря ПП «ПФКФ «Євротранс - Н», про недоліки об'єкту оренди, повинно нести відповідальність за шкоду завдану майну третій особі в результаті замокання вантажу.
При цьому, позивач посилається на статтю 1192 Цивільного Кодексу України, де встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач зазначає, що оскільки шкода застрахованому майну була завдана неправомірними діями відповідача (який є власником вагону із прихованими дефектами), та який, всупереч вимогам цивільного законодавства не попередив орендаря про приховані недоліки об'єкту оренди, то відповідач повинен відшкодувати позивачу суми сплаченого страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідач повністю заперечує позовні вимоги, зазначаючи, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, відповідач вказує, що на момент передачі вагонів за договором оренди №01/02-2017 від 01.01.2017, у орендаря - ПП «ПВКФ» Євротранс-Н» зауважень до технічного та комерційного стану вагону №29769999 не було.
Разом з цим, відповідач наголошує, що у період часу з 09.01.2017 (моменту передачі вагону в оренду) і до 07.08.2018 року - настання страхової події, у орендаря не виникало зауважень щодо якості технічного стану переданого в оренду залізничного вагону.
Так, посилаючись на ч.3 ст. 767 ЦК України, відповідач зазначає, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Матеріалами справи підтверджено, що залізничний критий вагон моделі 11-7038, №29769999, відповідно до даних технічного паспорту вагона, було збудовано 29.05.2015 року, завод виробник ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». На даний вагон заводом виробником було видано сертифікат якості №10 від 02.02.2016 року, в якому визначено, що критий вагон випробуваний та відповідає всім вимогам НТД, креслення 7038.00.000.
Відповідно до Правил експлуатації власних вантажних вагонів (надалі Правила), що затверджено наказом Міністерством інфраструктури України від 29.01.2015 року №17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 року за №168/26613 у яких визначено, що власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць (пункт 3.4. Правил). В пункті 4.3. Правил визначено, що планові види ремонту (деповський і капітальний) власних вантажних вагонів проводиться на вагоноремонтних підприємствах, атестованих на здійснення зазначеної діяльності. На проведення планових ремонтів власники вагонів укладають з вагоноремонтними підприємствами договір.
Так, відповідач, з метою проведення планового деповського ремонту власних залізничних вагонів в тому числі залізничного вагону №29769999 уклав з ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» договір на ремонт вантажних вагонів №Л/В-18143п/НЮ від 20.04.2018 року.
20.04.2018 року Виробничий підрозділ «Ремонтне вагонне депо Здолбунів» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виконала деповський ремонт вагону №29772191, що підтверджується Актом наданих послуг №230.
Отже, настання страхового випадку сталося після проведення деповського ремонту вагона №29769999.
В цій частині суд приймає доводи відповідача та зазначає про необґрунтованість заперечень позивача, враховуючи наступне.
Правила та умови здійснення деповського ремонту вантажних вагонів визначені відповідно до Настанови з деповського ремонту (інструкції ЦВ-0142 «Вагони вантажні залізниць України колії 1520 (1524) мм. Настанова з деповського ремонту» ВНД УЗ 32.2.04.037-2013 (затверджена наказом Укрзалізниці від 26.12.2013 № 468-Ц/од) надалі - Настанова.
Настанова встановлює основні положення та загальні технічні вимоги, заходи безпеки та виробничої санітарії під час проведення деповського ремонту вантажних вагонів.
У ст. 8 Статуту залізниць України вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п.1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».
Згідно з п. 3.4 Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
В п.п.4.1., 4.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015 року, вказано, що випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування їх технічне обслуговування проводиться так само, як і для вагонів інвентарного парку залізниць. У разі відсутності договору про гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів вагоноремонтне підприємство, у районі обслуговування якого відчеплено вагон, надсилає за місцезнаходженням власника (орендаря, оператора) запит про ремонт вагона. Власник самостійно вирішує питання ремонту таких вагонів.
Відповідно до п.12.2. Настанови з деповського ремонту у перелік робіт при деповському ремонті входять роботи з ремонту кузова критого вагону.
Згідно ст.68 Статуту залізниць України, залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Відповідно до п.4.3. Настанови ремонт проводять способом безпосереднього ремонту деталей і вузлів на вагоні або заміни несправних вузлів і деталей відремонтованими або новими відповідного типу, які відповідають технічним вимогам і характеристикам даного типу вагонів.
В положеннях п.п.9.1., 10.3., 12.1., 12.3., 12.11. - 12.13. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 року, передбачено:
рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт (п.9.1);
забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу (п.10.3);
забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України (п.12.1).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт випуску вагону №29769999 на залізничні колії підтверджує, що вагон пройшов перевірку технічного стану та будь-яких зауважень до технічного стану вагону, а також щодо його обладнання, не мав. Отже, вагон №29769999 був випущений на залізничні колії в технічному стані, що відповідає вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Згідно з п.12.3. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.
Технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням і ремонт вагонів проводиться в пунктах технічного обслуговування, у вагонних депо і на заводах. Забороняється подача під навантаження вантажів і посадку людей несправних вагонів і без подання їх до технічного обслуговування. Порожні вагони, що подаються під навантаження на станції, де немає пунктів технічного обслуговування, а також навантажені вагони, які плануються використовувати на таких станціях під здвоєні операції, мають бути оглянуті, а в необхідних випадках і відремонтовані у найближчому пункті технічного обслуговування, що розміщується перед станцією навантаження. Порядок подання вагонів до технічного обслуговування і повідомлення про їх придатність визначається начальником залізниці (п.12.11).
Відповідно до п.12.12 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, на станціях формування і розформування, під час прямування на станціях, передбачених графіком руху поїздів, кожний вагон поїзда має пройти технічне обслуговування, а в разі виявлення несправності - відремонтований. На цих станціях організовується безвідчіпний ремонт вагонів. На станціях, де немає пунктів технічного обслуговування, кожний вагон перед причепленням до поїзда має бути оглянутий і підготовлений для прямування до найближчої станції, що має пункт технічного обслуговування. Порядок пред'явлення поїздів до технічного обслуговування і повідомлення про їх придатність, а також порядок огляду і ремонту вагонів перед причепленням до поїзда на станціях, де немає пунктів технічного обслуговування, визначаються начальником залізниці.
Працівники пунктів технічного обслуговування мають своєчасно, відповідно до технологічного процесу і графіка руху поїздів, проводити технічне обслуговування та ремонт вагонів. Відповідальність за безпеку руху і проходження вагонів без відчеплення від поїздів у межах гарантійної ділянки несуть працівники зазначених пунктів (п.12.13 Правил експлуатації власних вантажних вагонів).
Відповідно до вимог нормативних документів факт проведення деповського ремонту був засвідчений шляхом оформлення повідомлення форми ВУ-36М.
Згадане повідомлення форми ВУ-36М підлягає оформленню відповідно до вимог, затверджених та введених в дію наказом №114-Ц від 01.04.2011 «Про затвердження та введення в дію нормативних документів» Облікових та звітних форм по вагонному господарству та Методичних вказівок з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству.
Повідомлення про приймання вантажних вагонів з ремонту Форми ВУ- 36М є документом, що засвідчує виконання ремонту вагона у повній відповідності до правил ремонту, технічних умов, креслень.
Повідомлення №664 Форми ВУ-36М, яке є документом, що засвідчує завершення виконання ремонту та придатність до подальшої експлуатації вантажного вагона №29769999 було оформлене 05.06.2018 о 13 год. 30 хв. Таким чином, 05.06.2018 ремонт вагону був завершений і вагон у технічно справному стані був переданий для подальшої експлуатації.
Пунктом 20.1. Настанови встановлено, що Вагонні депо, які здійснюють деповський ремонт вантажних вагонів, несуть гарантійну відповідальність за якісний ремонт вузлів і деталей, справну роботу вагона і його вузлів до наступного планового ремонту, рахуючи від дати оформлення повідомлення про закінчення ремонту вагонів форми ВУ-36 М, за дотримання умов експлуатації вагонів. Гарантії якості ремонту також визначені у договорі на ремонт вантажних вагонів №Л/В-18143п/НЮ від 20.04.2018 року укладеного відповідачем з ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» (пункт 6.1., 6.2.).
Згідно з п.20.2. деталі і вузли вагона, які не витримали строк гарантії і вийшли з ладу, оформляється акт-рекламація форми ВУ-41. Вагон, підлягає ремонту чи технічному обслуговуванню.
Всі операції з вагоном фіксуються у відповідній електронній базі щодо вагонів (Автоматизований банк даних вантажних вагонів) де міститься інформація про рух вагону та всі операції з вагоном у процесі його експлуатації, в тому числі можливо прослідкувати операції з вантажним вагоном з моменту здійснення його деповського ремонту у виробничому структурному підрозділі «Ремонтне вагонне депо Здолбунів» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Так, з моменту здійснення деповського ремонту вагон №29769999 був задіяний у перевезеннях. Як вбачається з Витягу з автоматизованої бази даних парку вагонів (інформація про дислокацію і стан вагона за період з 05.06 2018 по 31.08.2018) після проведення деповського ремонту 05.06.2018, вже 10.06.2018 вагон був завантажений картоном коробочним, 22.06.2018 - ангідридом, 17.07.2018 - брикетами деревних відходів, 25.07.2018 - картоном ПР, 10.08.2018 - ангідридом, 29.08.2018 - картоном облиц.
В цій частині суд приймає доводи відповідача та третьої особи-2 та зазначає про необґрунтованість заперечень позивача, враховуючи наступне.
Так, судом встановлено, що за період з 05.06.2018 (з моменту здійснення деповського ремонту) безпосередньо до та після дати страхового випадку і до цього часу відсутні факти пошкодження вагона, чи перебування у неналежному технічному стані його вузлів та деталей.
На підтвердження факту відсутності ремонтів до матеріалів справи третьою особою-2 надано довідку про виконані ремонти вантажного вагона №29769999 (витяг з автоматизованої бази даних парку вагонів) з якої вбачається, що останній ремонт вагону - деповський ремонт 05.06.2018 у підрозділі «Ремонтне вагонне депо Здолбунів».
Таким чином, вагон жодного разу не підлягав ремонту у зв'язку з несправністю його вузлів чи деталей, в тому числі і у період настання страхового випадку, що свідчить про те, що всі деталі та вузли вагону функціонували та функціонують належним чином, а отже - деповський ремонт вагону у підрозділі «Ремонтне вагонне депо Здолбунів» був проведений якісно, відповідно до вимог нормативних документів. Технічний стан вагону відповідав та відповідає вимогам нормативних документів.
Таким чином, на момент виникнення страхового випадку (07.08.2018 року) залізничний критий вагон №29769999 був відремонтований та знаходився на гарантії і всі недоліки технічного стану вагону виконавець робіт деповського ремонту зобов'язався виправити власними силами і за власний рахунок.
Відповідач вказує, що передаючи вагон в оренду не знав та не міг знати про скриті недоліки залізничного критого вагону №29769999.
Слід зазначити, що орендар - ПП «ПВКФ» Євротранс-Н» при виявлені недоліків або скритих дефектів, переданого йому в оренду залізничного вагону, повинен був негайно повідомити орендодавця - ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ» про це. Орендодавець в свою чергу повідомив би Ремонтне вагонне депо Здолбунів про виявлені недоліки або скриті дефекти, оскільки вагон був на гарантії, та скласти Акт про виявлені недоліки для подальшого їх усунення. Але орендар не повідомляв орендодавця про недоліки вагонів, що орендував.
Так, відповідач передав ПП «ПВКФ» Євротранс-Н» залізничний вагон №29769999 у технічно і комерційно справному стані, сертифікований та в період знаходження в орендному користуванні відремонтований сертифікованим ПАТ «Укрзалізниця» вагоноремонтним депо.
При проведенні деповського ремонту перевірялась справність кузова вагону та ремонтувалась при необхідності. Тому твердження позивача про те, що відповідач передав в орендне користування залізничний вагон з прихованими недоліками не підтверджується жодним доказом, а є тільки припущенням позивача.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви додано Страховий акт №ДКЦВ-16144 від 10.10.2018 року, складений його працівником і в якому зазначено, що в процесі руху вагону трапилось затікання води в його бічний люк, в наслідок чого було пошкоджено вантаж.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з п. 20 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів) акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.
Відповідно до п.19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами) підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.
Проаналізувавши наведені норми законодавства та враховуючи, що Страховий акт №ДКЦВ-16144 від 10.10.2018 року не є актом виявлення недоліків або несправностей (пошкодження) вагону. В свою чергу, не було встановлено і не складено акт про технічний стан вагона, що був переданий в орендне користування, як це передбачено частиною другою статті 129 Статуту залізниць України.
Таким чином, з урахуванням наявних в справі доказів, неможливо встановити вину відповідача (орендодавця), а саме, що він передав несправний вагон або вагон з прихованими недоліками, що в свою чергу призвело до пошкодження вантажу.
Стосовно доводів позивача, що умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану, внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною, суд зазначає.
Відповідач доцільно вказує на те, що оскільки страхова подія сталася після довгострокового використання вагону орендарем та після проведення деповського ремонту, не можна виключати імовірність, що саме при здійснені завантаження вагону вантажовідправником було пошкоджено вагон, що і призвело до затікання води та намокання вантажу. Відповідальність в цьому випадку несе орендар або вантажовідправник.
Слід зазначити, що відповідно до п. 2.1.5. договору №01/02-2017 оренди вагонів від 01.01.2017 року встановлено, що орендар зобов'язався нести повну відповідальність за виконання вантажовідправниками та вантажоодержувачами всіх діючих галузевих нормативних документів, що стосуються експлуатації вагонів та їх збереження.
Також, п.2.1.7. договору оренди вагонів №01/02-2017 від 01.01.2017 року визначено, що орендар несе всі ризики, пов'язані з руйнуванням, втратою та/або розкраданням вагонів (або їх частин), претензіями та/або позовами третіх осіб та іншими ризиками, якщо збиток заподіяно до моменту повернення вагонів з оренди. Пунктом 2.2.8 визначено, що орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря, а також не несе відповідальності перед третіми особами, у зв'язку з претензіями та/або позовами, пред'явленими у зв'язку з використанням орендарем орендованих вагонів. Пунктом 2.2.9 визначено, що орендодавець не несе жодної відповідальності за втрату або пошкодження вантажу (або будь-якої його частини), що перевозиться або зберігається в вагоні, що орендований орендарем.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
В свою чергу, позивачем належним чином не обґрунтовано правових підстав пред'явлення ним позову про стягнення збитків.
Разом з цим, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами як фактів невиконання зобов'язань відповідачем, так і причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Разом з цим, як було встановлено судом, позивачем жодним чином не обґрунтовано доводів про порушення його прав та інтересів саме відповідачем.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що позивачем не доведено наявність правових підстав для пред'явлення позову про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020.
Суддя І.В. Приходько