вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/21929/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Пантелієнка В.О.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Михайлюченко О.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві (далі - Головне управління ДПС у м. Києві, скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 (повний текст складено 06.04.2020)
у справі № 910/21929/17(суддя Омельченко Л.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні транспортні системи"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентбудмаш"
про банкрутство
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 02.09.2020
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/21929/17 про банкрутство ТОВ "Рентбудмаш", серед іншого визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Козлова В.О.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 ТОВ "Рентбудмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Козлова В.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/21929/17:
- затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Рентбудмаш»;
- ліквідовано банкрута - ТОВ «Рентбудмаш», як юридичну особу у зв'язку з банкрутством;
- зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві зняти ТОВ «Рентбудмаш» з податкового обліку;
- провадження у справі № 910/21929/17 закрито.
Ключовими мотивами ухвали є:
- у ТОВ «Рентбудмаш» відсутні грошові кошти та майнові активи, за рахунок яких можливо було б здійснити задоволення вимог кредитора;
- ліквідатором банкрута вчинено усіх необхідних для пошуку та виявлення майна банкрута дій;
- складений ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс був погоджений рішенням комітету кредиторів на відповідних зборах, що мало місце 08.07.2019.
В силу положень ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) та ст. 255 ГПК України ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, відноситься до переліку процесуальних документів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції зазначає про наявність колізії між п. 17 ч. 1, ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 273 ГПК України в частині застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень КзПБ.
Відповідно до названих частин положень КзПБ Закон про банкрутство втрачає силу з моменту введення в дію КзПБ. КзПБ набрав чинності з 21.10.2019.
У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд усуває колізію шляхом застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) нового акту - КзПБ.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 та направити справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
Ключовими аргументами скарги є:
- ліквідатором не вжито всіх заходів з пошуку майна боржника, що призвело до незадоволення вимог кредиторів;
- зборами кредиторів від 08.07.2020 не затверджувався ліквідаційний баланс банкрута.
Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві.
Ключовим мотивом відзиву є:
- ліквідатором належним чином проведено ліквідаційну процедуру.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2020 справа № 910/21979/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Пантелієнко В.О., Верховець А.А.
Розпорядженням керівника апарату від 03.08.2020 у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 для розгляду справи №910/21979/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Верховець А.А., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/21929/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2020.
Розпорядженням керівника апарату від 31.08.2020 у зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у судовій справі № 910/21929/17 передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Яковлєв М.Л., .Пантелієнко В.О. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в м. Києві підлягає задоволенню.
Статтею 65 КзПБ передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.
Стаття 65 КзПБ кореспондується зі ст. 46 Закону про банкрутство, яка була чинна на час відкриття ліквідаційної процедури.
Нормами ст. ст. 61, 65 КзПБ визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі та вимоги до звіту ліквідатора.
За змістом наведених норм закону правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього КзПБ повноважень, повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, продажу майна боржника, проведення розрахунків з кредиторами за результатами такої діяльності суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.
Відповідно до судової практики, яка зазначена в постановах Верховного Суду у справі №927/1191/14 від 14.02.2018, у справі №904/5948/16 від 08.05.2018, у справі №905/2727/16 від 23.05.2018, у справі №904/4863/13 від 06.06.2018, дії ліквідатора мають бути направленні на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів й ліквідатор зобов'язаний вжити всіх заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника.
До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КзПБ, а також зобов'язання осіб, які відповідають за зобов'язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст. 213 ГК України).
До законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі банкрутства з вини цих осіб (ч. 2 ст. 61 КзПБ).
При цьому колегія суддів зазначає, що розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме - коли ліквідатор учинив дії в усій їх повноті й остання є безсумнівною для кредиторів. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (постанова ВС від 28.08.2018 у справі №927/1099/13). Тобто нез'ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в разі недостатності його майна є нездійснення ліквідатором усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова ВС від 12.09.2019 у справі №914/3812/15). Крім того, вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова ВС від 17.07.2019 у справі №903/636/17). Отже, без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.
З набранням законної сили 21.10.2019 КзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.
Колегія зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КзПБ, а ч.5. ст. 41 Закону про банкрутство аналогічна ч.2 ст. 61 КзПБ. Крім того, обов'язок ліквідатора у здійсненні всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника прямо передбачений у ст. 65 КзПБ.
Таким чином, до обов'язку ліквідатора входить здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення всіх активів боржника (шляхом застосування віндикаційного позову, визнання збиткових та заінтересованих угод недійсними, застосування субсидіарної відповідальністі до третіх осіб). При цьому ні в кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Проте, у даній справі ліквідатором Козловим В.О. не було зроблено нічого для пришвидшення задоволення вимог кредиторів. Жодного додаткового майнового активу боржника знайдено не було.
Так ліквідатором не використані можливості пред'явлення вимог до третіх осіб в порядку субсидіарної відповідальності; не визнано недійсними правочини, укладені боржником, хоча відповідно до КзПБ було збільшено період, за який можливо оскарження майнових дій боржника; не знайдено майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.
Також колегія судів зазначає, що на судові засідання до суду першої інстанції ліквідатор не з'являвся (див. протоколи судових засідань 19.03.18, 25.06.18, 10.09.18, 08.10.18, 26.11.18, 11.02.19, 06.05.19 та ін.).
Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що хоча ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 особисту явку арбітражного керуючого Козлова В.О. визнано обов'язковою, останній подав до суду клопотання про слухання справи без його участі та на судове засідання не з'явився.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012 господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Виходячи з вимог Закону про банкрутство / КзПБ, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Підсумовуючи наведене, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошук і виявлення майна, майнових прав, законних очікувань банкрута під час ліквідаційної процедури. При цьому, кількість запитів до відповідних органів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси, шляхом реалізації ліквідатором принципу повноти дій.
За таких обставин, беручи до уваги, що арбітражний керуючий Козлов В.О. активних дій по пошуку майна боржника не здійснював, хоча саме на нього законом покладено цей обов'язок, та самоусунувся від виконання своїх обов'язків, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції передчасно ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ТОВ «Рентбудмаш» та ліквідовано банкрута.
Отже, апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/21929/17 про закриття проваджнення у справі про банкруство, у зв'язку з затвердженнням звіту ліквідатора слід скасувати, а справу №910/21929/17 треба передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.
Крім того, колегія звертає увагу, що в порушення ч. 4 ст. 46 Закону про банкрутство судом першої інстанції, після передбачених Законом 12 місяців на проведення ліквідаційної процедури, не було замінено ліквідатора, хоча останнім не було виявлено та повернуто будь-яких активів боржника.
Тому при продовженні розгляду справи, суду першої інстанції слід замінити ліквідатора боржника, керуючись нормами ст. 28 КзПБ, оскільки ліквідатор Козлов В.О. не виявив будь-якого майна (майнового права, законного очікування) (ч. 4 ст. 65 КзПБ).
Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, на яку суд першої інстанції уваги не звернув.
Апеляційний суд погоджується з аргументами апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, що ліквідатором не вжито всіх заходів з пошуку майна боржника.
Посилання ліквідатора Козлова В.О. у відзиві на те, що ним належним чином проведено ліквідаційну процедуру спростовуються зазначеним вище.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/21929/17 скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/21929/17 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/21929/17 скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.
3. Справу №910/21929/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Яковлєв
повний текст складено 04.09.2020