Справа № 206/1886/20
Провадження № 2/206/673/20
26 серпня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська
в складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
за участю:
секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернулася до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини, в якій зазначила, що позивач протягом 1 року перебувала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У період їх спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 . З батьком дитини ОСОБА_4 подружнє життя не склалося, оскільки він безвідповідальний та не зрілий, сторони періодично сварилися через недотримання відповідачем обіцянок, схильність до самознищення (він палить з раннього віку, зловживає спиртними напоями, не має чітких планів та бажання розвиватися, тішить себе тим, що він не бомж та не останній п'яниця, забагато щоденно грає в комп'ютерні ігри з агресивним підтекстом, лається, не слідкує за своїм харчування та станом здоров'я), лінивий та дуже не охайний. До дитини особливих батьківськи почуттів відповідач також не проявляв, перший раз побачив доньку лише в 3 місяці. Відповідач свої батьківські обов'язки виконує не в повному обсязі, навідує дитину вкрай рідко, добровільно не допомагав матеріально і почав виплачувати аліменти лише після отримання судового наказу про стягненню аліментів. Більш того, всі спроби позивача обговорити питання організації та забезпечення гідного рівня життя дитини (оплата харчування, одягу, книжок та розвиваючих іграшок, оздоровчих та освітніх програм) закінчувались сваркою та чіткою відмовою відповідача брати на себе будь-які зобов'язання та витрати. На сьогоднішній день, визначення місця проживання дитини є актуальною великою проблемою для позивача, оскільки відповідач разом із своєю матір'ю неодноразово наголошували, що мають намір забрати ОСОБА_5 до себе, оскільки жодне рішення на визначення місця проживання дитини відсутнє. Всі спроби позивача досягти домовленостей в цьому питанні закінчувались конфліктом та погрозами на адресу позивача. Через постійні погрози вона навіть зверталась до правоохоронних органів з метою захистити себе та свою дитину. Мати позивача була вимушена звернутись до правоохоронних органів через постійні переслідування та погрози з боку відповідача та членів його родини, адже вони приходили до неї на роботу із безпідставними сварками, на прохання припинити погрози - не реагували. Незважаючи на всі спроби досягти цивілізованого порозуміння, конфлікт та переслідування продовжується рік. Позивач офіційно працевлаштована та отримую заробітну платню, достатню для забезпечення своїх потреб та потреб дитини, Вравара відвідує дитячий садок. Крім того, позивач має у приватній власності частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Саме в цій квартирі вона з дитиною зареєстровані та проживають. За місцем реєстрації позивача та дитини, а саме: АДРЕСА_1 з народження дитина отримує медичні послуги. Картка заповнена, щеплення всі зроблені, медична декларація підписана з цим же лікарем на позивача і на дитину. Позивач має довідки від цього ж лікаря про те, що дитина знаходиться під наглядом в амбулаторії № 1 за місцем реєстрації з 16.06.2016 по теперішній час. Кімната дитини повністю облаштована, дитина забезпечена всім необхідним - одяг, іграшки, меблі, взуття, харчується збалансовано, відвідує розвиваючі заняття. Варвара весела та добра дівчинка, яка має тісний контакт з позивачем, адже з народження виключно позивач опікувалась дитиною. Відповідач по справі, навпаки, офіційно не працює, постійного місця роботи не має, не займається та не цікавиться долею доньки. Батько дитини не може надати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних умов для проживання ОСОБА_5 , оскільки відповідач проживає разом із своїми батьками в половині будинку, не маючи там жодних майнових прав. Будівля частково не добудована вже тривалий час, на вході - небезпечні сходи, впавши з яких, 4-річна дитина може дуже серйозно травмуватися. З одного боку будівлі - півтораметрове урвище без огорожі, а з іншого - відкритий шлях до залізничної колії (ділянка без огорожі). ОСОБА_5 активна та розвинена дитина, тому батько, який постійно зайнятий комп'ютерними іграми, бабуся зі слабким здоров'ям (не може працювати) та дідусь, який зловживає спиртними напоями та палить у будинку не зможуть слідкувати за нею. Відповідач знаходиться під впливом волі батьків, залежить від них матеріально. Дитина проживає з позивачем, однак її батько неодноразово наголошував, що буде мститися позивачу за невдалі стосунки і відбере доньку. Крім того, бабуся ОСОБА_5 вже неодноразово навідувала її у дитячому садочку без відома позивача, тому позивач взагалі хвилюється за безпеку її дитини. В зв'язку із чим, позивач просить визнати місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем (матір'ю ОСОБА_1 ) (а.с. 1-5).
Не погоджуючись із заявленими вимогами, відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що дійсно, з позивачем по справі певний час вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , яка наразі проживає разом з її матір'ю ОСОБА_1 , оскільки спільне проживання з позивачем не склалося. Так, в позовній заяві зазначено, що відповдач нібито неодноразово наголошував на тому, що має намір забрати ОСОБА_5 до себе, оскільки жодне рішення про місце проживання дитини відсутнє, при цьому відповідач ніколи, жодним чином не заперечував та не заперечує щодо проживання доньки з позивачем. Жодних дій, направлених на те, щоб дитина проживала з відповідачем, а не з позивачем, він не вчиняв. Позивач також не надає жодних доказів на підтвердження таких обставин, тобто доказів наявності спору взагалі. Дійсно, з позивачем вони не можуть дійти згоди щодо його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, оскільки позивач чинить йому такі перешкоди, проте це жодним чином не стосується місця проживання дитини та даний спір буде вирішуватися окремо. Відповідач просить суд критично поставитись до долучених позивачем копій талонів-повідомлень № 27692 та № 27691, оскільки такі талони не містять інформації щодо предмету спору та предмету доказування. Більш того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо результатів розгляду правоохоронними органами звернень заявниці. Посилання позивача на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/8785/19, де вирішувався спір між його матір'ю, яка доводиться бабусею ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про усунення перешкод бабусі у спілкуванні з онукою, знову ж таки не має жодного відношення до предмету доказування у справі про місце проживання дитини. Мати відповідача має особисте немайнове право на спілкування із онукою та приймати участь у її вихованні, і зверталася до суду за захистом таких прав. Не відповідають дійсності, також обставини, що відповідач нібито виконує батьківські обов'язки не в повному обсязі, навідує дитину вкрай рідко, добровільно не допомагав матеріально і почав виплачувати аліменти лише після отримання судового наказу про стягнення аліментів і т.д. Так, судовим наказом стягуються з відповідача аліменти на утримання донька ОСОБА_5 , яке він виконує повністю, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Разом з тим, він завжди, зокрема, і до видання зазначеного судового наказу, приймав участь в матеріальному забезпеченні дитини. Щодо не систематичного відвідування його доньки, то позивач чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим відповідач має намір вирішувати такий спір окремо, сподіваючись все ж таки на досудове його врегулювання. Позивач, звертаючись із даним завідомо необґрунтованим позовом про визначення місця проживання дитини, на думку відповідача, просто бажає таким чином з'ясувати стосунки виключно з відповідачем, про що також свідчать образливі, нічим не підтверджені висловлювання на його адресу. Отже, враховуючи вищевикладене, з урахуванням того факту, що відповідач ніколи, жодним чином не заперечував та не заперечує щодо проживання їх доньки з позивачем, а позивач жодними належними та допустимими доказами не підтвердив взагалі наявність спору між сторонами, тому такі позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с. 38-41).
Позивачем було подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно змісту якого остання зазначила, що свої обов'язки по забезпеченню дитини відповідач не виконував до призначення аліментів. Бабуся дитини ОСОБА_6 хоче її виховувати, а батько хоче не визначати місце проживання дитини з позивачем для збереження за собою повного юридичного права забрати дитину із дитячого садочку та не повернути додому. Бабуся дитини ОСОБА_6 намагалася викрасти дитину. Позивач не заперечує аби дитина спілкувалася з батьком. В зв'язку із чим, позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 56-61).
Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту якого останній зазначив, що спір про місце проживання дитини не існує, жодних доказів наявності спору позивач також не надає. Дійсно бабуся дитини хоче виховувати онуку, про що є відповідне рішення суду. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. В зв'язку із чим, відповідач просив ухвалити рішення виходячи з найкращого забезпечення інтересів дитини (а.с. 86-89).
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи, повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явився.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
30.04.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-29).
25.05.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21.07.2020 (а.с. 33).
10.07.2020 на адресу суду надійшов відзив позивача на позову заяву з додатками (а.с. 38-44).
21.07.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 04.08.2020 (а.с. 45).
30.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву позивача з додатками (а.с. 56-82).
04.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.08.2020 (а.с. 49-50).
06.08.2020 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив з додатками (а.с. 86-95).
17.08.2020 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів з додатками та про залучення особи до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 97-105).
18.08.2020 позивачем подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів з додатками (а.с. 106-108).
26.08.2020 закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та проведено розгляд справи по суті, під час якого заслухано позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
26.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та докази відхилені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками дитини записано позивача та відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 05.07.2016 Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серія НОМЕР_1 (а.с. 7).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 21.05.2017, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно копії паспорта позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, остання також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
Згідно копії довідки КНП «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 11» ДМР від 10.12.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться під наглядом в даному закладі з 16.06.2016 по теперішній час (а.с. 11).
Відповідно до декларацій № 0001-2Н0Н-ЕК00 та № 0001-5982-ЕК00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, щодо позивача та її дитини ОСОБА_3 , надавачем первинної медичної допомоги є КНП «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 11» ДМР, лікар ОСОБА_7 (а.с. 12-13).
Згідно копії листа ПрАТ «ВФ Україна» від 18.02.2020, ОСОБА_1 є працівником підприємства з 11.03.2013 і по теперішній час та обіймає посаду - Експерт з навчання персоналу 2 категорії (а.с. 15).
Відповідно до копії характеристики виданої ПрАТ «ВФ Україна» від 16.12.2019, ОСОБА_1 працює в ПрАТ «ВФ Україна» експертом з навчання 2 категорії починаючи з березня 2013 року, є відповідальною, ініціативною співробітницею, що сумлінно виконує свої прямі обов'язки. ОСОБА_1 характеризується, як дуже чесна, доброзичлива та приємна в спілкуванні людина, що «завжди допоможе», користується повагою колег, за весь час роботи жодних доган не отримувала. Вона цінує соціальні та родинні зв'язки, в роботі наводить багато прикладів з власного досвіду спілкування з дочкою (а.с. 14).
Згідно довідки ПрАТ «ВФ Україна» від 19.02.2020, дохід ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 по 31.01.2020 включно складає 62605,48 грн. (а.с. 16).
Відповідно до довідки КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 348» ДМР від 10.12.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 348» ДМР, групу № 4 з 01.07.2019 по теперішній час. За вищезазначений період батько та його родичі не приймали участі у вихованні дитини (а.с. 17).
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 30.11.2007 та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17621995 від 05.02.2008, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності з іншими її родичами по ј частки кожен (а.с. 18-20).
Згідно копії судового наказу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2019 по справі № 199/3954/19, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 16.05.2019 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21).
Відповідно до копій талонів-повідомлень єдиного обліку № 27691 та № 27691 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 просили вжити заходів до колишнього співмешканця, який систематично погрожує заявниці (а.с. 22-23).
Як вбачається із копії відповідей № 1055579406 від 12.08.2019 на запит № 61973149 від 12.08.2019 до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та № 1055575651 від 12.08.2019 на запит № 61973148 від 12.08.2019 до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії, за параметрами запиту: ОСОБА_2 - інформації не знайдено (а.с. 24-25).
Як вбачається із копії відповідей № 1055713062 від 13.08.2019 на запит № 61973162 від 12.08.2019 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, за параметрами запиту РНОКПП: НОМЕР_3 - платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває (а.с. 26).
Як вбачається із копії відповідей № 1055815415 від 14.08.2019 на запит № 61973163 від 12.08.2019 до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, за параметрами запиту: ОСОБА_2 - інформація відсутня (а.с. 27).
Також щодо ОСОБА_2 відсутня інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджується копією витягу № 177924990 від 19.08.2019 (а.с. 28).
Згідно копії квитанцій та копії довідки-розрахунку заборгованості за с/н № 199/3954/19 від 25.07.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , останній справно сплачує аліменти та станом на червень 2020 року заборгованості не має (а.с. 42-43).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 22.07.2020, остання зверталася до начальника управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради щодо здійснення виходу за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення факту проживання за адресою реєстрації її дочки ОСОБА_3 (а.с. 81).
Так, згідно копії акту обстеження умов проживання від 10.08.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , умови для виховання та розвитку задовільні, мати ОСОБА_1 приділяє багато часу та уваги навчанню та розвитку дитини (а.с. 98).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2020 по справі № 199/8785/19 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод бабусі у спілкуванні з онукою, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у спілкуванні і у вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визначено способи участі ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 до 19.00 годин за відсутності матері дитини - ОСОБА_1 за місцем свого проживання з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів у м. Дніпрі, за умови задовільного стану здоров'я дитини, з повідомленням матері дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку (а.с. 103-105).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.07.2020 по справі № 199/8785/19 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2020 по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод бабусі у спілкуванні з онукою залишено без змін (а.с. 90-94).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2, 3 ст. 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
В той же час, згідно ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Так, у своїй ухвалі від 14.02.2019 Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №9901/43/19 (П/9901/43/19) зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним, а отже, належним доказом у справі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 р. у справі №226/1204/18, від 04.12.2018 р. у справі №2340/3060/18, від 23.11.2018 р. у справі №813/1368/18, від 14.12.2018 р. у справі №804/3580/18. Отже, як оригінал, так і копія електронного документа обов'язково мають бути засвідченні ЕЦП.
Відтак, судом відхиляються, як неналежні та недопустимі докази надані позивачем паперові копії її переписки з відповідачем, оскільки вони подані в порушення вимог подання електронних доказів та за своїм змістом не стосуються предмету доказування (а.с. 63-73).
Також, суд критично ставиться до наданих позивачем копій талонів-повідомлень єдиного обліку № 27691 та № 27691 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 22-23), згідно яких ОСОБА_8 та ОСОБА_1 просили вжити заходів до колишнього співмешканця, який систематично погрожує заявниці, оскільки вони за своїм змістом не стосуються предмету доказування та не є достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Так, ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частинами 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частинами 4, 5 ст. 161 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
У відповідності до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
В той же час, Велика Палата ВС відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Так, дійсно з наданих позивачем доказів вбачається, що вона, як мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконує свої батьківські обов'язки належним чином та в повному обсязі. За адресою: АДРЕСА_1 умови для виховання та розвитку задовільні, позивач приділяє багато часу та уваги навчанню та розвитку дитини.
В той же час, судом відхиляються доводи позивача, що відповдач нібито неодноразово наголошував на тому, що має намір забрати дитину до себе, оскільки такі твердження позивача є лише її суб'єктивною думкою та не підтверджуються жодними наявними у матеріалах справи доказами.
Навпаки у своєму відзиві та запереченні на відповідь на відзив відповідач жодним чином не заперечував та не заперечує щодо проживання доньки з позивачем. Жодних доказів щодо вчинення ним дій, направлених на те, щоб дитина проживала з ним, а не з позивачем, суду не надано.
Відтак, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження таких обставин, що сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитината доказів наявності спору взагалі.
Так, дійсно, сторони не можуть дійти згоди щодо участі сім'ї відповідача у вихованні дитини та спілкуванні з нею, оскільки позивач на думку відповідача чинить йому такі перешкоди, проте це жодним чином не стосується місця проживання дитини та згідно своєї позиції відповідач зазначив, що даний спір буде вирішуватися окремо.
Окрім цього, судом відхиляються доводи позивача, щодо того, що ОСОБА_6 , яка є бабусею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має намір забрати дитину та більше не повернути її додому, оскільки ОСОБА_6 , яка є бабусею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має особисте немайнове право на спілкування із внучкою та приймати участь у її вихованні, крім того таке її право встановлено закрема рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2020 по справі № 199/8785/19.
Вищезазначене рішення суду навпаки підтверджує перешкоджання з боку позивача у спілкуванні з дитиною родичів відповідача.
Доводи позивача в обґрунтування позовних вимог фактично зводяться до особистої неприязні та образ позивача до відповідача та не підтверджуються жодним доказом.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням встановлених обставин, діючи передусім в інтересах дитини, а також, не доведення зі сторони позивача обставин викладених у позовній заяві, зокрема щодо негативної поведінки відповідача, а також з огляду на реєстрацію та постійне проживання дитини з матір'ю, яка її виховує та відсутності заперечень батька дитини щодо її проживання з матір'ю, приходить до обґрунтованого висновку, щодо відсутності спору між сторонами, відтак і підстав для задоволення позову.
В той же час, суд звертає увагу позивача, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини - ч. 1 ст. 153, ч. 3 ст. 157 СК України.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до обгрунтованого, що у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 19, 160, 161 СК України, ст. 8, 11, 12 Законом України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради (місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31, ЄДРПОУ 34734570) про визначення місця проживання дитини - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 04.09.2020.
Головуючий суддя: К.С. Маштак