Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1413/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Булат", м. Харків
про витребування майна
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Скринніка І.А., довіреність від 25.06.2020 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Булат" (відповідача) про витребування з незаконного чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Булат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" партію арматури №10 А500С міра Ь=12000 мм ДСТУ: 3760:2006, 24:11:1411000.00007, загальною масою 22,345 т. на суму 349922,70 грн. Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2020 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2020 року на 10:50 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 06.07.2020 року на 10:15 год.
30.06.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 14841), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ТОВ "КП "Булат" жодних договірних відносин з вказаними позивачем юридичними та фізичними особами не має та ніколи не мало. Будь-які договори на поставку (придбання) товару також з цими особами відповідачем не укладалися. Товар, який просить витребувати позивач, ТОВ "КП "Булат" не придбавало і такий товар у відповідача відсутній.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року підготовче засідання відкладено на 27.07.2020 року на 11:30 год (з урахуванням ухвали про виправлення описки).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020 року на 11:00 год.
Представник позивача у судове засідання 25.08.2020 року не з'явився, відповідь на відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.08.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.
19.03.2019 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (позивач) та ТОВ "Метінвест-СМЦ" укладено договір поставки металу та мателовиробів № 953379/04/19, згідно з умовами якого ТОВ "Метінвест-СМЦ" зобов'язалося виготовити та продати метал позивачу - ТОВ "Продмаркетпром".
15.07.2019 року, на виконання вказаного вище договору, ТОВ "Метінвест-СМЦ" відвантажило у м. Кривом Розі партію металу (арматура №10 А500С міра L=12000 мм ДСТУ: 3760:2006) загальною масою 22,345 т. на суму 349922,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92676283 від 15.07.2019 року.
ТОВ "Продмаркетпром" згідно із рахунком № 10750583 від 12.07.2019 року оплатив вищевказаний товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2999 від 15.07.2019 року.
Як зазначає позивач, 15.07.2019 року його представниками було відшукано через інтернет-ресурс "DELLA" фірму (ФО-П Подорожко Володимир Володимирович) на виконання послуг з перевезення товару, що придбаний у ТОВ "Метінвест-СМЦ" (письмовий договір не укладався). Цього ж дня на телефон представників ТОВ "Продмаркетпром" надійшов дзвінок з телефону НОМЕР_1 від незнайомої особи, яка представилась ОСОБА_1 та повідомила, що він є водієм, який перебуває у трудових відносинах з ФО-П Подорожко В.В. і запитав де і коли йому завантажити товар. Згодом представники ТОВ "Продмаркетпром" повідомили останьому про місце та час погрузки. 15.07.2019 року близько 15-30 год. ОСОБА_1 подзвонив представникам позивача та повідомив про те, що він загрузився на металобазі ТОВ "Метінвест-СМЦ" і що він вирушає до м. Рівне, як це було зазначено у товаро-транспортній накладній №86644667 від 15.07.2019 року та у видатковій накладній №92676283. Товар не був доставлений у м. Рівне, а телефон НОМЕР_1 нібито водія на ім'я ОСОБА_3 вимкнений.
Позивач у позовній заяві також зазначає, що невстановлена особа на ім'я ОСОБА_3 не був водієм, що працював на ФО-П Подорожко В.В. , а виявився шахраєм, який з одного боку, перед представниками ТОВ "Продмаркетпром" представлявся як водій вантажівки, яка виконує замовлення по доставці вантажу у м. Рівне, а з іншої сторони перед представниками ФО-П Подорожко В.В., він представився як представник замовника ТОВ "Продмаркетпром" на ім'я ОСОБА_4 , при цьому останній ні є ніяким працівником даної фірми. У свою чергу реальний водій на ім'я ОСОБА_1 , що дійсно доставляв даний вантаж, однак не до м.Рівне, а до м. Харків під телефонним керуванням невстановленої особи на ім'я ОСОБА_4 . Представниками ТОВ "Продмаркетпром" було 23.07.2019 року подано заяву До Інгулецького ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
В ході допиту свідка встановлено, що згідно заяви свідка ОСОБА_1 , протоколу його допиту, протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , протоколу огляду місця події, товар, який належить ТОВ "Продмаркетпром" був вивантажений 17.07.2019 року у м. Харкові на Металобазі "Булат" (відповідач) за адресою: м. Харків, вул. Олександра Матросова, 8А (Металобаза "Булат").
Вказані обставини, на думку позивача, підтверджують факт того, що майно, яке належить позивачу, було відвантажено в іншому місці, ніж точка призначення, а саме на металобазі, яка належить відповідачу але без будь-якої на те правової підстави.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 914/1353/16.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У силу вимог статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, у якості доказу перебування спірного майна у незаконному володінні відповідача позивач посилається на складені під час досудове розслідування у кримінальній справі протоколи допиту свідків (зокрема ОСОБА_1 ). Окрім цього, позивачем надано заяву свідка - ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши надані позивачем докази, зазначає, що вони не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою - є обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, а не встановлені досудовим розслідуванням у кримінальній справі факти чи інші будь-які обставини.
У даному випадку, обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, відсутній і позивач на такий вирок не посилається.
Крім того, викладені ОСОБА_1 у заяві свідка обставини справи не співпадають з показаннями останнього, які закріплені у протоколі допиту свідка. Так, у протоколі допиту свідка ОСОБА_1 зазначив, що розвантаження металу здійснено на металобазі за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас у заяві свідка ОСОБА_1 зазначив, що розвантаження металу здійснено на металобазі за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-А (ТОВ "Металобаза Металан").
Враховуючи викладене, беручи до уваги заперечення відповідача щодо наявності у нього спірного майна, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 41 Конституції України, 11, 16, 317, 319, 321, 387 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.08.2020 року.
Суддя О.В. Смірнова