Справа № 287/1983/19
про залишення позову без руху
29 січня 2020 року місто Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту,-
В листопаді 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Олевського районного суду Житомирської області з позовом, в якому, посилаючись на захист прав споживача, просить визнати договір про надання фінансового кредиту № 02855-08/2019 від 22.08.2019 року недійсним.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 06.12.2019 р. вищевказаний позов направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва, з огляду на те, що судом встановлено, що спір між сторонами виник не стосується захисту прав споживачів.
Вказана Ухвала суду отримана позивачем 21.12.2020 р. та не оскаржена в апеляційному порядку, а відтак, погодився з висновком Олевського районного суду Житомирської області.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя вважає, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів, передаючи даний позов за підсудністю Олевським районним судом Житомирської області зазначено на те, що спір між сторонами не стосується захисту прав споживача. Не оскаржуючи вказану ухвалу, позивач погодився з такою позицією суду.
Отже, на момент укладення спірного договору, відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються спеціальним Законом України «Про споживче кредитування», а не Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст. З Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Відповідно до п 1.2 договору про надання фінансового кредиту №02855-08/2019 від 22.08.2019 року, кредит надавався строком на 14 днів, тобто до 04.09.2019 року. Також відповідно до п.1.1 даного договору позивачу було надано фінансовий кредит в розмірі 1000 грн., що станом на дату видачі кредиту є менше однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно змісту оскаржуваного договору №02855-08/2019 від 22.08.2019 року, метою його укладення було надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, тобто позивачем ОСОБА_1 було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» виник спір, який не стосується захисту прав споживача.
А відтак, вищевказаний позов має бути оплачений судовим збором.
Відповідно до ст.4 ч.2 п.1 п.п.2 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено 1 (одну) вимоги немайнового характеру, а тому судовий збір за позовом становить 768,40 грн. (за ставкою на час звернення до суду (2019 р.)).
В зв'язку з чим, для розгляду районним судом вищевказаного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн. до державного бюджету за реквізитами для сплати судового збору (Державна судова адміністрація України, 050): Отримувач коштів: УК у Поділ. р-ні/Подільс. р-н/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37975298; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA468999980313151206000026008; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Наявність відомчої ознаки: «00» Без деталізації за відомчою ознакою; та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
В зв'язку з наведеним, на підставі ст.185 ч.1 ЦПК України подана позовна заява без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вказаних вище недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185 ч.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту, надавши позивачу строк для усунення недоліків в 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали, в інакшому випадку позов вважати неподаним та повернути позивачу.
Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
СуддяН. М. Ларіонова