ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/407/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Вигодської селищної ради, вул.Д.Галицького,75,смт.Вигода, Долинського району
до відповідача: фізичної особи підприємця Цекіт Ігоря Юрійовича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 7564,89 грн.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Вигодська селищна рада із позовною заявою до фізичної особи підприємця Цекіт Ігоря Юрійовича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 45 від 29.06.2007 в сумі 7564,89грн.
19.05.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2020 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
19.05.2020 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи те що Закон набрав чинності 17.07.2020 процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження закінчився 06.08.2020.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянка в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7564,89. за 2018 та 2019 роки.
Відповідач відзив на позов не подав.
Розглянувши матеріали справи та додатково подані із заявою про усунення недоліків позовної заяви докази, господарський суд встановив наступне.
19 червня 2007 року між Вигодською селищною радою (діла по тексту Вигодська СР, Позивач, Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Цекіт Ігорем Юрійовичем (далі по тексту - ФОП Цекіт І.Ю.. Відповідач, Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (дачі по тексту - Договір)
Згідно з пунктом 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для обслуговування торгового павільйону в смт. Вигода по вул. Д.Галицького,50 Б.
Згідно з пунктом 2 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 299 кв. м.
Згідно з пунктом 8 Договору 06 червня 2017 року між Вигодською СР та ФОП Цекіт Ї.Ю. укладено Додаткову угоду про внесення змін та поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007р. (далі по тексту - Додаткова угода).
Згідно п. 1 Додаткової угоди внесено зміни до вказаною договору оренди земельної ділянки, замінивши в усіх пунктах договору (у тому числі в назві орендаря, умовах договору та реквізитах сторін договору) слова «підприємець, фізична особа - підприємець» на «громадянин».
Згідно п.2 Додаткової угоди поновлено Договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 р на п'ять років на тих самих умовах, які були передбачені Договором (з врахуванням грошової оцінки земельної ділянки па 2017 рік),
Пунктом 3 Додаткової угоди внесено зміни у п. 5 розділу «Об'єкт оренди» та викладено його в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом Держгеокадастру у Долинському районі 01.03.2017 р. за М ІФ-5-422 становить 76685,53 грн. (Сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят п 'ять гривень 53 коп.)»
Пунктом 4 Додаткової угоди внесено зміни у пункт 9 Договору та викладено в наступній редакції: «Оренднії плата за землю вноситься орендарем у формі та в розмірі .грошової орендної плати в розмірі 5 % іп 'ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить (76685,53*0,05) 3834,28 грн. (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 28 коп.) на рік. Сплачується щорічно (щороку) у встановлений законодавством термін шляхом сплати коштів в місцевий бюджет на рахунок Вигодської селищної ради»
Таким чином, Відповідач мав щорічно сплачувати суму орендної плати в розмірі 3834.28 грн. В той же час, Відповідач станом па 01.04.2020 року допустив заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 7564.89 грн., а саме : за 2018 рік у розмірі 3730,61 гри. (термін сплати зобов'язання до 01.09.2018р., окрім того у Відповідача існувала переплата у розмірі 103,67 гри.); за 2019 рік у розмірі 3834.28 гри. (термін сплати зобов'язання до 01.09.2019 р.)
Відповідач порушив свої зобов"язання по оплаті орендної плати, передбачені умовами вказаного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7564,89грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини 1, 8 вказаної норми).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року « 2768-ІІІ (із внесеними змінами та доповненнями) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до статті 21 названого Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За приписами ч.ч. 289.1., 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Зі змісту наведених статей Закону України «Про оренду землі» вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Нормами ст. ст. 287, 288 Податкового кодексу України передбачено, що, податкове зобов'язання щодо плати за землю, а також орендна плата, визначені у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Істотною умовою договору оренди землі за ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю.
У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ст. 152 Земельного кодексу України.
Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7564,89 грн. боргу по орендній платі за землю по договору від 19.06.2007 за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Цекіт Ігора Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вигодської селищної ради, вул.Д.Галицького,75,смт.Вигода, Долинського району -заборгованість по орендній платі за землю по договору оренди землі від 19.06.2007р. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. в розмірі 7564,89грн., у дохід бюджету Вигодської селищної ради: отримувач УДКС України в Долинському районі; рахунок отримувача 11А868999980334119815000009602, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача 37964129, назва платежу «орендна плата з фізичних осіб», код платежу 18010900.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Цекіт Ігора Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вигодської селищної ради, вул.Д.Галицького,75,смт.Вигода, Долинського району судовий збір у розмірі 2102,00 гри. отримувач УДКС України в Долинському районі; рахунок отримувача ІІА84820172034426007000022541, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача 37964129.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 07.09.2020
Суддя Шкіндер П.А.