м. Вінниця
07 вересня 2020 р. справа № 120/2490/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_3 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач - 2) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу на посаді офіцера фізичної підготовки та спорту управління бойової підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ), яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №44 від 04.03.2020 року позивач посаду здав та з 04.03.2020 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В подальшому, 02.04.2020 року позивач звернувся до відповідача 2 із запитом щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за результатами розгляду якого, останній повідомив, що з 2016 року по 2018 рік у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу не було, механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не визначений.
На переконання позивача, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову Частину НОМЕР_3 .
06.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - 1 заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що у Міністерства оборони України наявного фінансового ресурсу не було, механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не визначений. Враховуючи, що фінансування Військової частини НОМЕР_2 за період з 2016 по 2018 рік на вказаний вид видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу, у вказаній період, не індексувалось.
Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
06.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - 2 заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що підставою для здійснення певних нарахувань та виплат військовослужбовцям при звільненні Військовою частиною НОМЕР_2 є наказ командира військової частини, що перебуває у неї на забезпеченні. Вказівок або завдань щодо здійснення нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу індексації грошового забезпечення не надходило. Крім того, позивач не звертався із заявою (запитом) до Військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Представник відповідача - 2 вважає, що вимога позивача про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 протиправною є безпідставною, оскільки вказівок у наказі про звільнення або заяв від самого позивача не надходило.
Крім того, фінансування Військової частини НОМЕР_2 за період з 2016 року по 2018 рік на вказаний вид видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу, у вказаній період, не індексувалось.
Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 27.07.2020 року заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.
04.08.2020 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача - 1 та відповідача - 2 на заяву позивача про збільшення позовних вимог.
05.08.2020 року представником третьої особи подано пояснення щодо заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Військової частини НОМЕР_5 не було.
Крім того, представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2020 року надано довідку про індексацію грошового забезпечення позивача за період з 2016 по 2018 рік.
Ухвалою суду від 04.09.2020 року заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді офіцера фізичної підготовки та спорту управління бойової підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ), яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №44 від 04.03.2020 року, позивач здав посаду та з 04.03.2020 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Полтавського РВК Полтавської області.
01.04.2020 року позивач звернувся до відповідача-2 щодо проведення індексації його грошового забезпечення з 01.01.2015 року по 04.03.2020 року.
14.04.2020 року відповідч-2 листом №350/118/1140/40 повідомив позивача про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 не нараховувалась до окремого розпорядження.
На запит позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 05.12.2019 року інформації не надали, оскільки позивач проходив службу у другій військовій частині НОМЕР_3 в м. Вінниця, що не перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року включно позивачу не виплачувалась, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_3
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).
В розумінні статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078 ).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Положеннями пункту 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Із аналізу вище процитованих норм видно, що індексація грошових доходів населення в тому рахунку грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Водночас, нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Як вже встановлено судом, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року не проводилась та не виплачувалась.
Правомірність своїх дій відповідачі обґрунтовують посиланням на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України.
Водночас, суд зауважує, що такі роз'яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, в силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.
Також, відповідачі посилаються на те, що фінансування Військової частини НОМЕР_2 за вказаний період на вказаний вид видатків не здійснювалось.
При цьому, суд акцентує увагу, що доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Військова частина НОМЕР_2 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Окремо, суд вказує, що статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000р. № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням вищевикладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідачів щодо відсутності на його рахунках коштів для виплати індексації грошового забезпечення, що не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, які передбачені законом.
Що ж до позовних вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та зобов'язання їх нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2015 року по 05.12.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , а з 06.12.2019 року у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Разом з тим, як зазначає відповідач - 2 у своєму відзиві на позовну заяву, підставою для здійснення певних нарахувань та виплат військовослужбовцям при звільненні є наказ командира військової частини.
На переконання суду, саме на Військову частину НОМЕР_2 покладено обов'язок провести повний розрахунок із працівником належних йому до виплати грошових сум у зв'язку з його звільненням. При цьому, нарахування до виплати усіх складових грошового забезпечення відбувається на підставі наказу, виданого Військовою частиною НОМЕР_4 .
Таким чином, вимоги позивача про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 року задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як вже встановлено судом, Військовою частиною НОМЕР_4 не нараховувалась індексація грошового забезпечення позивача починаючи з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року, а Військовою частиною НОМЕР_2 не виплачувалась індексація за вказаний період.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання бездіяльності Військової частина НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення протиправною та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому індексацію за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, відомості про інші судові витрати позивачем не вказується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , що полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 );
Третя особа: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повний текст рішення виготовлено: 07.09.2020 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович