проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"31" серпня 2020 р. Справа № 922/2934/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх.№1068Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19 (повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020 суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області),
за позовом Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків, за участі прокуратури Харківської області, м.Харків,
до 1.Харківської міської ради, м.Харків,
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3.фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, м.Харків,
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно,-
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича (третій відповідач), в якому просив суд: 1. Визнати незаконним та скасувати пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №208. 3.Зобов'язати повернути ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ."А-1" за адресою: м.Харків, вулиця Академіка Проскури, 5-Ж .
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі договору оренди №6379 від 25.10.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку, літ."А-1", за адресою: м.Харків, вулиця Академіка Проскури, 5-Ж . Прокурор зазначав, що ФОП Ерліхман Є.В. звернувся з листом від 10.05.2017 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№6759), у якому просив дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу. При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію. На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 № 757/17. Відповідно пункту 28 додатку 1 до вказаного рішення, Харківською міською радою надано дозвіл ФОП Ерліхману Є.В. приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу. Прокурор вважає, що спосіб приватизації майна шляхом викупу, який обраний до оспорюваного майна можливий: у разі проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключному випадку викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Жодних поліпшень орендованого майна орендарем проведено не було, аукціону або конкурсу (конкурсний продаж) проведено не було, а 23.01.2018 між ФОП Ерліхман Є.В. та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу №5539-В-С, відповідно до якого ФОП Ерліхман Є.В. приватизував вказані нежитлові приміщення. На думку прокурора, Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу вказаного майна орендарем, тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2019 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2934/19, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 відмовлено у задоволенні клопотання третього відповідача про залишення позову прокурора без руху; задоволено заяву Харківської міської ради та клопотання ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича про залишення позову прокурора без розгляду; позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 скасовано у частині задоволення заяви Харківської міської ради та клопотання ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича про залишення позову прокурора без розгляду та залишення без розгляду позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича та в цій частині постановлено направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Закрито апеляційне провадження в частині вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 у частині відмови у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича про залишення позовної заяви без руху.
Отже, питання щодо правомірності звернення прокурором з даним позовом вже вирішувалось судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні позову повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, місцевий господарський суд зазначив, що сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому договір купівлі продажу №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Єрліхманом Є.В., у повній мірі відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.
Прокурор Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що в порушення ст.86 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора стосовно законодавчого регулювання спірних правовідносин та порядку здійснення розпорядження спірним майном органом місцевого самоврядування. Крім того, господарським судом до спірних правовідносин необґрунтовано застосовано вимоги ст.289 Господарського кодексу України, частини 2 ст.777 Цивільного кодексу України та не взято до уваги доводи прокурора про те, що положення абзацу 1 частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є спеціальними, оскільки саме цей закон встановлює правовий механізм приватизації спірного майна. Факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами у своїх відзивах на позовну заяву, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними. На думку прокурора, оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню. Також, як зазначає апелянт, обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв'язку з тим, що він фактично є умисним шляхом не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області (вх.№1068Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 21.05.2020 о 10:45 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України) для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 30.04.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
23.04.2020 Харківська міська рада подала до суду з відзив (вх.№3773) на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що твердження прокурора про те, що рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» незаконне та підлягає скасуванню є необґрунтованим та таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами у справі. У позовній заяві не зазначено: чим саме та чиї права порушено при укладенні спірного договору купівлі-продажу. Відповідачами повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень. Позивач вільно тлумачить норми чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи, викладені ним в апеляційній скарзі є помилковими, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
05.05.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№4248) на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що правомірність дій Управління комунального майна та приватизації щодо відчуження об'єктів комунальної власності шляхом викупу орендарем також відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні №310рп/2009 від 10.12.2009.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 зупинено провадження у справі №922/2934/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18. Зобов'язано учасників справи невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги визначено такий склад колегії суддів: Пуль О.А. - головуючий суддя, суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 поновлено провадження у справі №922/2934/19, розгляд справи призначено на 31.08.2020.
У судовому засіданні 31.08.2020 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник ФОП Єрліхмана Є.В. не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.366 Кримінального кодексу України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, по вул.Академіка Проскури,5-Ж.
Як свідчать матеріали справи, 25.10.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В. укладено договір оренди №6379.
Додатковою угодою №1 від 22.02.2017 договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) та майна № 6379 від 25.10.2016 викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 1.1 договору оренди №6379 у редакції додаткової угоди №1 управління, як орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39,5 кв.м, у нежитловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №84678 від 18.04.2007), далі - "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-ж, літ."А-1" та відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано ФОП Ерліхманом Є.В. як орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації №195 від 24.10.2016 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об'єкти оренди".
За змістом пункту 5.6 договору у редакції додаткової угоди №1 від 22.02.2017 переважне право перед іншими особами на викуп об'єкта оренди орендар має за умови належного виконання своїх обов'язків за вказаним договором оренди.
Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1, 2.
Згідно з пунктом 28 додатку 1 до вищевказаного рішення Харківської міської ради вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади шляхом викупу ФОП Ерліхман Є.В.: нежитлового приміщення першого поверху в нежитловій будівлі розташованої за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-ж, літ."А-1", загальною площею 39.5 кв.м.
На виконання вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням комунального майна та приватизації з метою визначення вартості майна для приватизації шляхом викупу доручено суб'єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп'євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39.5 кв.м, літ. «А-1» за адресою: м.Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж, що знаходиться в оренді фізичної особи - підприємця.
Суб'єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп'євою І.Б. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №654/17 виданий Фондом державного майна 30.06.2017) на виконання Управління комунального майна та приватизації проведено обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху №6, 7, 8, 9, загальною площею 21,8 кв.м, літ."А-1" за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-Ж, станом на 30.09.2017.
Ринкова вартість об'єкта нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39.5 кв.м, літ."А-1", за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-Ж, складає 84643,00 грн без урахування ПДВ.
23.01.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Ерліхман Є.В. укладено договір купівлі-продажу №5539-В-С щодо передачі останньому у власність нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39.5 кв.м, літ."А-1", за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-Ж. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований у реєстрі за №208.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування пункту 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5539-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Єрліхманом Є.В., зобов'язання повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей, викупу.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, його виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Рішенням Харківської міської ради 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки» з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м.Харкова та поповнення бюджету м.Харкова, на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки (далі - Програма).
Відповідно до пункту 1.2 у Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.
Метою приватизації є, зокрема: підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2.1 Програми).
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2018 роки належать, зокрема: досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми, і тих об'єктів, приватизація яких почалася до набрання чинності цієї Програми (пункт 1.2.2 Програми).
Згідно з пунктом 1.4 Програми об'єктами приватизації, зокрема, є: окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).
Основними принципами індивідуальної приватизації є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта; індивідуальний підхід при підготовці об'єкта до приватизації та прийняття рішень про приватизацію; визначення економічної доцільності приватизації об'єкта (пункт 2.2 Програми).
Відповідно до пункту 3.3 Програми приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою.
Приватизація об'єктів здійснюється шляхом, зокрема: викупу, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну (пункт 3.4 Правил).
Згідно з пунктом 5.1 Програми ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початка ціна об'єкта приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Незалежна оцінка вартості майна з метою приватизації шляхом викупу проводиться суб'єктом оціночної діяльності на підставі договору, укладеного з орендарем (пункт 5.4 Програми).
Рішенням 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» Харківською міською радою вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У пункті 28 додатку до вказаного рішення визначено орендоване ФОП Єрліхманом Є.В. майно (а.с.56-57, том 1).
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права убачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ФОП Єрліхманом Є.В. здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №6379 від 25.10.2016 з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.02.2017 до цього договору.
Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 28 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення приватизації об'єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов'язані зі з'ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.
Слід зауважити, що абзацом першим пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).
Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення застосував положення пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000, в якому зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.
Керуючись ст.777 Цивільного кодексу України, ст.289 Господарського кодексу України, ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" суд першої інстанції зазначив, що даними нормами встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Дана норма є загальною, а Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є спеціальним, яким слід керуватися при продажу об'єктів приватизації.
Згідно з частиною 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Тобто, посилання місцевого господарського суду на частину 1 ст.289 Господарського кодексу України зроблено без урахування положень частини 4 цієї статті, які потрібно тлумачити в системному зв'язку.
Крім того, місцевий господарський суд не зауважив, що свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в якій визначний перелік підстав, які надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про додаткові гарантії для добросовісного орендаря є помилковим.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
Згідно з пунктом 8.1 зазначеного Порядку викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - у цьому випадку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачів на пункт 5.6 додаткової угоди №1 від 22.02.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.10.2016 №6379, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.01.2018 №5539-В-С колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.01.2018 №5539-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №4757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова», яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17.
Помилкове посилання позивача на статтю 228 Цивільного кодексу України не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки: по-перше, позивач у позові також визначає підставами для визнання договору недійсним статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України; по-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ФОП Єрліхмана Є.В. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення, колегія суддів зазначає, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.01.2018 №5539-В-С, яку задоволено судом апеляційної інстанції, тому дана вимога позивача також підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Скаржником не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Стосовно доводів Харківської міської ради про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, з урахуванням висновків ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати пункт 28 додатку 1 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.01.2018 №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Єрліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №208.
Зобов'язати ФОП Єрліхмана Євгена Віталійовича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ.«А-1» за адресою: м.Харків, вул.Академіка Проскури, 5-Ж.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.09.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова