195/1390/20
1-кс/195/393/20
іменем України
03.09.2020 року смт.Томаківка Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна, по кримінальному провадженню № 12020040590000331 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.242 КК України, відомості про який 01.09.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ,
Слідчий Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженого з повноважним прокурором, у якому просить накласти арешт на майно визнане речовим доказом у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження на автомобіль ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вилучений в ході огляду місця події від 01.09.2020 року, який належить ОСОБА_5 та перебуває в користуванні ОСОБА_6 та який знаходиться на території Томаківського ВП.
Необхідність накладення арешту обґрунтовує тим, що слідчим відділенням Томаківського ВП НВП ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040590000331 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.242 КК України, відомості про який 01.09.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.09.2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись біля території домоволодіння АДРЕСА_1 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
01.09.2020 року відповідно ст. 214 КПК України, слідчим СВ Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості розташованої біля домоволодіння АДРЕСА_1 , де був встановлений транспортний засіб ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору.
За результатами проведеного огляду місця події, слідчим тимчасово вилучено транспортний засіб ГАЗ реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору
Рішення про тимчасове вилучення транспортного засобу - автомобіля ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 167 КПК України є достатньо підстав вважати, що він використаний, як засіб чи знаряддя вчинення злочину та зберіг на собі сліди злочину (п.1 ч.1 ст.167 КПК України) прийнято слідчим після проведення огляду. Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
На момент проведення огляду та тимчасового вилучення, вказане майно (транспортний засіб) згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 перебуває у володінні ОСОБА_5 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), але фактично перебуває у користуванні ОСОБА_6 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору, належить ОСОБА_5 .
Після проведення огляду та внесенням відповідних відомостей до ЄРДР, 01.09.2020 слідчим винесено постанову про залучення в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12020040590000331 транспортний засіб -автомобіль ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору.
Досудовим розслідуванням встановлено, що вилучений транспортний засіб - автомобіль ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 » білого кольору - був знаряддям вчинення злочину, тобто використовувався для вчинення опору працівникам поліції.
Крім того, з метою встановлення інших речових доказів та їх належного процесуального вилучення, необхідно провести детальний обшук автомобіля ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_2 , що стане можливим після накладення арешту на автомобіль.
У загальному підсумку, реалізація ризиків вказаних дій призведе до зміни слідової картини, яку зберігає на собі вищезазначене майно, визнане речовими доказами у провадженні, неможливості досягнення мети кримінального провадження в наступному.
Внаслідок вжиття такого заходу забезпечення буде досягнуто мети його застосування, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, що матимуть на меті ухилення від притягнення до визначеної законом відповідальності.
Правова підстава арешту майна (ч.2 ст.170 КПК України): збереження речових доказів.
В судовому засіданні прокурор підтримує клопотання про арешт майна.
Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши прокурора, перевіривши матеріали досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність накладення арешту на майно виходячи з наступних обставин справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону),- арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий довів, що в даному випадку, підставами для залучення вказаного майна послугувало те, що арешт даного майна, яке є об'єктом матеріального світу, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме могли бути знаряддям вчинення злочину, зберегти на собі його сліди, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів. Адже арешт майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, та процесуального статусу останнього.
Обставини встановлені під час досудового розслідування вказують на те, що існують підстави вважати, що незастосування заборони користування вказаним майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, продовження використання їх у протиправний спосіб та неможливість іншими шляхами, окрім застосування арешту забезпечити незмінність слідової картини на них.
Внаслідок вжиття такого заходу забезпечення буде досягнута мета його застосування, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, або ухилення від притягнення до визначеної законом відповідальності причетних до злочину осіб.
Таким чином слідчий довів, що майно, на яке просить накласти арешт відповідає критеріям наведеним у ст. 167 КПК України, тому накладення арешту на безпосередній об'єкт злочину є доцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -
Клопотання слідчого Томаківського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на майно визнане речовим доказом у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження на автомобіль ГАЗ-2410 реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вилучений в ході огляду місця події від 01.09.2020 року, який належить ОСОБА_5 та перебуває в користуванні ОСОБА_6 та який знаходиться на території Томаківського ВП НВП.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
03.09.2020