номер провадження справи 15/117/20
31.08.2020 Справа № 922/1744/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи - підприємця Лісної Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1
до відповідача Фізичної особи - підприємця Гаркуши Анни Сергіївни, АДРЕСА_2
про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди
за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 справу № 922/1744/20 за позовом Фізичної особи - підприємця Лісної Вікторії Олександрівни, м. Харків до відповідача Фізичної особи - підприємця Гаркуши Анни Сергіївни, м. Запоріжжя про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди в розмірі 85 249,00 грн, з яких: штраф в розмірі 12 750,00 грн, матеріальні збитки у розмірі 10 500,00 грн, компенсація вартості ноутбуку Samsung 300v5a (300v5z) у розмірі 3500,00 грн, компенсація вартості ОЕМ ліцензії Windows 10 Proу розмірі 5999,00 грн, моральна шкода у розмірі 52 500,00 грн, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Супровідним листом № 922/1744/20/000088 від 25.06.2020 позовна заява б/н від 03.06.2020 у справі № 922/1744/20 направлена до Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 справу № 922/1744/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Крім того, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.07.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
14.07.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Фізичної особи - підприємця Лісної Вікторії Олександрівни, м. Харків про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1744/20, присвоєно справі номер провадження 15/117/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.08.2020 о/об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 12.08.2020 оголошено в судовому засіданні перерву до 31.08.2020 о/об 14 год. 30 хв.
В судове засідання призначене на 31.08.2020 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. У зв'язку з неявкою сторін звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було порушено істотні умови договору про надання послуг від 01.02.2020 №2020-3, шляхом не виконання п.п. 2.1.4, 2.1.1 Договору, чим спричинено позивачу матеріальні збитки у розмірі 10 500,00 грн, моральну шкоду у розмірі 52 500,00 грн. У зв'язку з чим позивач також просить стягнути на свою користь компенсацію вартості ноутбуку Samsung 300v5a (300v5z) у розмірі 3500,00 грн, компенсацію вартості ОЕМ ліцензії Windows 10 Pro у розмірі 5999,00 грн, штраф в розмірі 12 750,00 грн.
Позивач не з'явився до судового засідання, надіслав на адресу суду відповідь на відзив 11.08.20200 в якій позивач просить суд розглядати справу без присутності позивача та його представника, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у призначені судові засідання 12.08.2020, 31.08.2020 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69096, м. Запоріжжя, вул. Мурманська, буд. 5/вул. Ладозька, буд. 16, кв. 125), відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дану ухвалу суду відповідачем отримано 20.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.
05.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що 04.04.2020 позивачем заявлено вимогу щодо проходження відповідачем навчання підвищення кваліфікації, мотивуючи вимогу п. 2.1.4 Договору. Відповідачем було відмовлено у проходженні навчання з підвищення кваліфікації, мотивуючи проходженням зазначеного навчання вже двічі в період часу з 16.09.2019 по 05.03.2020 та наявністю підтвердження кваліфікації А2 та В1. В результаті закриття позивачем в односторонньому порядку доступу до навчальних кабінетів груп, відповідач був позбавлений умов надання послуг з урахуванням п. 2.1.1 Договору. У зв'язку з чим відповідачем направлено на адресу позивача претензію про розірвання договору №2020-3 від 01.02.2020 та виплату коштів за виконану роботу (16 годин у період з 01.04.2020 по 04.04.2020) за вказаним договором у розмірі 1200,00 грн. Виконання робіт, фіксувалось відповідачем у електронному журналі після кожного заняття, згідно п. 2.1.2 Договору. Оплата позивачем коштів здійснювалась на підставі даних електронного журналу. Враховуючи зменшення позивачем об'єму роботи в односторонньому порядку, що є істотним порушенням договірних зобов'язань, не наданням позивачем належних та достатніх доказів існування заборгованості, заподіяння моральної шкоди, вважає свої права також порушеними та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач скориставшись правом наданим ст. 166 ГПК України, надав відповідь на відзив від 11.08.2020.
Відповідач в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив від 31.08.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.
В судому засіданні 31.08.2020 враховуючи ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив.
01.02.2020 між Фізичною особою - підприємцем Лісною Вікторією Олександрівною (замовником, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Гаркушею Анною Сергіївною (виконавцем, відповідачем у справі) укладено договір про надання послуг №2020-3 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення консультаційних занять з німецької мови в порядку та на умовах встановлених Договором (п. 1.1 Договору).
Перелік та умови надання послуг, обсяги (кількість) надання послуг, умови комплектності послуг, термін (період) їх надання, розміри та умови оплати за надані послуги визначаються сторонами у Специфікаціях (Додаток 1) до цього Договору, які є невід'ємною частиною Договору та оформлюються у вигляді додатку (п. 1.2 Договору).
Пунктом 1 Специфікації сторони узгодили обсяг (кількість) наданих послуг та їх ціну, а саме 1) проведення консультаційних занять з німецької мови у групі А1 Eng Mo 17Ga Jan-Apr 20 у кількості 74 на суму 5550,00 грн; 2) проведення консультаційних занять з німецької мови у групі А1 St Di 17 Ga Feb-Mai 20 у кількості 96 на суму 7200,00 грн; 3) проведення консультаційних занять з німецької мови у групі А1 St Di 19 Ga Feb-Mai 20 у кількості 96 на суму 7200,00 грн; 4) проведення консультаційних занять з німецької мови у групі А1 Eng Mo 19 Ga Jan-Apr 20 у кількості 74 на суму 5550,00 грн. Всього на загальну суму 25 500 грн.
Відповідно до п. 2.1 Договору, виконавець зобов'язаний: 2.1.1 Своєчасно, якісно та професійно надавати послуги, що зазначені в Специфікаціях (Додаток №1) до даного Договору, тим самим підтримувати високу репутацію Замовника. 2.1.2 Засвідчувати власну Присутність зареєструвати перебіг занять у електронному журналі. 2.1.3 Брати участь в організації проведення запису слухачів на курси, що передбачає проведення попереднього тестування по визначенню рівня знань німецької мови. 2.1.4 Брати участь в проведенні навчальних заходів з підвищення кваліфікації, організованих замовником. 2.1.5 Проводити заняття у точній відповідності з затвердженим Замовником описом курсів в залежності від рівня складності. 2.1.6 Дотримуватись внутрішніх інструкцій і правил Замовника. 2.1.7 Забезпечити високу якість освітніх послуг та тактовне ставлення до. слухачів курсів. 2.1.8 Надавати передбачені цим Договором послуги особисто та не покладати виконання обов'язків на іншу особу. 2.1.9 За потреби підміняти тимчасово відсутніх колег в інших групах. 2.1.10 Надати Замовнику документи, що підтверджують його кваліфікацію (документи про профільну освіту, сертифікат підтвердження володіння німецькою мовою, на рівні -С1/С2). 2.1.11 Забезпечити збереження матеріальних цінностей і майна Замовника, які були надані, Виконавцю для виконаний ним своїх обов'язків, та своєчасно повернути відповідне майно Замовнику. 2.1.12 Не провадити особисто або через третіх осіб будь-яку іншу діяльність додатково до роботи за цим Договором, яка може суперечити інтересам Замовника та/або виконанню цього Договору. 2.1.13 При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов'язань, згідно з цим Договором, терміново повідомити про це Замовника.
Замовник в свою чергу зобов'язаний 2.2.1 Договору, сприяти забезпеченню Виконавця всім необхідним для належного виконання обов'язків за цим договором. 2.2.2 Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані Виконавцем послуги.
Вартість послуг визначається сторонами в Специфікаціях (Додаток №1) до даного Договору (п. 3.1 Договору).
Пунктом 2 Специфікації сторони визначили умови оплати послуг, Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг на підставі підписаного, відповідно до п. 4.1 та п 4.2 Договору про надання послуг №2020-3 від 01.02.2020 Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, виконавець двічі на місяць, протягом якого надавались послуги, передає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг в двох екземплярах, окремо за кожною Специфікацією. Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання від Виконавця Актів приймання-передачі наданих зобов'язаний підписати обидва примірники Акту приймання-передачі наданих послуг та один примірник повернути виконавцю або в цей же строк направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Актів приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 3.3 Договору, датою оплати за даним Договором є дата списання грошових коштів з рахунку Замовника.
Ціна договору дорівнює загальній вартості послуг, що були надані виконавцем замовнику (п. 5.1 Договору).
Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2020 включно. Якщо протягом строку дії цього договору жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати припинення дії Договору не звернулися до іншої сторони з приводу розірвання договору, даний договір вважається продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Специфікації від 01.02.2020 року № 1 до Договору про на надання послуг, відповідач (Виконавець) прийняв зобов'язання провести 340 годин занять з навчання німецької мови сумарна вартість яких складає 25 500 грн. 00 коп.
Відповідно до підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, станом на 05.04.2020 року за Специфікацією від 01.02.2020 № 1 відповідачем було проведено 184 годин занять з навчання німецької мови загальною сумою 13 800,00 грн. (184 год. х 75 грн.).
04.04.2020 відповідач (виконавець) усно відмовився від виконання п. 2.1.4. Договору (щодо обов'язкового підвищення кваліфікації). На що Замовником було запропоновано внести зміни до Специфікації № 1 шляхом зменшення навантаження Виконавця, довести до кінця заняття за квітень та розірвати Договір. Незважаючи на це, з 05.04.2020 року Виконавець в порушення вимог пункту 2.1.1. Договору самоусунувся від надання послуг.
08.04.2020 через соціальні мережі відповідач звернувся до позивача з заявою про порушення з боку Замовника істотних умов договору та вимогою здійснення остаточного розрахунку за 4 дні квітня та наміру розірвати Договір.
Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг станом на 18.05.2020 за Специфікацією №1 від 01.02.2020 було проведено 184 заняття з німецької мови на загальну суму 13800,00 грн та за Специфікацією №2 від 01.02.2020 проведено 6 разових групових занять з німецької мови на суму 450,00 грн, всього на загальну суму 14250,00 грн.
Замовником здійснені оплати за надані послуги Виконавцем на загальну суму 14 550,00 грн, що підтверджується квитанцією № 1875-3952-9492-6561 від 19.02.2020 на суму 3150,00 грн, квитанцією № 1885-6213-2777-3098 від 29.02.2020 на суму 3600,00 грн, платіжним дорученням № 29 від 17.03.2020 на суму 3600,00 грн, платіжним дорученням №29 від 17.03.2020 на суму 4200,00 грн.
У позовній заяві позивачем зазначено, що виконавець не дотримався умови комплектності за Специфікацією №1, адже Виконавцем було проведено тільки 200 занять (із розрахунку 200 занять х 75 грн/заняття = 15 000,00 грн), що дорівнює 58% від загального обсягу ( кількості) послуг, що були погоджені Сторонами у п.1 даної Специфікації, тоді як дотримання умов комплектності є проведення не менше 90 % занять.
Кількість занять, які не були проведені Виконавцем дорівнює 140 на загальну суму 10 500 ,00грн.
Протягом періоду з 1 по 4 квітня 2020 виконавцем згідно Специфікації № 1 було проведено 16 занять з німецької мови загальна вартість яких складає 1200 грн. за якими Виконавцем не було надано акт приймання-передачі наданих послуг.
18.05.2020 року Замовником була здійснена переплата у розмірі 300 грн, що еквівалентно 4 занять.
За порушення умов комплектності виконання послуг відповідачем позивач керуючись п. 7.2 Договору, ст. 624 ЦК України просить стягнути на свою користь штраф у розмірі 50% від суми вартості послуг в розмірі 12 750,00 грн (25 500,00 грн х 50%).
Крім того, відповідачем в порушення мов договору не було повернуто майно загальною вартістю 9499,00 грн, а саме ноутбук Samsung 300v5a (300v5z) вартістю 3500,00 грн та ОЕМ ліцензія Windows 10 Рro вартістю 5999,00 грн.
Відповідач своїми діями завдав позивачу моральної шкоди. Відповідач наразив замовника на ризик виникнення збитків через не проведення занять, сума яких дорівнює загальній вартості таких занять для клієнтів замовника, що складає 52500,00 грн, (62,50 грн (вартість одного заняття для клієнтів замовника х 6 (середньооблікова чисельність клієнтів замовника в одній групі) х 140 (кількість не проведених занять виконавцем).
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з надання послуг за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією №38 від 09.04.2020 з вимогою сплатити на користь позивача суму штрафу в розмірі 12 750,00 грн, повернути надані замовником матеріальні цінності (ноутбук). Претензія була отримана відповідачем 14.04.2020, проте залишена без відповіді та виконання.
Листом від 24.04.2020 позивачем розірвано договір в односторонньому порядку, який також залишений відповідачем без відповіді, заборгованість не погашена.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині надання послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу за порушення умов комплектності виконання послуг у розмірі 50 % від суми вартості послуг в сумі 12 750,00 грн, матеріальних збитків у розмірі 10 500,00 грн, компенсації вартості ноутбуку Samsung 300v5a (300v5z) у розмірі 3500,00 грн, компенсацію вартості ОЕМ ліцензії Windows 10 Proу розмірі 5999,00 грн, моральної шкоди у розмірі 52 500,00 грн, всього на загальну суму 85 249,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.
Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг від 01.02.2020 №2020-3 з консультаційних занять з німецької мови, а саме щодо виконання п.п. 2.1.1, 2.1.4 Договору щодо надання своєчасно, якісно та професійно послуг зазначених у Специфікації, проходження заходів з підвищення кваліфікації та комплектності виконання послуг визначених у п. 1 Специфікації №1.
Як вже зазначалося судом, сторонами п.п. 2.1.1, 2.1.4 Договору узгоджено, що виконавець зобов'язаний своєчасно, якісно та професійно надавати послуги, що зазначені в Специфікаціях (Додаток №1) до даного Договору, тим самим підтримувати високу репутацію Замовника. Брати участь в проведенні навчальних заходів з підвищення кваліфікації, організованих замовником.
Оплата послуг відповідно до п 2 Специфікацій №1, №2 здійснюється на підставі підписаного, відповідно до п. 4.1 та п 4.2 Договору про надання послуг №2020-3 від 01.02.2020 Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту.
У відповідності до п. 4 Специфікації №1, послуги, що вказані у даній Специфікації, вважаються наданими виконавцем комплектно у разі надання 90 % обсягу (кількості) послуг, що були погоджені сторонами у п. 1 даної Специфікації.
Суду надані акти приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2020 на суму 2700,00 грн, акт від 15.02.2020 на суму 450,00 грн, акт від 29.02.2020 на суму 3600,00 грн, акт від 15.03.2020 на суму 3300,00 грн, акт від 31.03.2020 на суму 4200,00 грн, всього на загальну суму 14 250,00 грн.
З огляду на некомплектність надання відповідачем послуг передбачених Специфікацією до Договору № 2020-3 від 01.02.2020, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 750,00 грн.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення виконавцем умов якості чи комплектності виконання послуг, що затверджені сторонами у специфікаціях до даного Договору, виконавець сплачує штраф у розмірі 50% від суми вартості послуг.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначено ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. ст. 217, 218 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг №2020-3 від 01.02.2020 розірвано з 24.04.2020 за ініціативою позивача.
Позивач здійснює розрахунок штрафних санкцій з урахуванням загальної суми договору, враховуючи п. 7.2 Договору, 50% становить 12 750,00 грн (140 годин).
Суд перевіривши розрахунок штрафу здійснений позивачем, дійшов висновку що вказаний розрахунок необхідно здійснювати з урахуванням кількості занять, які не було проведено та п. 4 Специфікації щодо некомплектності обсягу (кількості) послуг, що становить 106 годин. Розрахунок штрафу повинен здійснюватись з урахуванням якості чи комплектності виконаних послуг, як це визначено п. 7.2 Договору, а не від загальної суми вартості послуг, яка визначена Специфікацією в сумі 25 500,00 грн.
Загальна кількість занять згідно специфікації № 1 від 01.02.2020 по договору становить 340 годин, сумарна вартість яких становить 25 500,00 грн. Відповідачем було проведено 200 годин, що складає 58 % заявлених занять. Враховуючи п. 4 Специфікації № 1, послуги вважаються наданими комплектно у разі надання 90% кількості послуг, погоджених п. 1 Специфікації. Отже, 90% послуг становить 306 годин занять, за вирахуванням здійснених відповідачем занять 200 годин, розмір штрафу за розрахунком суду (106 х 75,00 грн = 7950,00 грн), 50% становить 3975,00 грн.
Отже вимога про стягнення 50 % штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3975,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення матеріальних збитків в розмірі 10 500,00 грн, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, наявності всіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а також не доведено наявності в діях відповідача вини.
Крім того, 10 500,00 грн це вартість занять, які не були проведені і вказані кошти повинні були бути виплачені замовником виконавцю у разі проведення занять, відтак за своє суттю вказані кошти не відносяться до збитків, оскільки фактично їх не отримав відповідач.
Отже, вимога позивача щодо стягнення матеріального збитку у розмірі 10 500,00 грн не підлягає задоволенню.
Розглянувши вимоги про компенсацію вартості ноутбуку Samsung 300v5a (300v5z) у розмірі 3500,00 грн, компенсація вартості ОЕМ ліцензії Windows 10 Proу розмірі 5999,00 грн, суд зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів передачі вказаного майна відповідачу. З огляду на викладене, вказана вимога не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 52 500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦЦ України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Оцінюючи обставини спору у справі № 908/1744/20, підстави на яких позивач звернувся з позовом у даній справі, суд приходить до висновку про відсутність фактів приниження честі, гідності або ділової репутації позивача, його моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушення права власності (в тому числі інтелектуальної).
Позивачем не надано суду жодних доказів підтверджуючих понесення ним моральної шкоди, а тому в позові в частині відшкодування 52 500,00 грн. моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення штрафу в розмірі 3975,00 грн.
Обставини справи щодо зобов'язання позивачем відповідача взяти участь в проведенні навчальних заходів з підвищення кваліфікації, організованих замовником та закриття в односторонньому порядку доступу до навчальних кабінетів не підтверджується обставинами справи. Проходження навчання на курсах підвищення кваліфікації з 01.07.2019 по 26.07.2019 та 11.09.2019 по 21.12.2019 не відноситься до умов договору про надання послуг, оскільки його підписано між сторонами 01.02.2020. Доказів проходження відповідачем навчання на курсах 05.03.2020 не надано.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи № 908/1744/20, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, відповідно до якого розмір професійної правничої допомоги, яка надається позивачу Адвкатським бюро «Фєдосєєв та партнери» в особі директора Фєдосєєва В.В. становить 5000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У матеріалах справи № 908/1744/20 містяться копії: договору про надання професійної правової допомоги № 17 від 08.04.2020, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю РН № 1712 від 30.08.2019 на Фєдосєєва В.В., ордер АХ № 1016178 від 01.06.2020; квитанція ПН№1157 від 14.05.2020 на суму 5000,00 грн.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано докази здійснення оплати професійних послуг адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 233,14 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гаркуши Анни Сергіївни, АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Лісної Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) штраф (неустойку) у розмірі 3975,00 грн (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 98,01 грн (дев'яносто вісім гривень 01 коп). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гаркуши Анни Сергіївни, АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Лісної Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 233,14 грн (двісті тридцять три гривні 14 коп). Видати наказ.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов