Іменем України
03 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/74/20 (№927/301/20)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, kanc@uie.kiev.ua
до відповідача: Комунального підприємства "Водоканал" Ладанської селищної ради, код ЄДРПОУ 37109943, вул. Миру, буд. 69, смт Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, Ladan_gko@ukr.net
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Чернігівобленерго", код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, kanc@energy.cn.ua
про стягнення 793297,16грн
в межах справи № 927/74/20
про банкрутство: Комунального підприємства "Водоканал" Ладанської селищної ради, код ЄДРПОУ 37109943, вул. Миру, буд. 69, смт Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583
Представники учасників справи не прибули.
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
06.04.2020 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Водоканал" Ладанської селищної ради про стягнення 793297,16грн боргу, з яких заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 556589,55грн, пеня в сумі 155896,56грн, 15% річних у сумі 71686,58грн, інфляційні втрати в сумі 9124,47грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, що є невід'ємним додатком до договору.
Ухвалою суду від 01.06.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2020.
10.06.2020 від відповідача на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ліквідатор визнає заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго" в сумі 556589,55грн. Також ліквідатор вважає безпідставним нарахування пені, 15% річних та інфляційних втрат з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто з 18.02.2020 та зазначає, що позивачу необхідно уточнити період нарахування пені, 15% річних та інфляційних втрат.
У підготовчому засіданні 18.06.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.07.2020, про що на адресу сторін направлено ухвалу повідомлення від 18.06.2020.
У підготовчому засіданні 28.07.2020 суд підписав ухвалу, якою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Чернігівобленерго"; продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11.08.2020.
10.08.2019 від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення №60 від 06.08.2020, в яких третя особа, зокрема, вказує на те, що відповідач у січні - березні 2019 року споживав електроенергію від ДПЗД "Укрінтеренерго", обсяг споживання якої становив: січень 2019 року - 145766,00 кВт/год, лютий 2019 року - 315941,84 кВт/год, березень 2019 - 375583,64 кВт/год. Відповідач прийняв електричну енергію від ДП "Енергоринок", а АТ "Чернігівобленерго" здійснило її розподіл, що підтверджується відповідними звітами та актами, які були підписані зі сторони відповідача без зауважень.
У підготовчому засіданні 11.08.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.09.2020, про що на адресу учасників справи направлено ухвалу повідомлення від 11.08.2020.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, але повноважних представників у судове засідання 03.09.2020 не направили.
З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, суд розпочав розгляд справи по суті за відсутності представників сторін, згідно зі статтею 202 ГПК України.
Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, господарський суд ВСТАНОВИВ:
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 10-23-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.
За даними АТ "Чернігівобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", КП "Водоканал" Ладанської селищної ради віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.02.2019, що підтверджено листом АТ "Чернігівобленерго" від 09.01.2019 № 22/246 (а.с. 50).
27.12.2018, на виконання вимог п.6, 11 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії" в мережі Інтернет за вебадресою www.uiе.kiev.ua розміщено: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Зміни № 1 від 31.01.2019 до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Згідно з додатком 1 до договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п.2.1. договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Вартість електроенергії визначена позивачем, виходячи із ціни, зазначеної у додатку до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018.
Згідно з п.5.8. договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.10 договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менша 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" передбачені умовами додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", згідно з якими, споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов'язково зазначає у призначенні платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", позивачем було поставлено відповідачу у січні 2019 року активної електроенергії в кількості 49044 кВт/год на суму 170627,81грн, у лютому 2019 року активної електроенергії в кількості 57096 кВт/год на суму 198641,33грн, у березні 2019 року в кількості 53842 кВт/год на суму 187320,41грн, всього на загальну суму 556589,55грн.
Обсяги спожитої електричної енергії та вартість такої електричної енергії погоджено позивачем та відповідачем шляхом підписання актів: №001170 купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 та №001797 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2019 (а.с.58,61).
Дані про обсяг спожитої відповідачем електроенергії в січні-березні 2019 року підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи звітами щодо фактичного (звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Чернігівобленерго" за січень, лютий, березень 2019 року (а.с.66-110).
На підставі даних про фактичне споживання електричної енергії КП "Водоканал" ЛСР у січні-березні 2019 року, отриманих від АТ "Чернігівобленерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" були складені та направлені відповідачу:
- рахунок № 000037109943/24/О01/04099 від 14.02.2019 та акт №001170 купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 за розрахунковий період - січень 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 49044 кВт/год на суму 170627,81грн (з урахуванням ПДВ), у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії 38977,72грн, які були отримані відповідачем 20.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100171739050 (а.с.57,58,62);
- рахунок № 000037109943/24/О02/05410 від 13.03.2019 та акт №001797 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2019 за розрахунковий період - лютий 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 57096 кВт/год на суму 198641,33грн, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії 45377,05грн, які були отримані відповідачем 20.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100172926880 (а.с.59-61);
- рахунок № 000037109943/24/О03/06275 від 08.04.2019 та акт №002526 купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2019 за розрахунковий період - березень 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 53842 кВт/год на суму 187320,41грн, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії 42790,93грн, які були отримані відповідачем 16.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100172940069 (а.с.63-65).
Як зазначає позивач, рахунки за спожиту електричну енергію за період з січня по березень 2019 року відповідачем не оплачені.
На адресу відповідача позивачем була направлена вимога за № 44/10-190/ПОН від 04.02.2020 з рахунком №37109943/24/2/3 від 04.02.2020 та протоколами розрахунку пені, інфляції, річних (а.с.111-117) з вимогою у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги оплатити штрафні санкції на суму 236707,61грн та терміново погасити заборгованість за електричну енергію в сумі 556589,55грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії регулюється Законом України "Про ринок електричної енергії", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Одним із видів договорів, який укладається для забезпечення функціонування ринку електричної енергії є договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Пунктом 4 частини 1 та абз. 1 частини 2 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником. Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 № 312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному вебсайті.
Згідно з п.11 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному вебсайті.
Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (ч.8 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (ч.9 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії").
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальником), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та КП "Водоканал" Ладанської селищної ради (споживачем) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору приєднання споживача, постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, починаючи з 01.02.2019.
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання за договором, поставив відповідачу електричну енергію за період з січня по березень 2019 року загальною вартістю 556589,55грн.
Відповідач не надав суду заперечень щодо кількості спожитої ним електроенергії у січні-березні 2019 року.
Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.10 договору та додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 передбачено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менша 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за січень 2019 року отримано відповідачем 20.02.2019, рахунок за лютий 2019 року - 20.03.2019, рахунок за березень 2019 року - 16.04.2019, про що свідчать рекомендовані повідомлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 59, 62, 65).
Тобто, відповідач повинен був оплати рахунки: за січень 2019 року - до 27.02.2019, за лютий 2019 року - до 27.03.2019, за березень 2019 року - до 23.04.2019.
Однак, в порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", рахунки за спожиту електричну енергію за період з січня по березень 2019 року відповідачем не оплачені.
Загальна сума заборгованості КП "Водоканал" ЛСР перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за поставлену електричну енергію у січні-березні 2019 року становить 556589,55грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлену електричну енергію своєчасно з позивачем не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію є обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 556589,55грн.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 155896,56грн за період з 01.01.2019 по 31.03.2020, 15% річних у сумі 71686,58грн за період з 01.01.2019 по 31.03.2020 та інфляційні втрати в сумі 9124,47грн за період з 01.01.2019 по 31.03.2020.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Додатком 1 до договору Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Додатком 1 до договору Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Також слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство КП Водоканал" Ладанської селищної ради; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введенння процедуру розпорядження майном боржника.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто з 18.02.2020, нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат є неправомірним.
Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем в позовній заяві помилково невірно зазначено періоди нарахування пені та 15% річних з 01.01.2019 по 31.03.2020, а також період нарахування інфляційних втрат з 01.01.2019 по 31.03.2020.
Так, згідно з протоколами розрахунку пені, 15% процентів річних та інфляційних втрат вбачається, що пеня в сумі 155896,56грн нарахована за період з 27.02.2019 по 04.02.2019, 15% річних у сумі 71686,58грн за період з 27.02.2019 по 04.02.2019, інфляційні втрати в сумі 9124,47грн за період з 01.03.2019 по 01.06.2019 (а.с. 115-117).
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 155896,56грн, 15% річних у сумі 71686,58грн та інфляційних втрат у сумі 9124,47грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які спростовують викладені обставини.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 793297,16грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 11899,46грн.
Керуючись ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал" Ладанської селищної ради (вул. Миру, буд. 69, смт Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, код ЄДРПОУ 37109943) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 556589,55грн заборгованості за поставлену електричну енергію, пеню в сумі 155896,56грн, 15% річних у сумі 71686,58грн, інфляційні втрати в сумі 9124,47грн та 11899,46грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 07.09.2020.
Суддя В.В. Моцьор