м. Вінниця
20 серпня 2020 р. Справа № 120/2488/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Міністерства оборони України, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 08 листопада 2019 року №150 щодо відмови у призначенні з 06 вересня 2019 року одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що позивач проходив службу у Збройних Силах України та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України,
21 березня 2017 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 визначено ступінь втрати позивачем працездатності, що становила 15%, та настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, у зв'язку із чим виплачено одноразову грошову допомогу.
06 вересня 2019 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатами первинного огляду позивачеві встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми (захворювання), пов'язаної із захистом Батьківщини.
Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, рішенням Міністерства оборони України, що оформлене протоколом від 08 листопада 2019 року №150, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні з 06 вересня 2019 року одноразової грошової допомоги, оскільки доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. ОСОБА_1 третю групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після визначення ступеня втрати працездатності, тому одноразова грошова допомога не підлягає доплаті.
Представник позивача вважає, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомогу його довірителю як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, є протиправною та порушує його права і законні інтереси, у зв'язку із чим звернувся з позовною заявою до суду.
Ухвалою від 15 червня 2020 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
08 липня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 16-3 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Відтак, на думку відповідача, підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні. Що ж стосується зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, то відповідач вважає, що такі дії є дискреційними повноваженнями останнього.
Окрім іншого, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить залучити до участі у справі як третю особу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розцінено судом як клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Вінницький обласний військовий комісаріат. Цією ж ухвалою запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позову або відзиву в порядку, визначеному статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, у 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали від 11 серпня 2020 року третя особа отримала 14 серпня 2020 року, що підтверджується розпискою про одержання копії ухвали та не заперечується третьою особою.
Водночас, пояснення щодо позову або відзиву від ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, встановлений ухвалою суду від 11 серпня 2020 року, не надійшли.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
09 квітня 2016 року під час виконання службових обов'язків (зокрема, під час навчань) в районі села Нова Любомирка Рівненської області позивач отримав перелом правої п'яткової кістки, що підтверджується довідкою про обставини травми військової частини НОМЕР_1 вих. № 02/925 від 15 квітня 2016 року.
21 березня 2017 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 визначено ступінь втрати позивачем працездатності, що становить 15%, та настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серії 12ААА №099646.
Позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності у сумі 16800 гривень, про що свідчить лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 листопада 2019 року.
Наказом військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату від 01 вересня 2017 року №24-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я).
Іншим наказом військового комісаріату Оратівського районного військового комісаріату від 06 вересня 2017 року №119 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Оратівського районного військового комісаріату.
В подальшому Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 06 вересня 2019 року за результатами первинного огляду ОСОБА_1 йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серії 12ААБ №372067.
У зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, яка разом із необхідними документами направлена до Міністерства оборони України для прийняття рішення.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 08 листопада 2019 року №150, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні з 06 вересня 2019 року одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку із тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках, та втратою працездатності у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, пройшов термін понад два роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон №2011-XII; слід застосовувати в редакції, чинній на момент прийняття рішення, яким позивачеві відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Пунктами 2, 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразовоої грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Згідно з пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відтак, наведені приписи свідчать про право військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. При цьому, передбачено випадки, за яких одноразова грошова допомога не виплачується; так, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Судом встановлено, що за наслідками огляду 21 березня 2017 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 визначено ступінь втрати позивачем працездатності, що становила 15%, та настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
У зв'язку із втратою позивачем 15% працездатності йому виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 16800 гривень.
В подальшому, 06 вересня 2019 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 йому встановлено третю групу інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Тобто, позивачеві вперше встановлено інвалідність 06 вересня 2019 року, з чим Законом №2011-XII пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.
При цьому, на переконання суду, випадки, за яких одноразова грошова допомога не виплачується, що передбачені абзацом 2 пункту 8 Порядку №975, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, адже у вказаному абзаці наведено винятки, за наявності яких така допомога не виплачується, за умови, що такі настали понад дворічний термін саме після первинного встановлення інвалідності. Оскільки первинно ОСОБА_1 встановлено інвалідність лише 06 вересня 2019 року, що не заперечується відповідачем, тому позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності з 06 вересня 2019 року.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №120/3358/19-а, від 26 травня 2020 року у справах №240/10786/19 та №281/490/17, від 28 травня 2020 року у справі №240/10373/19 та ряду інших.
Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що інвалідність позивачу встановлена вперше 06 вересня 2019 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що свідчить про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII у 250-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, визначених абзацом 2 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, оскільки у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв'язку із встановленням позивачу групи інвалідності вперше, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
За наведених обставин позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом від 08 листопада 2019 року №150, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу позовної вимоги зобов'язального характеру, то суд зважає на таке.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
Разом із тим, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 08 листопада 2019 року №150, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні з 06 вересня 2019 року одноразової грошової допомоги, тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, також підлягає задоволенню.
Посилання у відзиві на те, що зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію в даному випадку буде втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України слід оцінити критично, зважаючи на таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В свою чергу, оскаржуване рішення Міністерства оборони України від 08 листопада 2019 року №150 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги прийняте з підстав, не визначених Законом №2011-XII та Порядком №975, що свідчить про відсутність наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача признатичи та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності бездіяльності, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 листопада 2019 року №150, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 з 06 вересня 2019 року одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Міністерство оборони України (місцезнаходження: (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вінницький обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08362793)
Повний текст рішення складено 20.08.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович