"04" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/324/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Коваленко К.О. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки" до фізичної особи-підприємця Гловацької Ольги Миколаївни про стягнення 1 187 410,00 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки" (далі по тексту - Центр промислової безпеки) звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Гловацької Ольги Миколаївни (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 187 410 грн., яка складається із безпідставно перерахованих відповідачу грошових коштів у розмірі 877 160,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 310250,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. зобов'язань в частині надання послуг, визначених умовами договору, незважаючи на перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 877 160,00 грн. протягом періоду з 13.02.2018р. по 29.08.2018р.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем було наголошено, що надані відповідачем послуги за договором про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. підтверджуються підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, які були підписані з боку позивача без будь-яких зауважень. Відповідачем було наголошено про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту відсутності між сторонами договірних зобов'язань, як і не спростовано факту надання послуг за договором.
Ухвалою суду від 18.06.2020р. клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено шляхом витребування у акціонерного товариства „Укрпошта" в особі Одеської дирекції акціонерного товариства „Укрпошта" інформації на підтвердження факту отримання та відправлення ОСОБА_1 кореспонденції позивача у період з 01.01.2018р. по 12.10.2018р. з наданням належним чином засвідчених копій довіреності на ОСОБА_1 та/або копій журналів з підписом за отриману або відправлену кореспонденцію.
Ухвалою суду від 20.07.2020р. клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено шляхом витребування у фізичної особи-підприємця Троценко В.К. інформації стосовно факту перебування ОСОБА_1 у статусі контактної особи Центру промислової безпеки з питань обміну первинною документацією, а саме: отримання актів виконаних робіт, рахунків та інших документів та повернення підписаних керівництвом товариства документів протягом періоду з 02.02.2018 року до 31.08.2018 року; витребування у ТОВ «ФОРТ АЙ ТІ» інформації стосовно факту перебування ОСОБА_1 у статусі контактної особи Центру промислової безпеки з питань доступу до онлайн-сервісів, оновлень програмної продукції та обміну первинною документацією щодо програми 1C, а саме: отримання актів виконаних робіт, рахунків та інших документів та повернення підписаних керівництвом Центру промислової безпеки документів протягом періоду з 02.02.2018 року до 31.08.2018 року.
11.08.2020р. до господарського суду від Центру промислової безпеки надійшло клопотання про витребування у відповідача оригінал договору №1 від 02.02.2018р., додаткової угоди №1 про розірвання договору №1 від 02.02.2018р., актів наданих послуг згідно вимог ст. 81, 91 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Положеннями ч. 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 12.08.2020р., судом було відмовлено у задоволенні клопотання Центру промислової безпеки про витребування доказів, оскільки по-перше, копія договору №1 від 02.02.2018р. була подана до суду безпосередньо позивачем разом із позовною завою, будь-які сумніви щодо відповідності копії оригіналу договору або заяви про відсутність оригіналу взагалі позивачем не висловлювалися; по-друге, додаткова угода №1 про розірвання договору №1 від 02.02.2018р. та акти наданих послуг були надіслані судом на електронну пошту позивача разом із відзивом на позовну заяву ще 07.04.2020р. Проте, з моменту отримання вказаних документів питання про необхідність витребування та дослідження оригіналів не ставилось на розгляд суду. Наведене, з урахуванням пропуску строку для звернення до суду із клопотанням про витребування доказів, а також відсутність клопотання позивача про його поновлення, стало підставою для відмови у його задоволенні судом.
Ухвалою суду від 12.08.2020р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначенням справи до судового розгляду по суті на 04.09.2020р. о 14:30 год.
Враховуючи відсутність передбачених ст. ст. 202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, а також приймаючи до уваги ненадходження до господарського суду повідомлень від Центру промислової безпеки щодо неможливості прибуття у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 04.09.2020р. о 14:30 год., незважаючи на належне повідомлення судом позивача про призначення судового засідання, керуючись завданнями господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення даного спору за відсутності представника позивача. При цьому, господарський суд додатковою зазначає, що позивач скористався правом на участь свого представника лише у одному підготовчому засіданні, яке відбулося 01.06.2020р., у всіх інших засіданнях, призначених судом на 25.03.2020р., 15.04.2020р., 29.04.2020р., 18.05.2020р., 18.06.2020р., 08.07.2020р., 20.07.2020р., 12.08.2020р. позивач участі не брав, незважаючи на те, що ініціатором даного судового спору виступав саме він.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
02.02.2018р. між Центром промислової безпеки (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг (бухгалтерський облік) №1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню наступних послуг: забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві {в установі, організації) Замовника з дотриманням єдиних методологічних основ, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік І фінансову звітність в Україні» та Податковим кодексом України, з урахуванням особливостей діяльності підприємства Замовника і технології обробки облікових даних; організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства Замовника; забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення ї надання до обліку первинних документів усіма підрозділами, службами і працівниками підприємства Замовника; забезпечення складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства Замовника, її підписання та надання у встановлений термін користувачам; вжиття заходів для надання повної, достовірної й об'єктивної інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства Замовника; участь у підготовці і поданні інших видів періодичної звітності в державні органи відповідно до нормативних актів за затвердженими формами та інструкціями; забезпечення за погодженням Замовника сплати/перерахування податків і зборів, передбачених чинним в Україні законодавством; проведення розрахунків з кредиторами Замовника відповідно до договірних зобов'язань останнього; організація роботи із підготовки пропозицій для Замовника щодо визначення облікової політики підприємства Замовника, її коригування.
Відповідно до п. 2.1.3 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. Замовник зобов'язаний надати Виконавцю частину приміщення, яке розташоване за адресою: 65020, м, Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 3, і наступне майно для виконання Виконавцем його обов'язків: стіл, стілець, ноутбук, мишу для ноутбука. Виконавець відповідає перед Замовником за схоронність переліченого майна і відшкодовує матеріальні збитки, що виникли з його вини, у випадку псування (знищення названого майна). Приймання-передача вищезазначеного майна від Замовника до Виконавця і повернення майна оформлюються відповідними актами приймання-передачі майна за узгодженою сторонами формою. Майно повертається Замовнику протягом 10 робочих днів із дня припинення дії цього договору.
Згідно з п. п. 3.1 - 3.2 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. щомісяця в останній робочий день звітного місяця Виконавець надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, у якому приводиться опис наданих Виконавцем послуг за звітний місяць та їх вартість згідно цього договору. Форма названого акту встановлюється Замовником, який доводить його до відома Виконавця. Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту чи у той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем послугам згідно умов цього договору і вимогам, установленим чинним законодавством.
Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. винагорода Виконавця встановлюється за домовленістю сторін щомісяця в останній день місяця, що передує звітному, сума якого відображається в акті приймання-передачі наданих послуг. У випадку, якщо Сторони не прийшли до згоди щодо суми винагороди в зазначений термін, цей договір вважається розірваним. Замовник виплачує Виконавцю винагороду за надані ним послуги виходячи з фактично наданого обсягу послуг, визначеного в акті приймання-передачі наданих послуг. Виплата винагороди Замовником Виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом 30 банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.
Положеннями п. 5.4 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. встановлено, що при порушенні вимог п. 3.1 цього договору Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10 % вартості послуг Виконавця за звітний місяць за кожні 20 днів прострочення. За розголошення комерційної таємниці сторони несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства.
Згідно з п. п. 8.1, 8.3 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 12 місяців. Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, про що оформляється додаткова угода до цього договору.
02.02.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було складено акт приймання-передачі майна у користування до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого відповідачу було передано у користування наступне майно позивача: стіл, стілець, ноутбук, мишу для ноутбука.
28.02.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000002, відповідно до якого відповідачем було надано наступні послуги Центру промислової безпеки: ведення бухгалтерського і податкового обліку Замовника, складання і подача передбаченої чинним в Україні законодавством щомісячної звітності за лютий 2018 року, розробка проектів типових договорів, складання і подача передбаченої чинним в Україні законодавством річної статистичної звітності за 2017 рік, представництво інтересів Замовника перед юридичними і фізичними особами, органами державної влади, ведення кадрової документації, опис та архівування первинних документів та іншої бухгалтерської документації Замовника за ІІ півріччя 2017 року, консультаційні послуги. Згідно вказаного акту вартість наданих Виконавцем послуг складає 126 155,00 грн. Вказаний акт був підписаний Центром промислової безпеки без зауважень.
30.03.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-000004 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у березні 2018р. складає 102 755,00 грн.
30.04.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-000005 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у квітні 2018р. складає 123 420,00 грн.
31.05.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-000006 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у травні 2018р. складає 196 920,00 грн.
29.06.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-000006 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у червні 2018р. складає 112 200,00 грн.
31.07.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000010 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у липні 2018р. складає 141 970,00 грн.
31.08.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000012 до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого вартість наданих відповідачем послуг у серпня 2018р. складає 73 740,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 на підтвердження факту надання позивачу послуг за договором про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. було надано суду звіти про надані послуги /т. 2, а. с. 66-177/.
Згідно виписки по банківському рахунку з 01.01.2018. по 31.12.2018р. Центром промислової безпеки було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 877 160,00 грн. в рахунок оплати вартості наданих відповідачем послуг в сфері бухгалтерського обліку /т. 1, а. с. 154-182/.
На підтвердження факту зазначення у акті приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000002 від 28.02.2018р. недостовірних відомостей про надання відповідачем послуг Центром промислової безпеки було надано суду податкову звітність, яка була підписана з боку виконавчого органу товариства - спочатку директором ОСОБА_2 , в подальшому - ОСОБА_3 /т. 1, а. с. 28-114/. Крім того, відповідачем було надано суду проекти розрахунку компенсації за невикористану відпустку, проекти табелю обліку використання робочого часу, проекти наказів, копії оборотно-сальдових відомостей по рахункам підприємства тощо /т. 3, а. с. 4-64/. При цьому, відповідачем було наголошено, що відомості у зазначених проектах документів не могли бути відомі ОСОБА_1 у разі, якщо б вона насправді не надавала послуги за договором №1 від 02.02.2018р..
12.10.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 про розірвання договору №1 від 02.02.2018р.
12.10.2018р. між Центром промислової безпеки в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено акт повернення переданого у користування майна згідно до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого відповідачем було повернуто позивачеві наступне майно: стіл, стілець, ноутбук, мишу для ноутбука /т. 1, а.с. 234/.
01.02.2019р. між Центром промислової безпеки в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено акт повернення переданого у користування майна згідно до договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., згідно якого відповідачем було повернуто позивачеві наступне майно: стіл, стілець, ноутбук, мишу для ноутбука /т. 1, а.с. 19/.
Слід зазначити, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005855618 від 17.10.2019р. вбачається, що з 13.10.2018р. директором Центру промислової безпеки був обраний ОСОБА_3 /т. 1, а. с. 119/.
Згідно висновку експертного економічного дослідження №ED-2505-5-1214.18 від 18.02.2019р., складеного експертом Барабашом Р.В. на замовлення позивача, перевірити обґрунтованість наданих ОСОБА_1 послуг за договором №1 від 02.02.2018р. та актом №ОУ-0000002 від 28.02.2018р. неможливо у зв'язку з відсутністю первинних документів, що свідчить про безпідставне перерахування Замовником грошових коштів у розмірі 877 160,00 грн. та необґрунтовану втрату позивачем активів на вказану суму.
Відповідно до звіту про фактичні результати узгоджених процедур від 15.05.2019р., складеного ТОВ „Аудиторська фірма аналітик-аспект", за період з березня 2018р. по серпень 2018р. в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 631 проведені операції з ОСОБА_1 на суму 1 215 240,00 грн. за послуги згідно п. 1.1 договору №1 від 02.02.2018р. та №3 від 07.05.2018р., які не підтверджені первинними документами, а саме: актами наданих послуг, у зв'язку з чим, показники в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 631 не збігаються з показниками фінансової звітності ф. №1-М.
Листом від 29.07.2020р. ТОВ «ФОРТ АЙ ТІ» на виконання ухвали від 20.07.2020р. було повідомлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 02.02.2018 року до 31.08.2018 року перебувала у статусі контактної особи Центру промислової безпеки з питань доступу до онлайн-сервісів, оновлень програмної продукції та обміну первинною документацією щодо програми 1C (отримання актів виконаних робіт, рахунків та інших документів та повернення підписаних керівництвом Центру промислової безпеки.
Листом від 29.07.2020р. фізичною особою-підприємцем Троценко В.К. на виконання ухвали від 20.07.2020р. було повідомлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 02.02.2018 року до 31.08.2018 року перебувала у статусі контактної особи Центру промислової безпеки з питань обміну первинною документацією (отримання актів виконаних робіт, рахунків та інших документів).
Листом №1 від 30.06.2020р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено, що ОСОБА_1 перебувала у статусі контактної особи Центру промислової безпеки - отримувала документи від ОСОБА_4 та повертала їх з підписом директора та печаткою позивача в період з 02.02.2018 року по 12.10.2018р.
02.07.2020р. до господарського суду від акціонерного товариства „Укрпошта" в особі Одеської дирекції акціонерного товариства „Укрпошта" у відповідь на ухвалу суду від 18.06.2020р. про витребування доказів надійшло повідомлення про неможливість надання витребуваних документів, у зв'язку із закінченням строків їх зберігання відповідно до наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012р.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення 1 187 410,00 грн., позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв'язку з фактичним ненаданням відповідачем послуг за договором про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. та відсутності у позивача обов'язку здійснювати їх оплату.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Враховуючи обґрунтування заявлених Центром промислової безпеки вимог фактом відсутності правових підстав для перерахування грошових коштів відповідачу, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 02.02.2018р. між Центром промислової безпеки та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг (бухгалтерський облік) №1, згідно умов якого відповідачем були прийняті на себе зобов'язання щодо надання послуг, пов'язаних із веденням на підприємстві бухгалтерського обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому, положеннями п. п. 3.1 - 3.2 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. сторонами було передбачено необхідність підписання акту приймання-передачі наданих послуг після надання ОСОБА_1 послуг щомісяця в останній робочий день звітного місяця.
На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., між сторонами по справі було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг: №ОУ-0000002 від 28.02.2018р. на суму 126 155,00 грн.; №ОУ-000004 від 30.03.2018р. на суму 102 755,00 грн.; №ОУ-000005 від 30.04.2018р. на суму 123 420,00 грн.; №ОУ-000006 від 31.05.2018р. на суму 196 920,00 грн.; №ОУ-000006 від 29.06.2018р. на суму 112 200,00 грн.; №ОУ-0000010 від 31.07.2018р. на суму 141 970,00 грн.; №ОУ-0000012 від 31.08.2018р. на суму 73 740,00 грн. Таким чином, загальна вартість наданих відповідачем послуг згідно підписаних між сторонами актів складає 877 160,00 грн., яка і була перерахована позивачем на рахунок відповідача.
За результатами надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, господарський суд зазначає, що факт надання відповідачем послуг згідно договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. також підтверджується проектами документів, які були підготовлені відповідачем та, як правильно зазначено ОСОБА_1 , могли бути їй відомі лише у зв'язку із виконанням укладеного між сторонами по справі договору. Крім того, згідно повідомлень ТОВ «ФОРТ АЙ ТІ», фізичної особи-підприємця Мальцева Д.В. та ОСОБА_5 відповідач протягом спірного періоду перебувала у статусі контактної особи Центру промислової безпеки.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про доведеність ОСОБА_1 факту надання Центру промислової безпеки послуг згідно договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р., що, відповідно, свідчить про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарським судом відхиляють надані Центром промислової безпеки докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, висновки експертного економічного дослідження та звіт про фактичні результати узгоджених процедур, оскільки надані докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Крім того, суд зазначає, що вказані висновки були складені без урахування первинних документів, а саме: актів виконаних робіт, оцінка яким була надана по тексту рішення вище. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що надані позивачем докази не спростовують встановлений судом факт підтвердження надання відповідачем послуг за договором №1 від 02.02.2018р.
Господарським судом також відхиляються доводи Центру промислової безпеки про підписання бухгалтерської звітності безпосередньо директором, що виключає надання Гловацькою О.М. послуг у зазначеній сфері діяльності товариства, оскільки сам по собі факт підписання звітності лише директором не свідчить про відсутність договірних відносин з іншою особою з питань підготовки фінансової та іншої звітності.
Господарський суд вважає за необхідне також зауважити про недоведеність позивачем обставин, за яких останній не міг усвідомлювати та перевірити факт надання послуг відповідачем безпосередньо під час підписання актів виконаних робіт. Крім того, суд зазначає, що поведінка позивача, яким було підписано акти наданих послуг без зауважень суперечить поведінці останнього, який у поданому до суду позові стверджує про відсутність доказів, які можуть підтвердити факт виконання послуг за договором.
Верховним Судом у постанові від 24.10.2019р. по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Господарський суд зауважує, що питання необхідності застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) у випадку, якщо поведінка сторони не відповідає її попереднім заявам неодноразово досліджувалось Верховним Судом у постанові від 06.12.2019. по справі №910/353/19, у постанові від 07.11.2019р. по справі №910/12484/18, у постанові від 14.05.2020р. по справі №910/7515/19, у постанові від 19.02.2020р. по справі №915/411/19.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) під час дослідження питання обґрунтованості заявлених Центру промислової безпеки позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно перерахованих відповідачу грошових коштів у розмірі 877 160,00 грн., оскільки поведінка позивача не відповідає попередній поведінці останнього, яким було підписано акти наданих послуг та оплачено їх вартість.
З викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Центром промислової безпеки до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення безпідставно перерахованих відповідачу грошових коштів у розмірі 877 160,00 грн.
З посиланням на умови договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. Центром промислової безпеки було нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 310 250,29 грн., яка була нарахована на суму 877 160,00 грн. протягом періоду з 17.10.2018р. по 17.10.2019р.
Положеннями п. 5.4 договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. встановлено, що при порушенні вимог п. 3.1 цього договору Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10 % вартості послуг Виконавця за звітний місяць за кожні 20 днів прострочення. За розголошення комерційної таємниці сторони несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства.
Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог Центру промислової безпеки про стягнення 877 160,00 грн., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Центром промислової безпеки вимог про стягнення пені у розмірі 310 250,29 грн., які є похідними вимогами. При цьому, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених вимог у названій частині взагалі, оскільки умовами договору про надання послуг (бухгалтерський облік) №1 від 02.02.2018р. нарахування ОСОБА_1 пені взагалі не передбачено.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених сторонами в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки" позовних вимог до фізичної особи-підприємця Гловацької Ольги Миколаївни про стягнення 1 187 410,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна