65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 5017/1773/2012(916/1580/20)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" (65029, м. Одеса, провулок Каретний, 18, кв.14)
про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах в сумі 35 612, 92 грн.
Встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося із позовною заявою (вх. №ГСОО 1630/20 від 02.06.2020р.) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрхліббуд» (далі - ВАТ «Укрхліббуд») заборгованості в сумі 35 612, 92 грн. на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 (т. 1 а.с. 1-3).
Доводи позивача
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв'язку із несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2 відповідач має заборгованість в сумі 35 612, 92 грн. за період з січня 2018р. по вересень 2019р. станом на 28.05.2020р. Позивач вказує, що на адресу ВАТ «Укрхліббуд» на протязі 2018-2019рр. щомісяця надсилались повідомлення про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 із зазначенням суми заборгованості. У позовній заяві зазначено, що борг відповідача виник у липні 2013р. у зв'язку з припиненням відшкодування фактичних витрат та доставку пільгових пенсій за списком №2. Позивач вказує, що згідно обґрунтованого помісячного розрахунку заявленої для стягнення суми боргу з відшкодування пільгових пенсій за списком №2 заборгованість ВАТ «Укрхліббуд» перед Головним управлінням Пенсійного фонду України складає 273 993, 60 грн. та у зв'язку із задоволенням адміністративних позовів про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за період з вересня 2013р. по грудень 2017р. Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи на загальну суму 238 380, 70 грн. Позивачем зазначено, що на підставі вищевикладеного підлягає охопленню заходами примусового стягнення період з 01.01.2018р. по 01.10.2019р. на загальну суму 35 612, 92 грн.; відповідачем до теперішнього часу заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду не погашена. Згідно позовної заяви відповідачем порушено вимоги п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.1-2 ст. 1, п. 4 ч. 2 ст. 2, ст. ст. 3, 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Доказів наявності поважних причин неподання відзиву не надав. При цьому, суд зазначає, що ухвала від 01.07.2020р., якою було запропоновано відповідачу надати відзив, була отримана останнім, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 61).
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.9 ст.165 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Рух справи
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1580/20; ухвалено розглядати справу №916/1580/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах справи про банкрутство (т. 1 а.с. 57-60).
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19", з урахуванням внесенням змін згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 02.04.2020р. №211, від 22.04.2020р. №291, від 04.05.2020р. №343, установлено з 12.03.2020р. на усій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. №500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020р. до 31.07.2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено на всій території України дію карантину, встановленого зазначеними постановами Кабінету Міністрів України, до 31.08.2020р.
На момент прийняття справи до свого провадження п. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Тобто, фактично вказаною нормою строк розгляду справи та строки на подання відзивів та заперечень продовжувались.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначити тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013р. "Папазов проти України" від 15.03.2012р. зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку, суд розглядає справу у "розумний строк", тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.
Обставини, встановлені судом
Протоколами 64876 від 04.07.2013р. (т. 1 а.с. 31), 2996 від 15.01.2016р. (т. 1 а.с. 38), 62215 від 04.07.2013р. (т. 1 а.с. 45), розпорядженням 1/3720 від 11.09.2013р. (т. 1 а.с. 44) працівникам ВАТ «Укрхліббуд» призначалася пенсія.
Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2-8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т. 1 а.с. 23-28) працівникам ВАТ «Укрхліббуд» були нараховані фактичні витрати на виплату та доставку пенсій.
В період 2018-2019рр. позивачем на адресу відповідача направлялися повідомлення про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за №№20277/07 від 11.12.2018р., 18970/07 від 14.11.2018р., 15393/07 від 12.09.2018р., 17350/07 від 17.10.2018р., 3365/07 від 14.02.2019р., 5178/07 від 14.03.2019р., 7735/07 від 16.04.2019р., 9210/07 від 13.05.2019р., 10418/05-4 від 12.06.2019р., 13988/05-4 від 15.07.2019р., 18726/05-4 від 13.08.2019р., 22225/05-4 від 18.09.2019р., 2812/07 від 14.02.2018р., 826/07 від 17.01.2018р., 6461/07 від 18.04.2018р., 4481/07 від 14.03.2018р., 9988/07 від 14.06.2018р., 7982/07 від 15.05.2018р., 11766/07 від 13.07.2018р., 13688/07 від 14.08.2018р. з доданими до них розрахунками по відшкодуванню пільгової пенсії за списком №2 (т. 1 а.с. 7-12, 16-19).
Зазначені повідомлення були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 13-15),
Згідно обґрунтованого помісячного розрахунку заявленої для стягнення суми боргу з відшкодування пільгових пенсій за списком №2 по ВАТ «Укрхліббуд» (т. 1 а.с. 20) підлягає охопленню заходами примусового стягнення за січень -грудень 2018р. 23 297, 90 грн. заборгованості та за січень-грудень 2019р. 12 315, 02 грн. заборгованості, що загалом становить 35 612, 92 грн.
Норми права, що застосовуються судом
Ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Вказана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є у тому числі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення» Об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Ч. 6.4. Інструкції передбачено, що про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1, (далі - Інструкція) передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Згідно абз. 1 п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Висновки суду
Судом встановлено, що сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах підтверджується, визначених у повідомленнях про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2-8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які складалися на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України.
Відповідач в порушення вимог законодавства, всупереч покладеному на нього обов'язку, не відшкодував зазначену в розрахунках місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнані обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити повністю позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" (65029, м. Одеса, провулок Каретний, 18, кв.14).
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" (65029, м. Одеса, провулок Каретний, 18, кв.14; код ЄДРПОУ 00952982) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385, Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», поточний рахунок № НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 35 612 (тридцять п'ять тисяч шістсот дванадцять), 92 грн., та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07 вересня 2020 р.
Копію рішення надіслати: Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), ВАТ "Укрхліббуд" (65029, м. Одеса, провулок Каретний, 18, кв.14).
Суддя Л.І. Грабован