просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
02 вересня 2020 року м. Харків Справа № 913/509/20
Провадження №17пн/913/509/20
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали позовної заяви заступника прокурора Луганської області в інтересах держави
до першого відповідача Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк, Луганська область
другого відповідача Селянського фермерського господарства «Вікторія», село Богородицьке Троїцького району Луганської області,
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди видного об'єкту та зобов'язання повернути орендоване майно,
Заступник прокурора Луганської області (позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави з позовом до Луганської обласної державної адміністрації (перший відповідач) та Селянського фермерського господарства «Вікторія» (другий відповідач) з вимогами:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №106 від 10.02.2020 «Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об'єктом Селянському фермерському господарству «Вікторія»;
- визнати недійсним договір оренди водного об'єкту № 4 від 11.02.2020, укладений між Луганською обласною державною адміністрацією та Селянським фермерським господарством «Вікторія»;
- зобов'язати Селянське фермерське господарство «Вікторія» повернути Луганській обласній державній адміністрації водний об'єкт та земельну ділянку під водним об'єктом площею 70,5030 га (кадастровий номер 4425480500:07:009:0044), розташовані за межами населених пунктів на території, Арапівської сільської ради Троїцького району Луганської області;
- стягнути з відповідачів сплачений прокуратурою Луганської області судовий збір у сумі 29348,04 грн та перерахувати його на р/р №UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909921.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Луганською обласною державною адміністрацією, в порушення вимог ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, без обов'язкового проведення земельних торгів надано Селянському фермерському господарству «Вікторія» земельну ділянку у комплексі з водним об'єктом площею 70,5030 га (кадастровий номер 4425480500:07:009:0044), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними земельного кадастру, враховується в Арапівській сільській раді Троїцького району Луганської області.
Як зазначив прокурор, прийняття розпорядження та укладення договору оренди водного об'єкту відбулося всупереч встановленим умовам використання, оскільки об'єкт оренди передано для цілей, які суперечать його призначенню. У зв'язку з чим, розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово - цивільної адміністрації №106 від 10.02.2020 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір оренди водного об'єкту №4 від 11.02.2020 - визнанню недійсним, а об'єкт оренди поверненню на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Прокурор посилаючись на наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді зазначає, що порушення інтересів держави полягає у нераціональному використанні водного об'єкту, що має прояв як в економічному, так і в екологічному аспектах; порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями та водними ресурсами, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для звернення органів прокуратури з позовами до суду в інтересах держави. При цьому, вказує, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва заступником прокурора Луганської області інтересів держави у спірних правовідносинах в суді, суд враховує таке.
Частинами 3-5 ст. 53 ГПК України вказано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Зі змісту статті 1 та ч. 2 ст. 5 Конституції України вбачається, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Приписами статей 13, 41 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У справі, що розглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді з огляду на те, що порушення процедури передачі водного об'єкту та земель водного фонду в оренду поза проведенням відкритих, прозорих торгів, наслідками яких визначається найвища плата за користування ними, а також передача водного об'єкту для цілей, що суперечать його призначенню, свідчать про нераціональне використання об'єктів права власності українського народу, що беззаперечно порушує інтереси держави в економічному та екологічному аспектах.
Крім того, до спірного об'єкту належить земельна ділянка у комплексі з водним об'єктом. Разом з тим, прокурор вказує на те, що Луганською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження та укладено договір оренди водного об'єкту всупереч встановленим умовам використання, а саме передано об'єкт оренди для цілей, які суперечать його призначенню, що не сприяє раціональному використанню вод.
Тобто, предметом спору є визнання незаконним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди водного об'єкту та її повернення.
А тому, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, враховуючи те, що оскаржуються рішення та правочин, вчинені обласною державною адміністрацією, суд вважає, що чинним законодавством передбачено можливість подання прокуратурою позовних вимог безпосередньо направлених на захист інтересів держави та власника земельних ділянок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 у справі №330/441/18 (провадження №61-11310св19).
При цьому підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, передбачають, що за обставин цієї справи та за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до державної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження орендованого майна, прокурор має право на звернення до суду із захистом відповідних публічних інтересів держави (див., наприклад, пункти 36-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).
У свою чергу суд зауважує, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з частинами 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.»
За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:
1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;
2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 20.08.2019 у справі №926/1577/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18.
За таких обставин, зважаючи на факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, беручи до уваги відсутність у Держгеокадастру повноважень щодо звернення до суду, а також враховуючи те, що оскаржуються рішення та правочин, вчинені обласною державною адміністрацією, суд вважає, що чинним законодавством передбачено можливість заявлення прокурором відповідних позовних вимог безпосередньо направлених на захист інтересів держави, а тому приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, підтверджує їх та констатує факт набуття прокурором у відповідності до приписів ч. 5 ст. 53 ГП України статусу позивача у даній справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відповідність її вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Відповідно до приписів ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які необхідно дослідити під час розгляду спору та обставини, які необхідно встановити.
Відповідно до приписів ст. 177 ГПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи зазначене, розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 120, 165, 166, 167, 176, 177, 181, 234, 235, 247 ГПК України, господарський суд -
1. Підтвердити підстави представництва заступника прокуратури Луганської області інтересів держави в суді з заявленими позовними вимогами.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
4. Підготовче засідання призначити на 01.10.2020 о 14 год. 15 хв.
5. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №205.
6. Відповідачам встановити строк для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, копію відзиву та додані до нього докази надіслати прокурору одночасно з надісланням відзиву до суду, докази на підтвердження такого направлення надати суду.
7. Встановити сторонам строк для подання відповіді на відзиви (прокурором) та заперечень (відповідачами) (якщо такі будуть подані) не пізніше п'яти днів з моменту отримання відзиву.
Звернути увагу учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою, факсом або дистанційними засобами зв'язку.
Явку представників сторін та прокурора визнати необов'язковою.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Звертаємо увагу учасників судового процесу, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені. Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Учасники справи мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.
Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:
1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщену на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.
2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.
Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: (https://court.gov.ua/FAIR).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 07.09.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідно до ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Фонова