про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
(в частині позовних вимог)
м. Вінниця
07 вересня 2020 р. Справа № 120/4516/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м.Вінниця, 21027)
про: визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що наказом відповідача від 09.01.2020 року № 2-313/15-20-СГ було відмовлено орендарю у поновленні договору оренди землі, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області розмір земельної ділянки 86 га кадастровий номер 0524887400:09:002:0037 із цільовим призначенням для ведення товарного сільського господарства та наданні цієї земельної ділянки в оренду. Наслідком цього стало те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0524887400:09:002:0037 стала вільною від прав користування та оренди третіх осіб, з огляду на що позивач звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 2 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0524887400:09:002:0037. Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, наказом від 05.03.2020 року відмовив останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з мотивів того, що запитувана земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, оскільки наказом від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ «Про поновлення договору оренди землі» поновлено договір оренди землі щодо користування земельною ділянкою площею 86 га кадастровий номер 0524887400:09:002:0037 державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Наказ від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ «Про поновлення договору оренди землі» позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує принципи правової визначеності та законні сподівання позивача, адже у зв'язку з відмовою та втратою орендарем права на поновлення договору оренди на новий строк, єдиним можливим шляхом оформлення продовження користування земельною ділянкою є отримання нового права на оренду відповідної земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів. Це в своїй сукупності, на переконання позивача, вказує на порушення процедури передачі земельної ділянки в оренду та, відповідно, на протиправність наказу відповідача від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ «Про поновлення договору оренди землі». Це зокрема й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки поданий адміністративний у вказаній частині позовних вимог не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 495/2176/17 (провадження № 11-245апп18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що спірним рішенням відповідача порушено його права - право отримання земельної ділянки в оренду.
У відповідності до вимог ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 3 ст. 26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свого цивільного прав - права оренди.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З наведеного вбачається, що спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а позовні вимоги у цій частині спрямовані на захист саме цивільного права позивача.
Варто відзначити, що Верховний Суд України в судових рішеннях від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14 та від 09.12.2014 року у справі № 21-308а14 із посиланням на положення ст. 2 та 5 Земельного кодексу України зазначив, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками є вільним у виборі суб'єкта щодо надання земельної ділянки. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.
Висновок Верховного Суду України, викладений у наведених постановах, фактично зводиться до того, що органи місцевого самоврядування у відносинах розпорядження землями комунальної власності є суб'єктами цивільного права і не здійснюють у цих правовідносинах владних управлінських функцій.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15 та від 04.04.2018 року у справі № 676/3596/16-а, вказавши, що згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У цьому контексті суд вказує, що у прохальній частині позовної заяви містяться позовні вимоги, що належать до юрисдикції адміністративних судів (друга та третя позовні вимоги).
Ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування наказу відповідача від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ «Про поновлення договору оренди землі». З огляду на суб'єктний склад сторін саме по даній справі, позивачеві необхідно звернутись за захистом свого права у порядку цивільного судочинства.
Додатково суд повідомляє, що оскільки у даній справі одночасно містяться позовні вимоги, які слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, відповідно суд не має можливості повернути екземпляр позовної заяви позивачеві відповідно до вимог КАС України, адже розгляд позовних вимог позивача за ними буде вирішуватися в майбутньому по суті спірних правовідносин.
Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та ст. 2, 4, 19, 170, 248, 256, 262, 293, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ «Про поновлення договору оренди землі» за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надслати особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна