Справа № 192/1379/20
Провадження № 1-кп/192/150/20
Іменем України
"07" вересня 2020 р. смт. Солоне
Солонянський районний суд Дніпропетровської обл.
головуючий-суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне кримінальне провадження № 192/1379/20, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2020 за № 12020040570000420, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не військовозобов'язаного, освіта середня-спеціальна, раніше судимого:
-27 листопада 1995 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 81 ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
-11 березня 1998 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145, ст. 17 ст. 42, ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі. Звільнений 23.07.2001 року по закінченню строку відбування покарання;
-16 квітня 2002 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 3 ст. 185, ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-13 грудня 2006 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ст. 297 КК України до 6 місяців арешту. Звільнений 13.06.2007 року по закінченню строку відбування покарання;
-21 січня 2008 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-08 травня 2008 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1,4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 15.10.2011 року умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину строку 2 місяці 15 днів;
-10 жовтня 2013 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122, ст. 75, ст. 76 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;
-04 березня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ст. ст. 71,72 КК України до 2 років 25 днів обмеження волі;
-15 червня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців; ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 виправлено описку у призначенні покарання шляхом складання вироків "до 2 років 25 днів обмеження волі";
- 22 січня 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком один рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.185 КК України,
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_6 ОСОБА_7 ;
захисту - обвинувачений ОСОБА_4
учасник провадження - потерпіла ОСОБА_8 (подала заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності), -
з участю прокурора та обвинуваченого, -
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим 15.06.2015 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; звільнений 21.02.2017 по відбуттю строку покарання; а також будучи засудженим 22.01.2020 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_4 05.08.2020 приблизно о 14:00 годині прийшов на територію подвір'я будинку АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення майна із території вказаного подвір'я. Реалізовуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_8 та інших сторонніх осіб, 05.08.2020 приблизно о 14:05 годині, підійшов до дерев'яного столу, який розташований на території вказаного подвір'я, та шляхом вільного доступу, умисно:, таємно, повторно, з корисливих мотивів викрав мобільний телефон «HONOR 7S» Імеі 1: НОМЕР_1 , Імеі 2: НОМЕР_2 , вартістю 2316 гривень 67 копійок, що належать ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на суму 2316 гривень 67 копійок. Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину, утримуючи при собі викрадений мобільний телефон втік.
Відтак, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та надав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. Ствердив, що працює неофіційно, грошей на проживання йому не хватає. Крадіжку вчинив свідомо. Зазначив, що розкаюється у вчиненному, та в майбутньому буде вести законослухняний образ життя.
Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності.
З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються з урахуванням поданої заяви, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, надав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.
Відтак дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, т.я. він вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.
При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч.2 ст.50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого злочину, який згідно із ст.12 КК України, є нетяжким проти власності; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий та вчинив злочин під час дії іспитового строку, його вік, є неодруженим офіційно, офіційно не працює; має на утриманні сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків; хронічними захворюваннями не страждає; під наглядом в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває; згідно з наданою характеристикою стороною обвинувачення за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується негативно; пом'якшуючою вину обставиною суд визнає щире каяття у вчиненому злочині та сприяння слідству при досудовому розслідуванні, обтяжуючою вину обставиною суд визнає рецидив злочинів; приймаючи до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, за якою ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як високі; - відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за можливе досягти мети попередження злочинів та виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та дійшов висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у своїй сукупності покарання - обмеження волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим злочинів у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь, в мінімальних межах мінімальної санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, а саме ч.2 ст.185 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року за ч.1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі, суд вважає що при визначенні остаточного строку покарання за сукупністю вироків, на підставі ч.1,4 ст. 70 КК України, слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленого для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи перелічені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.
Так описані вище дані про особу обвинуваченого та визнання ним вини дають лише підстави для призначення покарання у вигляді обмеження волі у мінімальних його межах, передбачених санкцією статті, а не застосування ст.69 КК України.
Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його тримання в умовах ізоляції.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, не повязане з позбавленням волі з урахуванням приписів ст. 70, 72 КК України з розрахунко попереднього увязнення - один день попереднього увязнення - два дні обмеження волі.
Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов'язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Речовий доказ: мобільний телефон «HONOR 7S» Імеі 1: НОМЕР_1 , Імеі 2: НОМЕР_2 (постанова старшого слідчого Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 06.08.2020), який переданий на зберігання потерпілій відповідно до розписки, - слід залишити по приналежності.
Процесуальні витрати по справі за проведення судово-товарознавчої експертизи - висновок експерта №2587 від 06.08.2020 - складають 150 гривень 00 копійок і підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.2 ст.185 КК України - обмеження волі на строк 2 (два) роки та 1 (один) місяць.
На підставі ч.1, 4 ст. 70 КК України, за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2020 року більш суворим, призначеним цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затриманння - 07.08.2020 року, зарахувавши йому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України період попереднього ув'язнення з 07.08.2020 року по 07.09.2020 року та з 07.09.2020 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи - висновок експерта №2587 від 06.08.2020 - у сумі 150 (сто пятдесят) гривень 00 копійок.
Речовий доказ: - мобільний телефон «HONOR 7S» Імеі 1: НОМЕР_1 , Імеі 2: НОМЕР_2 (постанова старшого слідчого Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 06.08.2020 про визнання речовими доказами), який переданий на зберігання потерпілій відповідно до розписки, - залишити ОСОБА_8 .
Дію запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в закону силу, але не довше 05 листопада 2020 року, розмір застави попередньо визначений, залишити без змін.
Матеріали кримінального провадження зберігати разом з обвинувальним актом в суді.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1