пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 вересня 2020 року Справа № 903/304/20
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Бондар М.Л. - довіреність від 01.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001332 від 01.02.2019
від відповідача: н/з
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/304/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" до фізичної особи-підприємця Сидорука Василя Антоновича про стягнення 107642,04 грн. неустойки та виселення із займаного приміщення,
29.04.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало на адресу суду позов до фізичної особи-підприємця Сидорука Василя Антоновича про стягнення неустойки в сумі 107642,04 грн. згідно п.10.11 договору оренди державного індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №515 від 04.12.2009 107642,04 грн. неустойки та виселення із займаного приміщення.
Заява обґрунтована тим, що строк дії договору оренди нерухомого майна від 04.12.2009 №515 діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно, без подальшого продовження. Однак, відповідач приміщення не звільнив та акт приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна не надав, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 21.07.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4500200881165.
Оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, 04.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Сидоруком Василем Антоновичем (далі - Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 515 (а.с.38-40).
Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівлю гаража з господарськими будівлями загальною площею 488,7 кв. м. з естакадою (20,2 кв. м.) та парканом (240,3 м.) залізничної станції Ковель ДТГО «Львівська залізниця» (далі - Майно), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул.О.Олеся, 19 та обліковується на балансі ДТГО «Львівська залізниця» ВП «Станція Ковель» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.06.2009, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП «Експерт Центр» і становить за незалежною оцінкою 162069,00 грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду для розміщення майстерні по ремонту автомобілів.
Орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить 2720,00грн. за базовий місяць оренди (вересень 2009 року) без ПДВ. (п.3.1 договору).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3 Договору).
Згідно п.п.5.9-5.10 договору орендар зобов'язується щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць. На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання Договору оренди повернути Балансоутритмувачу, за погодження з Орендодавцем, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
Відповідно до п.п.10.9-10.11 договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу за погодженням з Орендодавцем. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання за погодженням з Орендодавцем. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря. Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення. В подальшому до даного договору оренди між сторонами укладено додаткові договори: №1 від 01.02.2012, №2 від 07.11.2012, №3 від 30.04.2013, №4 від 30.12.2013, №5 від 12.06.2014, №6 від 23.12.2014, №7 від 27.03.2015, №8 від 20.07.2015, від 29.01.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 26.10.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 11.07.2017, від 15.12.2017, від 09.01.2018 та від 25.10.2018 (а.с.42-43, 45-51, 54-57, 59-61, 63-66).
Додатковим договором № 1 від 01.02.2012 в пункт 1.1. Договору оренди слова «ВП «Станція Ковель» замінено на слова: «ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень»
Додатковим договором № 5 від 12.06.2014 в пункті 1.1. Договору оренди слова "на балансі ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» замінено на слова «на балансі ВП «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3».
Додатковою угодою до договору оренди від 29.01.2016 внесено зміни в договір оренди нерухомого майна від 04.12.2009 за № 515 та встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 04.12.2009 за № 515 є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». У тексті договору найменування «відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3» ДТГО «Львівська залізниця» замінено на - виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Додатковим договором від 29.01.2016 також внесено зміни в пункт 3.6. Договору та викладено в наступній редакції: 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Пунктом 10.1 Договору оренди (з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що цей Договір діє до 30.06.2018 включно без подальшого продовження.
Договір оренди нерухомого майна та додаткові договори до нього підписані сторонами та завірені їх печатками без зауважень та заперечень.
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52), наказу № 362 від 22.05.2017 «Про деякі питання діяльності ПАТ «Укрзалізниця», наказу № 7 від 20.06.2017 «Про введення в дію положення про виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.07.2017 реорганізовано шляхом приєднання у виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у складі юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Додатковим договором від 15.12.2017 у тексті Договору найменування «Виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» замінено на виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 «Юридичний статус підрозділу» «Положення про виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (далі - Положення, а.с.20-23), затвердженого наказом філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» від 19.07.2019 року за № 167, виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» є виробничим структурним підрозділом філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія) входить до її складу, знаходиться у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії та функціонального структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії та діє від імені Товариства. Підрозділ не має статусу юридичної особи або відокремленого підрозділу Товариства, не підлягає державній реєстрації та здійснює делеговані Товариством, Філією та Дирекцією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії.
Згідно з п. 7.1.4. Положення про виробничий структурний підрозділ «Рівненсько- Тернопільське територіальне управління» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця», підрозділ має право в інтересах Товариства, за дорученням Філії та Дирекції, в межах наданих Товариством та Філією повноважень, встановлених цим Положенням, Положенням про Філію, Положенням про Дирекцію, Статутом Товариства, рішеннями органів Товариства відповідно до встановленого у Товаристві порядку вчиняти дії, необхідні для здійснення Підрозділом фінансово-господарської діяльності, а саме: представляти інтереси Товариства, філії та усіх без виключення її структурних (функціональних та виробничих) підрозділів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, вести претензійно- позовну роботу, пов'язану з виконанням судових рішень та інших виконавчих документів.
В пункті 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (а.с.12-14).
Як вказано вище, укладений між сторонами Договір оренди діяв до 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження.
27.04.2018 листом за №ФБМЕС-01/250 позивач за підписом першого заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Ю.Б. Мруця та головного бухгалтера О.П. Красносільської на адресу ФОП Сидорука В.А. надіслав заяву про припинення дії договору оренди №515 від 04.12.2009 (а.с.67). Вказаний лист отриманий відповідачем 28.05.2018, що підтверджується реєстром вручення орендарям по ст.Ковель заяв про припинення дії договорів оренди (а.с.68).
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача по справі неодноразово надсилалися акти звірки взаєморозрахунків (а.с.76, 78, 82, 84 86, 90), які останній залишав без відповіді, в порушення умов договору. Також надсилалася претензія від 01.04.2019 за № 742 (а.с.73), від 17.02.2020 за № 128/1 (а.с.75), які останній залишив без відповіді.
09.08.2018 позивачем проведено обстеження нерухомого майна щодо його звільнення ФОП Сидоруком В А. відповідно до договору № 515, про що складено Акт обстеження нерухомого майна (а.с.70). Даним обстеженням виявлено, що термін дії договору закінчився 30.06.2018, відповідач продовжує користуватися нерухомим майном після закінчення терміну дії договору, нерухоме майно орендарем не звільнено, в будівлях знаходиться майно орендаря. Також в акті зазначено, що листом філії від 27.04.2018 за № ФБМЕС-01/250 орендар був повідомлений про необхідність повернення балансоутримувачу орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі. Даний акт обстеження нерухомого майна підписано з боку відповідача без зауважень.
Позивач 10.03.2020 надіслав на адресу відповідача лист (а.с.79), в якому просив повернути майно орендодавцю протягом 14 календарних днів з дня отримання даної пропозиції, яку останній залишив без задоволення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 року № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця», затверджено нову редакцію статуту товариства.
27 листопада 2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до статуту Укрзалізниці, зокрема, в частині зміни найменування товариства на акціонерне товариство «Українська залізниця», скорочено-АТ «Укрзалізниця».
На даний час майно, що перебувало в оренді відповідача, знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця».
На підставі п. 10.11 Договору, п. 2 ст. 785 ЦК України, Відповідачу по справі виставлено наступні рахунки: №282 від 31.10.2019 на суму 21511,36 грн., № 311 від 29.11.2019 на суму 21532,87 грн., № 340 від 28.12.2019 на суму 21489,80 грн., № 868/7 від 31.01.2020 на суму 21532,78 грн., № 868/35 від 28.02.2020 на суму 21468,18 грн., № 868/61 від 31.03.2020 на суму 21639,93 грн. (а.с.80-81, 83, 85, 88).
Відповідачем по справі здійснено оплату на суму 21532,88 грн.
Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Зі змісту статей 759, 763, 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як встановлено судом, термін дії договору оренди закінчився 30.06.2018. Отже, договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку. Водночас, відповідач, не зважаючи на листи позивача про припинення дії договору оренди, не повернув балансоутримувачу орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі згідно умов договору та не звільнив займані приміщення.
Крім того, факт продовження користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку договору оренди також підтверджується складеним уповноваженими представниками позивача актом обстеження від 09.08.2018.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Враховуючи вищевикладене, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном на суму 107642,04 грн. за період з жовтня 2019 по березень 2020.
На день розгляду справи доказів сплати відповідачем неустойки суду не надано.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 107642,04 грн. неустойки.
Враховуючи норми чинного законодавства, з припиненням дії договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про виселення фізичної особи-підприємця Сидорука Василя Антоновича з будівлі гаража НОД-3 (А-1), площею 464,4 кв. м., будівлі прохідної гаража НОД-3, площею 21,7 кв. м., будівлі туалету гаража НОД-3 (Літер В-1), площею 2,4 кв. м., споруди паркану НОД-3, довжиною 420,5 м., споруди естакади гаража НОД-3, площею 20,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Ковель, вулиця О. Олеся, будинок 19, на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» в інтересах виробничого структурного підрозділу «Рівненсько - Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» є обґрунтованою, та такою, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидорук Василя Антоновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ "Рівненсько- Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" ІВАN № НОМЕР_2 в АТБВ №10026/0123, філії Головного управління по м.Києву т Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 41149437, податковий номер: 400758126555, призначення платежу: податковий код 868) - заборгованість в сумі 107642,04 грн. (сто сім тисяч шістсот сорок дві гривні чотири копійки) та 4204,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
2. Виселити фізичну особу-підприємця Сидорук Василя Антоновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з будівлі гаража НОД-3 (А-1), площею 464,4 кв. м., будівлі прохідної гаража НОД-3, площею 21,7 кв. м., будівлі туалету гаража НОД-3 (Літер В-1), площею 2,4 кв. м., споруди паркану НОД-3, довжиною 420,5 м., споруди естакади гаража НОД-3, площею 20,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Ковель, вулиця О. Олеся, будинок 19, на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» в інтересах виробничого структурного підрозділу «Рівненсько - Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вулиця Ніла Хасевича, будинок 9, місто Рівне, 33013, код за ЄДРПОУ 41149437).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.09.2020.
Суддя І. О. Гарбар