Справа №463/2268/20
Провадження №1-кс/463/1391/20
про відмову в задоволенні скарги
04 вересня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за її заявою, -
встановив:
Скаржник ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене суддею Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ст.375 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 26.02.2020 року.
Скаргу мотивує тим, що 26.022020 року нею подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, заяву про вчинення суддею Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбачене ст.375 КК України. Однак, уповноважена особа територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в порушення вимог ст.214 КПК України протягом 24 годин, з моменту отримання заяви, питання про внесення в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення не вирішив. А тому скаржник звернувся до суду зі скаргою, яку просить задоволити.
Скаржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали в повному обсязі з підстав, передбачених в скарзі. Просили таку задоволити.
Представник територіального управління Державного бюро розслідувань в м.Львові в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. В силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухвши скаржника та його представника, дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1ст.303 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржена заявником, представником заявника, потерпілим або його представником.
Відповідно до вимог ст. 214 КПК України, Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно п.1 розділу 3 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України;
Тобто, законодавцем чітко встановлено часові межі, протягом яких заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення мають бути внесені до ЄРДР, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання відповідної заяви чи повідомлення.
Судом встановлено, що 26.022020 року ОСОБА_3 подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, заяву про вчинення суддею Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбачене ст.375 КК України.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про вчинене кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року за №7-р/2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України.
Доходячи висновку, що стаття 375 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України Конституційний Суд України виходив із того, що в статті 375 Кодексу не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. Формулювання диспозиції статті 375 Кодексу допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб'єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є "неправосудним" (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням). Кримінальний закон (стаття 375 Кодексу) має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. Це є гарантією здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист.
Вказаним рішенням Коституційний Суд України висловив загальний принцип права, згідно якого ст.375 КК України визнано неконституційною.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 5 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 .
Аналіз обставин справи свідчить про те, що скаржником недоведено мотивованості подачі такої скарги та формально зазначено про невиконання слідчим ст.214 КПК України.
А тому в задоволенні скарги відмовляє.
Керуючись вимогами статей 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за її заявою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.395 КПК України.
Слідчий суддя: ОСОБА_1