Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
07 вересня 2020 рокуСправа № 912/2041/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" (просп. Юрія Гагаріна, 23, м. Київ, 02094)
до Фізичної особи-підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 44 541,32 грн,
Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" до Фізичної особи-підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича про стягнення 44 541,32 грн з яких: 42 400,00 грн сума основного боргу, 1 112,50 грн інфляційних втрат, 1 028,82 грн 3 % річних з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" зазначило, що у зв'язку із несплатою відповідачем повної вартості отриманого товару згідно з видатковими накладними №4914 від 08.08.2019 та №5708 від 04.09.2019 з Фізичної особи-підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича підлягає стягненню відповідна заборгованість.
Ухвалою від 30.06.2020 господарський суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.
В межах строку, визначеного господарським судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 02.07.2020 подано до суду відповідні докази.
Ухвалою від 07.07.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2041/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи №912/2041/20 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Позивач належним чином повідомлений по розгляд справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2502204777309.
Конверт з ухвалою суду від 07.07.2020 направлений на адресу Фізичної особи-підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Колгоспна, б. 14, корп. Б, м. Світловодськ, Кіровоградської області, 27500), повернутий органом поштового зв'язку із проставленням відбитку поштового штемпеля 16.07.2020.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Ухвала суду від 07.07.2020 про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження оприлюднена 08.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для публічного доступу.
Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі № 912/2041/20.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов з власної ініціативи.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, зокрема внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641, якою установлено з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України карантин.
Відповідно до п. 4 розділу Х Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" чинний із 17.07.2020, викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Однак, відповідачем у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, до 31.07.2020 включно, відзиву на позов не подано. Під час дії карантину, заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву від відповідача до суду не надходило. Також не надходив відзив у строк до 06.08.2020.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
Як зазначає позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" за домовленістю із фізичною особою-підприємцем Самсоненком Денисом Валерійовичем зобов'язалось поставити товар, а останній прийняти та оплатити грошові кошти за отриманий товар.
Як вказує позивач, за період із 08.08.2019 по 17.06.2020 включно товариство з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" поставило фізичній особі-підприємцю Самсоненку Денису Валерійовичу товар на загальну суму 55 000, 00 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 на суму 42 900,00 грн та видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 на суму 12 100,00 грн, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками (а.с. 7-8).
Задля оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 4869 від 07.08.2019 на суму 42 900,00 грн та рахунок на оплату № 5359 від 27.08.2019 на суму 12 100,00 грн (а.с. 9-10).
Однак, відповідач суму боргу сплатив частково у розмірі 12 600,00 грн.
24.10.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено лист - вимогу про сплату грошових коштів та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором із вимогою сплати боргу протягом десяти днів. До вказаної вимоги додано розрахунки штрафних санкцій станом на 24.10.2019 та акт звірки взаємних розрахунків № 292 від 24.10.2019 підписаний позивачем (а.с. 13-22). На підтвердження відправлення вказаного листа позивачем додано опис вкладення та розрахунковий документ (а.с. 23).
Таким чином, заборгованість відповідача із врахуванням часткових оплат становить 42 400,00 грн.
Оскільки, відповідач заборгованість в повному обсязі не сплатив, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував до стягнення із відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 112,50 грн та 3% річних у розмірі 1 028,82 грн.
Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частина 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що останні містять інформацію стосовно істотних умов договору поставки, а саме відомості щодо сторін договору - постачальника і покупця, умови про товар, його кількість, якість та ціну.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що позивач за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 та видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 55 000,00 грн, яка була частково оплачена відповідачем у розмірі 12 600, 00 грн.
Отже, позивачем заявлено до стягнення суму боргу у розмірі 42 400,00 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як встановлено ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Отже, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Із наданих суду документів, не вбачається обумовлення сторонами конкретно визначених строків з оплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, суд враховує, що позивач направив відповідачу лист-вимогу від 24.10.2019 та надав докази її направлення відповідачу, однак у матеріалах справи відсутні докази отримання/повернення вказаного листа-вимоги відповідачем. Також, у суду відсутня можливість перевірити направлення такої вимоги згідно з пошуком за реєстраційним номером поштових відправлень на офіційному сайті підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", оскільки останній містить зазначення: "Дані по відправлення за номером 0222400154956 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".
Відповідно до п.п. 119-120 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 05.03.2009, у разі повернення внутрішніх реєстрованих поштових відправлень, крім рекомендованих, з відправника або одержувача стягується плата згідно із встановленими тарифами. За повернення з-за кордону або досилання посилки відповідно з відправника стягується додаткова плата за її пересилання згідно з положеннями актів Всесвітнього поштового союзу.
Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання.
Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
Також об'єктами поштового зв'язку протягом шести місяців зберігаються вийняті з поштових скриньок прості поштові картки та листи без адреси або з неповною чи скороченою адресою, посилки з пошкодженими адресами та поштові відправлення, пошкоджені під час обробки чи транспортування, які неможливо відправити за призначенням або повернути відправнику.
Після закінчення шестимісячного строку з дня прийняття для пересилання невручені поштові відправлення підлягають розкриттю у порядку, визначеному відповідно до законодавства.
Оскільки, з моменту направлення позивачем вимоги відповідачу минув шестимісячний строк зберігання поштових направлень, тому дані по відправлення за номером 0222400154956 не зареєстровані в системі сайту Укрпошти.
Судом враховується, що Наказом міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" визначено, що нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення.
Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1
у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2
між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3
між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи, що вимогу позивач направив відповідачу 24.10.2019, згідно з описом вкладення, накладної "Укрпошти" та фіскальним чеком (а.с. 23), поштове відправлення прибуло на адресу фізичної особи- підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича 31.10.2019.
Отже, відповідач міг дізнатись про направлення йому листа-вимоги позивача з 31.10.2019, а тому десятиденний строк для сплати суми боргу у розмірі 42 400,00 грн сплив 11.11.2019.
Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано до суду доказів оплати вартості отриманого товару від позивача, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 42 400,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 112,50 грн та 3% річних у розмірі 1 001,02 грн.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 №373/2054/16-ц зроблено такі висновки. У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивачем при розрахунку втрат від інфляції за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 на суму 42 900,00 грн, зазначено період заборгованості із 23.08.2019 по 17.06.2020, однак фактично ним здійснено нарахування втрат від інфляції за період вересень 2019 - березень 2020 на суму 30 800, 00 грн, із врахуванням оплати на суму 12 100, 00 грн від 02.09.2019 та за період квітень 2020 на суму 30 300, 00 грн із врахуванням оплати від 22.04.2020 на суму 500,00 грн, яка разом становить 858,40 грн.
Під час розрахунку втрат від інфляції за видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 на суму 12 100,00 грн, позивачем зазначено період із 19.09.2019 по 17.06.2020, однак фактично здійснено нарахування втрат від інфляції за період жовтень 2019 - квітень 2020 на суму 12 100,00 грн, який складає 254,10 грн.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Перевіривши правильність періоду нарахування втрат від інфляції суд, з урахуванням того, що останнім днем для сплати заборгованості є 11.11.2019, встановив, що прострочення відповідача наступило із 12.11.2019.
Тоді правильним періодом для нарахування втрат від інфляції за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 буде листопад 2019 - квітень 2020 на суму 30 800, 00 грн, однак враховуючи обмеженість суду позовними вимогами за квітень 2020 на суму 30 300,00 грн.
Правильним періодом для нарахування втрат від інфляції за видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 є листопад 2019 - квітень 2020 на суму боргу 12 100,00 грн.
Отже, загальна сума втрат від інфляції за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 складає 424,95 грн, а за видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 складає 169,70 грн.
При нарахування 3% річних у сумі 758,77 грн за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 позивачем обрано період із 23.08.2020 по 17.06.2020 та у сумі 270,05 грн за видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 за період із 19.09.2019 по 17.06.2020.
Однак, оскільки прострочення відповідача почалось із 12.11.2019, правильним періодом в даному випадку, за наведеними вище видатковими накладними, є з 12.11.2019 по 17.06.2020.
Так, 3% річних за видатковою накладною № 4914 від 08.08.2019 з урахуванням оплат відповідача складають 544,25 грн, а за видатковою накладною № 5708 від 04.09.2019 складають 217,34 грн.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 43 758,63 грн, з яких 42 400,00 грн - основний борг, 595,65 грн - втрати від інфляції, 761,59 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Самсоненка Дениса Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" (просп. Юрія Гагаріна, 23, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 38012976) суму заборгованість у розмірі 43 758,63 грн, з яких 42 400,00 грн - основний борг, 595,65 грн - втрати від інфляції, 761,59 грн - 3% річних та 2 102,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Фізичній особі-підприємцю Самсоненко Денису Валерійовичу ( АДРЕСА_1 ) та Товариству з обмеженою відповідальністю "100ШИН+" (просп. Юрія Гагаріна, 23, м. Київ, 02094) .
Суддя М.С. Глушков