Справа №463/2793/20
Провадження №1-кс/463/1664/20
про відмову в задоволенні скарги
03 вересня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 від 12 березня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №42017210000000040 від 17.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, -
встановив:
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 від 12 березня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №42017210000000040 від 17.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України. Просить таку скасувати та зобов'язати слідчого залучити його, як потерпілого, до кримінального провадження.
Скаргу мотивує тим, що слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017210000000040 від 17.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, розпочатому по факту постановлення суддею Тернопільського міськрайонного суду Ю. Дзюбанівським завідомо неправосудної ухвали. Скаржник ОСОБА_3 вважає, що внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення йому було спричинено, як матеріальну, так і моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок такого неправосудного рішення він змушений на даний час додатково витрачати грошові кошти щодо захисту своїх прав щодо рейдерського захоплення його земельної ділянки, що в свою чергу позбавляє його права на повноцінне життя та зумовлює постійну участь в судових засіданнях щодо відстоювання своїх прав та інтересів. Це в свою чергу призводить до нераціонального використання як особистого, так і робочого часу. Крім того, спричинено у моральну шкоду у вигляді душевного болю та зневіри до судової системи. У зв'язку із чим ОСОБА_3 скерував 09.03.2020 року слідчому клопотання про визнання його потерпілим. В порушення вимог ст.55 КПК України, слідчим відмовлено у визнанні скаржника потерпілим. Зазначені дії слідчого скаржник вважає незаконними, а тому звернувся до суду із скаргою, яку просить задоволити.
Скаржник в судове засідання з розгляду даної скарги не з'явився, про дату та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові в судове засідання з розгляду даної скарги не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Неявка слідчого відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скраги.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Згідно з п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Разом з цим у відповідності до ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Судом встановлено, що слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017210000000040 від 17.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, розпочатому по факту постановлення суддею Тернопільського міськрайонного суду Ю. Дзюбанівським завідомо неправосудної ухвали.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року за №7-р/2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України.
Доходячи висновку, що стаття 375 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України Конституційний Суд України виходив із того, що в статті 375 Кодексу не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. Формулювання диспозиції статті 375 Кодексу допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб'єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є "неправосудним" (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням). Кримінальний закон (стаття 375 Кодексу) має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. Це є гарантією здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист.
У зв'язку з тим, що статтю 375 КК України на сьогоднішній день визнано неконституційною, а вимоги скаржника стосуються визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, розпочатому за ст.375 КК України, то суд вважає, що відсутні підстави для визнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні, яке підлягає підлягає закриттю зважаючи на наявність відповідного рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року за №7-р/2020.
А тому в задоволенні скарги суд відмовляє.
Керуючись вимогами статей 55,303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В скарзі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1