ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2020Справа № 910/7192/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі»
про стягнення 119130,27 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості в розмірі 119130,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про фінансовий лізинг №00016681 від 06.09.2018, в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів за період з листопада 2019 року по січень 2020 року. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 24883,80 грн, 148,66 грн інфляційних втрат, 284,34 грн 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів, 12427,95 грн плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 99,42 грн інфляційних втрат, 73,35 грн 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання по оплаті за фактичне користування об'єктом лізингу та 81236,80 грн компенсації понесених витрат ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відкрито провадження у справі №910/7192/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач проти позову частково заперечив, зазначивши, що товариство не мало наміру ухилятись від виконання своїх обов'язків за договором лізингу, в тому числі і щодо повернення об'єкта лізингу, проте з об'єктивних причин тимчасово не могло сплачувати лізингові платежі у повному обсязі. Також відповідач вказав на безпідставність нарахування позивачем 12427,95 грн за фактичне користування об'єктом лізингу в частині нарахування 7713,90 грн після 18.02.2020 та 81236,80 грн компенсації понесених витрат.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено 06.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» (відповідач, лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізинг №00016681 та Додатки до договору (Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (далі - Графік платежів) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу).
У Розділі 1 додатку до Договору зазначається, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), як додаток до Договору, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна», а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України «Про Фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.
Об'єктом (предметом) лізингу, згідно з п.3.1, є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Детальна характеристика індивідуалізація об'єкту лізингу визначена Сторонами в Договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб - автомобіль марки VW Polo sedan Comfortline 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .
Відповідно до п.п.3.2. та 3.1. Загальних умов Договору, лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність об'єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об'єкт лізингу.
В розділі «Умови лізингу» Договору лізингу зазначається:
- Вартість об'єкту лізингу: 443500 грн;
- Авансовий платіж: 66525 грн;
- Обсяг фінансування: 376975 грн;
- Кількість лізингових платежів: 60;
- Строк лізингу (місяців): 60;
- Лізинговий платіж: 12173,85 грн.
Пунктом 5.1. Загальних умов Договору сторони погодили, що об'єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ «Порше Лізинг Україна» або належним чином - уповноваженою особою (Дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов договору.
Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об'єкта лізингу фіксуються в Акті прийому-передачі. Якщо з боку лізингоодержувача немає заперечень в Акті прийому-передачі, об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього (п.5.4. Загальних умов).
Згідно із п.6.1. Загальних умов Договору для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Договору. Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (п.6.10. Загальних умов), що не ставиться у залежність від отримання рахунків на оплату.
Відповідно до зазначеного Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 06.09.2018, а останній - 15.08.2023. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).
Згідно з п.6.5. Загальних умов, Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).
В абзаці другому п.13.1. Загальних умов сторони погодили, що якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, позивач має право вилучити (повернути) об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
Пунктом 6.18 Договору сторони погодили, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
В подальшому, 05.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою H.С. було вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем - ТОВ «Октопус Енерджі» на користь лізингодавця - ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - транспортний засіб - автомобіля марки VW Polo sedan Comfortline 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3 .
10.02.2020 на підставі зазначеного виконавчого напису, постановою Пиватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., було відкрито виконавче провадження №61220417.
В результаті примусового виконання вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем 18.02.2020 було повернуто - автомобіля марки VW Polo sedan Comfortline 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 стягувачу - ТОВ «Порше Лізинг Україна» про що складено відповідний акт.
Як зазначає позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу відповідача 20.01.2020 було направлено вимогу за №00016681 від 16.01.2020 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору із вкладенням.
В той же час, дослідивши наявні документи, суд прийшов до висновку, що належних доказів направлення зазначених вимог із вкладенням саме на адресу відповідачів матеріали справи не містять.
Так, спір у справі виник, за ствердженням позивача, у зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів передбачених Договором в наслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 24883,80 грн - суми лізингових платежів, 148,66 грн - суми інфляційних втрат, 284,34 грн - суми 3% річних, 12427,95 грн - плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 99,42 грн - інфляційних втрат, 73,35 грн - суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання по оплаті за фактичне користування об'єктом та 81236,80 грн - компенсації понесених витрат.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського процесуального кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем придбано об'єкт лізингу (отримано право власності на об'єкт лізингу), як це передбачено п.3.2. Загальних умов Договору.
Згідно Акту прийому-передачі від 17.09.2018 позивач передав, а відповідач отримав у користування під виплату лізингових платежів об'єкт лізингу, яким є транспортний засіб - автомобіль марки VW Polo sedan Comfortline 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.09.2018, який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений відповідними печатками без жодних зауважень та заперечень, проте відповідачем не була здійснена своєчасна та повна оплата лізингових платежів.
За ствердженнями позивача, відповідач перестав здійснювати оплату лізингових платежів з листопада 2019 по січень 2020 та просив суд стягнути суму заборгованості саме за цей період.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за вказаний позивачем період в розмірі 24883,80 грн. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження сплати відповідачем лізингових платежів на користь позивача в розмірі 24883,80 грн.
Відтак, в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору, відповідач не здійснили оплату лізингових платежів в повному обсязі, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 24883,80 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача плати за фактичне користування об'єктом лізингу в розмірі 12427,95 грн на підставі рахунку-фактури №59101-00484215 від 03.02.2020.
В той же час, оскільки позивач, на підставі п.8.3.2 та п.12.3 Загальних умов відмовився від Договору, суд зазначає, що останній з лютого 2020 року є розірваним.
За умовами п.6.18 Договору, сторони погоджуються, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативи ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п.12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
В той же час, судом встановлено, що об'єкт лізингу, а саме автомобіль марки VW Polo sedan Comfortline 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 в результаті примусового виконання виконавчого напису, приватним виконавцем 18.02.2020 було повернуто - ТОВ «Порше Лізинг Україна» про що складено відповідний акт, відтак автомобіль знаходився в користуванні відповідача до 18.02.2020 включно.
Отже, виставлений рахунок-фактури №59101-00484215 від 03.02.2020 за фактичне користування об'єктом лізингу в розмірі 12427,95 грн в даному випадку є платою за користування об'єктом лізингу. А тому, суд погоджується з позицією відповідачів, щодо розрахунку плати за користування об'єктом лізингу у лютому 2020 року, а саме: 428,55 грн (плата за один день користування об'єктом лізингу в лютому 2020 року) * 18 (кількість днів фактичного користування) = 7713,90 грн (плата за час фактичного користування об'єктом лізингу в лютому 2020 року). Сума лізингового платежу за лютий 2020 року розраховується наступним чином: 12427,95 грн/29 (кількість днів в лютому 2020) = 428,55 грн.
З огляду на викладене, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором по рахунку-фактурі №59101-00484215 від 03.02.2020 в розмірі 12427,95 грн, що є платою за користування об'єктом лізингу підлягає частковому задоволенню в сумі 7713,90 грн.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 284,34 та інфляційних втрат в сумі 148,66 грн за час прострочення грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів, за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що вказані нарахування проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, відтак вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення на свою користь 3% річних в розмірі 73,35 грн та інфляційних втрат в сумі 99,42 грн за рахунком-фактурою №59101-00484215 від 03.02.2020 за яким підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7713,90 грн, суд, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 99,42 грн інфляційних втрат та 45,52 грн трьох відсотків річних.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів компенсацію понесених витрат в розмірі 81236,80 грн, в обґрунтування яких надав суду акт наданих послуг №8 від 05.02.2020 за Договором про надання Юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, акт наданих послуг №16 від 18.02.2020 за Договором про надання Юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, дебетове повідомлення на суму 45000 грн, дебетове повідомлення на суму 73336,80 грн, акт надання послуг №1008 від 29.02.2020 на суму 2400 грн, дебетове повідомлення на суму 2400 грн та рахунки-фактури №00485680 від 07.02.2020 на суму 7500 грн, №00486045 від 18.02.2020 на суму 73336,80 грн, №00489736 від 16.03.2020 на суму 400 грн.
Так, дослідивши вищезазначені документи, суд зазначає, що з наданих позивачем документів не вбачається, які саме дії (послуги) вчинялися ТОВ «Автосоюз» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» із зберігання та юридичного супроводу досудового врегулювання спорів із боржниками. У наявних матеріалах справи актах зазначено лише про надання консультаційних послуг, а в рахунках-фактур зазначено інші витрати згідно Договором лізингу.
Крім того, судом не приймаються надані позивачем на підтвердження оплати своїх витрат, дебетові повідомлення на суму 45000 грн, на суму 73336,80 грн та на суму 2400 грн з огляду на те, що останні не мають відповідної відмітки банку про зарахування цих платежів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідач компенсації понесених витрат в розмірі 81236,80 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13800 грн, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду Договір про надання юридичних послуг від 27.03.2018, довіреність від 17.04.2012 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4872.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до наданого договору про надання юридичних послуг від 27.03.2018 взагалі не вбачається які саме послуги надавались позивачеві, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 29-В, офіс 5; ідентифікаційний номер 40378476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 24883 (двадцять чотири тисячi вісімсот вісімдесят три) грн 80 коп. лізингових платежів, 148 (сто сорок вісім) грн 66 коп. інфляційних втрат та 284 (двісті вісімдесят чотири) грн 34 коп. 3% річних за час прострочення сплати лізингових платежів, 7713 (сім тисяч сімсот тринадцять) грн 90 коп. плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 99 (дев'яносто дев'ять) грн 42 коп. інфляційних втрат та 45 (сорок п'ять) грн 52 коп. 3% річних за час прострочення по оплаті за фактичне користування об'єктом лізингу, а також 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 25 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 07.09.2020.
Суддя Я.В. Маринченко