Справа№938/321/20
Провадження № 2/938/161/20
04 вересня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та присудження аліментів за минулий період, -
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог в судовому засіданні, просить стягнути аліменти на утримання дітей та дружини за минулий період з часу розірвання шлюбу, а саме з березня 2017 року по липень 2020 року в сумі 159000 гривень та аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 4000,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що в шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними розірвано рішенням суду від 14.03.2017. Після розірвання шлюбу, в березні 2017 року вона звернулася з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання дітей та утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трирічного віку. У зв'язку з домовленістю між ними про те, що відповідач добровільно буде сплачувати аліменти, вона подала до суду заяву про залишення позову без розгляду. Однак, відповідач не дотримує взятих на себе зобов'язань, з часу розірвання шлюбу аліменти на утримання дітей не сплачує. Вона усно зверталася до нього та нагадувала йому про виконання свого обов'язку, однак відповідач не реагував. Вона з дітьми переїхала на проживання до Одеської області, самостійно забезпечує дітям мінімальний достаток та утримує їх. Відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання дітей, будь якої матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає, хоча має змогу таку надавати, так як займається підприємницькою діяльністю, а тому просить стягувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 4000 гривень щомісячно на кожну дитину та аліменти на утримання дітей та дружини за минулий період з часу розірвання шлюбу 14.03.2017 в сумі 159000 гривень.
Ухвалою суду від 06.08.2020 було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві, додатково вказала, що відповідач кілька разів на рік приїджав до дітей, купляв їм дещо, однак куплені ним продукти та іграшки не взмозі забезпечити нормальні умови проживання дітей. Всі витрати по їх утриманні вона несе самостійно, відповідч не цікавився в неї, що потрібно дітям, спілкувався виключно з дітьми. Вважає, що оскільки вона вже зверталася з позовом про стягнення аліментів до суду, однак у зв'язку з домовленістю з відповідачем про добровільну сплату аліментів, залишила такий без розгляду та з урахуванням того, що відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань, вона має право на стягнення аліментів за минулий період. В ході судового розгляду вона уточнила свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей та на її утримання за минулий період, починаючи з часу розірвання шлюбу 14.03.2017 в загальній сумі 159000 гривень, а також стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі заявленому в позовній заяві в сумі по 4000 гривень щомісячно.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі, а саме вказав, що з урахуванням його фінансового становища, він готовий взяти на себе зобов'язання із сплати аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2100 гривень щомісячно. Щодо стягнення аліментів за минулий період заперечив, зазначив, що дійсно, вони з позивачем домовилися про те, що він в добровільному порядку буде сплачувати аліменти на утримання дітей, що він і робив. Зокрема, кожного року, хоча б два, три рази він їздив по місцю проживання дітей до Одеської області, проживав там та проводив час з дітьми, купляв їм все те, що вони хотіли. Безпосередньо з позивачем він не спілкувався, оскільки вона категорично не виходила з ним на зв'язок, про потреби дітей він дізнавався від старшого сина ОСОБА_5 . При цьому, будь-яких претензій позивач за весь час до нього не заявляла. Просить в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює рішення про наступне.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З врахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
У відповідності до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Законом передбачена рівність такого обов'язку.
З врахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3-4)
Неповнолітні діти проживають з матір'ю ОСОБА_1 , дані обставини не заперечуються відповідачем по справі.
В той же час позивач зазначає, що відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає, хоча має змогу таку допомогу надавати, так як займається туристичною діяльністю, інших утриманців не має, а тому просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 4000,00 гривень на кожну дитину.
Суд приймає до уваги доводи відповідача з приводу добровільного надання ним допомоги своїм дітям, проте, на сьогоднішній день між ним та позивачкою виник спір з приводу розміру такої допомоги, а відтак суд переконаний, що позивачка потребує допомоги на утримання дітей, а відповідач зобов'язаний їй таку допомогу надавати. А тому, з врахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей є підставною та підлягає задоволенню.
При визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з наступного.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2037-VIII від 17.05.2017 р.), при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За частинами першою, другою статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який підлягає індексації відповідно до закону.
При визначенні розміру аліментів, суд враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, те, що відповідач є здоровою та працездатною людиною, інших аліментних зобов'язань не має, позов в частині сплати аліментів на утримання дітей визнав та виходячи з визначеного законодавством рівного обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, приходить до висновку про те, що слід визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2100,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що з врахуванням наданої допомоги матір'ю дітей, забезпечить їм, належні умови для існування, повноцінного розвитку та належних умов проживання, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Разом з тим, суд приходить до переконання про те, що визначення позивачкою розміру аліментів на дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 4000,00 гривень щомісячно є безпідставними, оскільки позивачем не підтверджено відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України жодними належними та допустимими доказами наявності у відповідача доходів, що здатні забезпечити виплату ним аліментів у запропонованому позивачкою розмірі.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей та дружини за минулий період з часу розірвання шлюбу, а саме березня 2017 року по липень 2020 року в сумі 159000 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
У даному випадку, ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Матеріали справи не містять доказів та позивач в судовому засіданні не навела, що нею вживалися до подачі позову до суду, належні заходи щодо одержання аліментів з відповідача, та що відповідач ухилявся від сплати аліментів в розумінні ч.2 ст.191 СК України. А тому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити за його безпідставністю.
При цьому, посилання позивача на факт подання нею позову до суду про стягнення аліментів на утримання дітей та на її утримання як дружини в 2017 році, як доказ вжиття нею заходів щодо одержання аліментів, суд не бере до уваги, оскільки така позовна заява, на підставі її заяви, згідно ухвали суду від 10.04.2017 була залишена без розгляду. Інших заходів щодо стягнення з відповідача аліментів, позивач не вживала. В той же час, в судовому засіданні сторони підтвердили, що весь період з часу розірвання шлюбу не спілкувалися.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача в рахунок держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі, в розмірі по 2100 гривень 00 копійок (дві тисячі сто гривень нуль копійок) на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 23 червня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі, в межах суми платежу за один місяць, в розмірі по 2100 гривень 00 копійок (дві тисячі сто гривень нуль копійок) на кожну дитину.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, присілок Малий Затінок , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2020 року.
Суддя: Бучинський А.Б.