ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/304/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Снятинського учбово-виробничого підприємства
Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих
про стягнення заборгованості в сумі 2417,96 грн,
встановив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Снятинського учбово-виробничого підприємства Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості в сумі 2417,96 грн, з яких: 1881,21 грн - пеня, 155,28 грн - 3% річних, 381,47 грн - інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 5872/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 21.04.2020).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу, згідно вимог ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Трудова, 7, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2020 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2020 було оприлюднено: 27.04.2020 на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою: http://reestr.court.gov.ua/; № судового рішення: 88904641, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
У відповідності до ч.3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, відповідач у встановлені договором строки не провів оплату за спожитий газ, у зв'язку з чим йому нараховано 3% річних, збитки від інфляції та штрафні санкції у вигляді пені.
Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, статті 20, 173, 174, 175,193, 216, 218, 230, 231, 232 ГК України.
Позиція відповідача.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.04.2020, суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке. 19.01.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України" та Снятинським учбово-виробничим підприємством Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих (споживач) укладено договір №49/16-ТЕ-15 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Відповідно до розділу 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016 і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (п.1.3. договору).
В п.2.1 договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 5,500 тис.куб.м.
Згідно п.3.4. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.5. договору).
Ціна газу визначена у розділі 5 договору.
Пунктами 5.1 та п.5.2 договору сторони погодили, що регульована ціна на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016(включно), становить 2140,85 грн. з урахуванням податку на додану вартість та тарифів транспортування.
Загальна вартість цього договору становить разом з ПДВ - 11774,68 грн (п.5.4. договору).
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, за період з січня по березень 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передав, а Снятинське учбово-виробниче підприємством Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих прийняло природній газ на загальну суму 12309,86 грн, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2016 на суму 4279,56 грн (а.с. 17);
- акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2016 на суму 4059,04 грн (а.с. 18);
- акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2016 на суму 3971,26 грн (а.с. 19).
Порядок та умови проведення розрахунків встановлені в розділі 6 договору.
В п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно довідки позивача про операції за договором № 49/16-ТЕ-15 (а.с.21) основна заборгованість за природний газ за період січень-березень 2016 року за вказаним договором відповідачем погашена у повному обсязі.
Так, 30.05.2016 відповідачем оплачено 4059,04 грн; 08.09.2016 - 3451,08 грн; 04.10.2016 - 535,18 грн; 05.10.2016 - 828,48 грн та 3436,08 грн; всього: 12309,86 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасності проведення розрахунку за отриманий газ, тобто споживачем порушено строк виконання грошового зобов'язання.
Згідно п.8.2. договору, у разі невиконання споживачем умов п.6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З огляду на прострочку споживачем (відповідачем) виконання грошового зобов'язання, постачальником (позивачем) нараховано останньому 1881,21 грн. пені, 3% річних в сумі 155,28 грн. та 381,47 грн. інфляційних втрат.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось за захистом свого порушеного права до Господарського суду Івано-Франківської області.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Як визначено в ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання у відповідності до 174 Господарського кодексу Україну є господарський договір.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, зважаючи на те, що предметом укладеного між сторонами господарського договору є природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як це зазначено в п.1.2. договору, правовідносини, що склалися між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка забезпечує гарантоване ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист.
Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності за порушення строку оплати поставленого природного газу обумовленої пунктом 8.2. договору у вигляді пені в сумі 1881,21 грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних в сумі 155,28 грн. та 381,47 грн. інфляційних втрат.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016. Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Метою вказаного Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Вказаною нормою передбачена законна можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері виробництва теплової та електричної енергії у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості.
Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій, в т.ч. включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
Аналогічна позиція викладена в численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.03.2018 у справі № 914/123/17, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 14.04.2018 у справі №904/11358/16, від 17.04.2018 у справі № 54/298-07, від 20.04.2018 у справі № 917/2581/15, від 24.04.2018 у справі № 914/3158/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справах № 920/1060/16 і № 914/102/17, від 04.05.2018 у справі № 922/1109/15, від 11.05.2018 у справі № 15/5005/153/2012, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 30.05.2018 у справах № 904/11214/16, № 904/10733/16 і 908/2055/17, від 06.06.2018 у справі № 904/10292/17, від 14.06.2018 у справі № 914/4134/15, від 25.07.2018 у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Згідно приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, договір постачання природного газу № 49/16-ТЕ-15 від 19.01.2016 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого договору є обов'язковим. Враховуючи, що у п. 1.2 договору постачання природного газу № 49/16-ТЕ-15 від 19.01.2016 сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, до цих правовідносин застосовується норма ч. 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Судом встановлено, що до набрання чинності - 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість Снятинського учбово-виробничого підприємства Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором постачання природного газу № 49/16-ТЕ-15 від 19.01.2016 погашена у повному обсязі (остання оплата - 05.10.2016).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача додаткових юридичних обов'язків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені в сумі 1881,21 грн, 3% річних в сумі 155,28 грн. та 381,47 грн. інфляційних втрат, а відтак, у задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у позові, судовий збір покладається на позивача. Керуючись статтями 13, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Снятинського учбово-виробничого підприємства Чернівецького учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості в сумі 2417,96 грн., з яких: 1881,21 грн - пеня, 155,28 грн - 3% річних, 381,47 грн - інфляційні втрати - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 08.09.2020.
Суддя Л.М. Неверовська